Рішення № 86497169, 19.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2019 року № 640/10118/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного територіального управління юстиції у Київській області провизнання протиправними та скасування постанов від 15.05.2019р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чміль А.В. від 15.05.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 362 213,20 грн по виконавчому провадженню №52601905; визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чміль А.В. від 15.05.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 616 569, 48 грн по виконавчому провадження №30524103.

Ухвалою суду від 24.07.2019р. суддею Амельохіним В.В. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку визначеному статтями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконавчому провадженні №52601905 фактичного стягнення державним виконавцем присуджених за виконавчим документом сум не відбулося, а підставою для закінчення підготовчого провадження є заява стягувача подана в порядку ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Тому, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Щодо виконавчого провадження № 30524103, позивач посилається на те, що також не відбулося стягнення жодних сум, а тому виконавчий збір стягненню не підлягає. Крім того, відповідачем неправомірно було стягнуто з позивача виконавчий збір і за виконавчим листом і за виконавчим написом нотаріуса, якими фактично стягувалася одна заборгованість за кредитним договором № 002-2900/756-0230 від 28 вересня 2007 року.

Відповідач відзиву на позов та витребовувані копії матеріалів виконавчого провадження до суду в зазначений строк не надав.

03.10.2019р. суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чміль Артемом Володимировичем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 362 213, 20 грн у виконавчому провадженні №52601905.

15 травня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чміль Артемом Володимировичем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 616 569, 48 грн у виконавчому провадженні № 30524103.

Не погоджуючись з оскарженими постановами позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частинами 1 і 2 статті 27 Закону (в редакції чинній на час винесення спірних рішень) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

З матеріалів справи, судом вбачається, що 18 листопада 2008 року приватним нотаріус Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №002-2900/756-0230 вимог Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» у розмірі 3 622 132 (три мільйони шістсот двадцять дві тисячі сто тридцять дві) грн. 02 коп., що є еквівалентом 733 113, 95 (сімсот тридцяти трьох тисяч ста тринадцяти 95) швейцарських франків, вчинено виконавчий напис №2616 про звернення стягнення на майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1173 га, кадастровий номер 32 218 878 01 02 031 003, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належать ОСОБА_1 .

Надалі, 07.10.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Черток Олександром Федоровичем на виконання виконавчого напису №2616 виданого 18.11.2018р. відкрито виконавче провадження ВП № 52601905.

Крім того, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22.10.2010р. позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» частину заборгованості по кредитному договору № 002-2900/756-0230 від 28 вересня 2007 року 406 828,58 швейцарських франків, що в еквіваленті до національної валюти по курсу Національного банку України (7,5776 грн. за один швейцарський франк) становить 3 082 852 (три мільйони вісімдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 45 коп., частину судових витрат в розмірі 850 грн., за сплату державного мита та 60 грн., за витрати пов`язані з інформаційно - технічним забезпеченням судового процесу.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» частину заборгованості по кредитному договору № 002-2900/756-0230 від 28 вересня 2007 року 406 828,58 швейцарських франків, що в еквіваленті до національної валюти по курсу Національного банку України (7,5776 грн. за один швейцарський франк) становить 3 082 852 (три мільйони вісімдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 45 коп., частину судових витрат в розмірі 850 грн., за сплату державного мита та 60 грн., за витрати пов`язані з інформаційно - технічним забезпеченням судового процесу.

На виконання рішення суду 22 жовтня 2010 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у розмірі 6 165 704 грн. 89 коп.

В подальшому, 21.12.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіально управління юстиції у Київській області Черток О.Ф. на виконання виконавчого листа №2-3416/2010 виданого 19.08.2011р. відкрито виконавче провадження ВП №30524103.

Проаналізувавши вищезазначене, суд зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 перед Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» за виконавчим написом нотаріуса у розмірі 3 622 132 (три мільйони шістсот двадцять дві тисячі сто тридцять дві) грн. 02 коп. та за виконавчим листом у розмірі 3 082 852 (три мільйони вісімдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 45 коп. виникла на підставі одного кредитного договору № 002-2900/756-0230, однак, судом вбачається, що вона виникла в різні періоди. Доказів того, що ця сума є фактично однією і тією самою, позивачем до суду не надано.

Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2011р. ВП №30524103 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2016р. ВП №52601905 ОСОБА_1 не оскаржені і не скасовані з підстав визнання їх у встановлену законодавством порядку протиправними.

Щодо посилання позивача про те, що державним виконавцем не було вчинено дій, щодо стягнення суми заборгованості, а тому були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору суд зазначає наступне:

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 03.07.2018р.).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані постанови прийнятті 15.05.2019р., тобто в період дії редакції статті 27 Закону від 03.07.2018р., з аналізу якої вбачається, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Щодо оскаржуваної постанови ВП 52601905 від 15.05.2019р, суд зазначає, що сума, яка підлягала стягненню становить 3 622 132,02 грн. Сума виконавчого збору визначена державним виконавцем у розмірі 362 213,2 грн., що становить 10%. Отже, оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений ст. 27 Законом України «Про виконавче провадження».

Щодо оскаржуваної постанови ВП 30524103 від 15.05.2019р, суд зазначає, що сума, яка підлягала стягненню становить 6 165 704, 89 грн. Сума виконавчого збору визначена державним виконавцем у розмірі 616 569, 48 грн., що становить 10%. Отже, оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений ст. 27 Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.В. Амельохін