Рішення № 86497152, 11.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Київ №826/8359/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Костенка Д.А., суддів: Вєкуа Н.Г., Шрамко Ю.Т.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС України) про визнання бездіяль-ності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2017р. позивач звернувся до суду з позовом до МЗС України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. від 19.07.2017 №48441/17), просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненаданні позивачу невиправдано тривалий термін, копій нот Посольства України до Турецької Республіки, направлених до МЗС Турецької Республіки, які необхідні для поновлення порушених прав та повернення коштів і іншого приватного майна позивачу та для отримання компенсації шкоди, завданої йому під час перебування в Турецькій Республіці;

2) зобов`язати відповідача надіслати позивачу на його адресу: АДРЕСА_1 , замовним листом копії всіх (трьох нот Посольства України), завірених належним чином, які відправлені на адресу МЗС Турецької Республіки Посольства України в Турецькій Республіці у 2016-2017р.р. та до інших державних установ Турецької Республіки, відповіді на них державних органів Турецької Республіки, з ціллю подальшого захисту прав та законних інтересів позивача в Європейському суді з прав людини.

Підставами позову є те, що на інформаційні запити позивача від 21.11.2016 і від 10.03.2017 та на його скаргу від 08.12.2016 відповідач не надав запитуваних позивачем копій нот Посольства України в Турецькій Республіці, направлених до МЗС Турецької Республіки, та відповідей на них, чим порушив права позивача, передбачені ч. 3 ст. 32 і ст. 40 Конституції України. У клопотанні №5/17 від 30.09.2017 позивач зазначив про отримання ним незасвічених копій нот Посольства України в Турецькій Республіці, надісланих листом відповідача від 22.09.2017.

Відповідач подав заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову з підстав не допущення ним протиправної бездіяльності, оскільки ним вчинялися усі залежні від нього дії, спрямовані на захист прав позивача. У додаткових письмових поясненнях від 16.11.2017 відповідач зазначив про те, що після надходження дипломатичної пошти засвід-чені копії нот Посольства України в Турецькій Республіці були направлені позивачу листом від 04.10.2017.

Під час судового засідання позивач підтримав у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач явку свого представника не забезпечив. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), суд вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач звернувся до відповідача із запитом від 21.11.2016 (а.с. 17, 53), в якому, пославшись на ч. 3 ст. 32, ст. 40 Конституції України і Закон України "Про інформацію", просив вжити всіх необхідних дій для прискорення законного реагування керівників відповідних відомств в Турецькій Республіці або надати письмові докази (копію ноти, відповіді або інші) відсутності такого реагування для підготовки скарги до Європейського суду з прав людини з претензіями до Турецької Республіки. Запит обґрунтовано тим, що після отримання позивачем листа Посольства України в Турецькій Республіці від 17.10.2016 №61310/14-500-292 про направлення ноти на адресу МЗС Турецької Республіки та Міністерства культури і туризму Турецької Республіки жодних пропозицій про компенсацію шкоди та інформації про покарання винних з Турецької Республіки не надано.

Листом МЗС України від 29.11.2016 №71/BK3/61310-091-105326 (а.с. 54) запит позивача направлено для розгляду по суті до Посольства України в Турецькій Республіці. Копія даного листа надіслана позивачу рекомендованим листом та електронною поштою.

Листом Посольства України в Турецькій Республіці від 07.12.2016 №61310/36-500-799 (а.с. 55) позивачу повідомлено про те, що необхідна інформація по суті питання була йому надана у попередніх відповідях; з посиланням на ст. 20 Закону України "Про туризм" пози-вачу рекомендовано звернутися за захистом своїх прав до Головного управління з питань захисту прав споживачів або до суду. Зауважено на тому, що згідно із ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Позивач звернувся до відповідача із скаргою від 08.12.2016 (а.с. 18, 56), в якій, поси-лаючись на ненадання йому належним чином засвіченої копії ноти Посольства України в Турецькій Республіці до Турецької сторони та підтвердження її вручення посадовим особам МЗС Турецької Республіки, просив провести службове розслідування щодо розгляду його попередніх звернень, після чого надати йому відповіді на раніше порушені ним питання.

Листом МЗС України від 15.12.2016 №71/BK3/61310-091-110698 (а.с. 57) скаргу позивача направлено для розгляду по суті до Посольства України в Турецькій Республіці. Копія даного листа надіслана позивачу рекомендованим листом та електронною поштою.

Листом Посольства України в Турецькій Республіці від 26.12.2016 №61310/36-500-1018 (а.с. 19, 58) позивачу повідомлено про те, що Посольством України в Турецькій Респуб-ліці не отримало відповіді від турецької сторони щодо ситуації, яка трапилася із заявником під час відпочинку, у зв`язку з чим 19.12.2016 направлено повторну ноту з проханням надати відповідь щодо порушеного питання. Позивачу повторно рекомендовано звернутися до відповідних компетентних органів України з метою всебічного захисту порушених прав.

Позивач звернувся до відповідача з додатковим інформаційним запитом від 10.03.2017 (а.с. 59), в якому, посилаючись на ненадання йому належним чином засвічених копій нот Посольства України в Турецькій Республіці до МЗС Турецької Республіки, просив направити йому замовним листом ці та інші документи переписки з МЗС Турецької Республіки.

Листом МЗС України від 22.03.2017 №71/BK3/61310-091-23891 (а.с. 60) запит позивача направлено до Посольства України в Турецькій Республіці для розгляду по суті та в контакті з турецькою стороною вжити заходів консульського реагування та за результатами інформувати заявника. Копію листа надіслано позивачу електронною поштою.

Листом Посольства України в Турецькій Республіці від 28.03.2017 №61310/36-540-822 (а.с. 61) повідомлено відповідачу про відсутність відповіді від Турецької сторони щодо спра-ви позивача, а також надіслано відповідачу скановані копії нот від 17.10.2016 №61310/22-500-291, від 19.12.2016 №61310/22-500-928, направлених до МЗС Турецької Республіки.

Листом Посольства України в Турецькій Республіці від 04.08.2017 №61310/71-540-2033 (а.с. 64-67) відповідачу направлено скановані копії нот Посольства до Турецької сторо-ни від 17.10.2016 №61310/22-500-291, від 19.12.2016 №61310/22-500-928 і від 31.07.2017 №613101/22-500-1956; повідомлено, що станом на 04.08.2017 офіційної відповіді на вказані ноти не надходило; зазначено, що засвідчені копії нот будуть надіслані найближчою дипломатичною поштою.

Листом МЗС України від 22.09.2017 №71/ВКЗ/19-091-68594 (а.с. 112) позивачу надані скановані копії нот Посольства України в Турецькій Республіці; повідомлено, що станом на 21.09.2017 офіційної відповіді на вказані ноти не надходило; зазначено, що оригінали нот будуть надіслані найближчою дипломатичною поштою.

Листом МЗС України від 04.10.2017 №71/ВКЗ/19-091-61720 (а.с. 127) позивачу надіслано засвідчені копії нот Посольства України в Турецькій Республіці, адресовані МЗС Турецької Республіки, які надійшли відповідачу дипломатичною поштою.

Спірні правовідносини виникли у сфері доступу до публічної інформації та стосуються розгляду запиту позивача від 10.03.2017 про надання засвідчених копій нот Посольства України в Турецькій Республіці, адресованих МЗС Турецької Республіки.

Зважаючи на суть стверджуваного позивачем порушення відповідачем його права на інформацію, яке він має намір захистити у цій справі, враховуючи зазначення позивачем у позовній заяві та у поданих клопотаннях значної кількості обставин, які не стосуються суті спору і не мають правового значення для вирішення цієї справи, а також на нечіткість наведеного у позовній заяві обґрунтування позовних вимог, суд вважає за необхідне окремо окреслити предмет розгляду у даній справі.

Так, про обставини звернення позивача до відповідача із запитом від 21.11.2016, на який йому надано відповідь листом Посольства України в Турецькій Республіці від 07.12.2016 №61310/36-500-799 без запитуваних копій нот Посольства, позивач був обізнаний своєчасно і міг оскаржити до суду вказану відповідь впродовж шестимісячного строку з дня її отримання. Даний позов здано на пошту 27.06.2017, тобто після закінчення цього строку, і суд не вбачає поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасному оскаржити таку відповідь. У зв`язку з цим правовідносини між сторонами щодо розгляду запиту від 21.11.2016 не є предметом розгляду цієї справи.

Щодо розгляду відповідачем скарги позивача від 08.12.2016, то позовна заява подана в межах шестимісячного строку з дня отримання відповідь на неї у листі Посольства України в Турецькій Республіці від 26.12.2016 №61310/36-500-1018. Проте, підстави позову і суть порушеного права на інформацію не стосуються ні порядку розгляду скарг громадян, визна-ченого Законом України "Про звернення громадян", ні порушення прав позивача, передба-чених цим законом. Крім того, Закон України "Про звернення громадян" не врегульовує питань доступу до інформації, отримання копій документів. У зв`язку з цим правовідносини між сторонами щодо розгляду скарги від 08.12.2016 не є предметом розгляду цієї справи.

З`ясовуючи наявність чи відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у ненаданні позивачу невиправдано тривалий термін, копій нот Посольства України до Турецької Республіки, направлених до МЗС Турецької Республіки, суд зважає на таке.

Статтею 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок надання інформації за запитами на інформацію врегульовано Законом Украї-ни від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939).

Як визначено у ч. 1 ст. 1 Закону №2939, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Статтею 19 Закону №2939 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч. 1). Письмовий запит подається в довільній формі (ч. 4).

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону №2939 запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Статтею 20 Закону №2939 встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1). У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4).

Запит позивача від 10.03.2017 містить відомості, визначені у ч. 5 ст. 19 Закону №2939, тому цей запит підлягав розгляду відповідачем у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 23 Закону №2939 запитувач має право оскаржити до суду, серед іншого, ненадання відповіді на запит на інформацію (п. 3 ч. 2).

Відповідач не надав доказів того, що впродовж п`яти робочих днів з дня отримання запиту від 10.03.2017 ним була надана відповідь на цей запит або у цей же строк позивача було повідомлено про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів. Судом таких обставин не встановлено.

Як встановив суд, відповідач листом від 22.03.2017 №71/BK3/61310-091-23891 цей запит направив на розгляд до Посольства України в Турецькій Республіці, яке своїм листом від 28.03.2017 №61310/36-540-822 (а.с. 61) повідомило відповідача про відсутність відповіді від Турецької сторони щодо справи позивача, а також надіслано відповідачу скановані копії нот від 17.10.2016 №61310/22-500-291, від 19.12.2016 №61310/22-500-928, направлених до МЗС Турецької Республіки. При цьому, доказів надання позивачу копій нот Посольства України в Турецькій Республіці, отриманих відповідачем, останній суду не надав.

Посилання відповідача у запереченнях на те, що копії нот надійшли на електронну пошту відповідача і не були засвідчені, не є переконливими для суду, адже не спростовують можливість їх надання запитувачу у такому вигляді з повідомленням останнього про надання засвідчених копій документів після їх надходження до Міністерства дипломатичною поштою. З рештою, як встановлено судом, відповідач листом від 22.09.2017 направив позивачу скановані (не засвідчені) копії нот Посольства України в Турецькій Республіці.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про допущення відповідачем бездіяльності щодо ненадання запитуваних копій документів на запит від 10.03.2017, яка порушила право позивача на отримання інформації, тому заявлена вимога про визнання такої бездіяльності протиправною є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

З`ясовуючи наявність чи відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача надіслати позивачу на його поштову адресу замовним листом копії всіх (трьох нот Посольства України), завірених належним чином, які відправлені на адресу МЗС Турецької Республіки Посольства України в Турецькій Республіці у 2016-2017р.р. та до інших державних установ Турецької Республіки, відповіді на них державних органів Турецької Республіки, суд зважає на таке.

Як встановлено судом, відповідач листом від 04.10.2017 №71/ВКЗ/19-091-61720 (а.с. 127) надіслав позивачу засвідчені копії нот Посольства України в Турецькій Республіці, адресовані МЗС Турецької Республіки, від 17.10.2016 №61310/22-500-291, від 19.12.2016 №61310/22-500-928 і від 31.07.2017 №613101/22-500-1956.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для повторного зобов`язання відповідача вчинити дії, які ним були вчинені, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Фактів направлення Посольством України в Турецькій Республіці нот до інших державних установ Турецької Республіки сторонами не повідомлено, а судом таких не встановлено, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати позивачу засвідчені копії документів, які у відповідача відсутні.

Також, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати позивачу засвідчені копії відповідей на вищевказані ноти Посольства України в Турецькій Республіці, оскільки, як встановлено судом, відповідач неодноразово повідомляв позивачу про те, що відповідь на них не надходила.

Посилання позивача у черговому клопотанні на те, що копії нот надані йому без перекладу, суд відхиляє, оскільки це не стосується ні підстав, а ні предмету позову.

Отже, підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії не має.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає про часткову обґрунтованість позову і наявність підстав для його задоволення у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання запитуваних позивачем копій документів.

У клопотанні №1/17 від 30.08.2017 позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати у загальному розмірі 4697,49 грн., у т.ч.:

- 640 грн. витрат на сплату судового збору;

- 765,32 грн. витрат на проїзд з м. Лисичанськ до м. Київ, на підтвердження чого надав посадковий талон 000B3D2A-77D3-DBA6-0001;

- 697,19 грн. витрат на проїзд з м. Києва до м. Лисичанська, на підтвердження чого надав посадковий талон 000B3D2A-47D3-DEF2-0001;

- 1459,25 грн. витрат на проживання у готелі з 29.08.2017 по 30.08.2017, на підтвердження чого надав рахунок ТОВ "Хотел Проперті" від 25.08.2017 з відміткою про сплату та фіскальний чек від 25.08.2017 №000023433;

- 559,63 грн. витрат на проживання у готелі півдоби 30.08.2017, на підтвердження чого надав рахунок ТОВ "Хотел Проперті" від 29.08.2017 з відміткою про сплату та фіскальний чек від 29.08.2017 №000023638;

- 94,10 грн. витрат на харчування - обід 29.08.2017, на підтвердження чого надав фіскальний чек від 29.08.2017 №279451;

- 82 грн. витрат на харчування - вечеря 29.08.2017, на підтвердження чого надав фіскальний чек від 29.08.2017 №264055;

- не менше 400 грн. витрат на дрібне харчування дієтичними стравами, на підтвер-дження чого надав довідку Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Лисичанськ" №681 від 18.08.2017.

Позивач документально не підтвердив понесення ним витрат у сум не менше 400 грн. на дрібне харчування дієтичними стравами, тому вказана сума коштів не розглядається судом при розподілі судових витрат.

Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду (п. 2 ч. 3).

Згідно із ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони (ч. 1). Гра-ничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представ-ників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Згідно з Граничними розмірами компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590, витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавст-вом норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно із Сумами витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98, у разі відряджень по Україні сума добових витрат становить 60 грн., гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу (не більш як) 600 грн.

Отже, витрати позивача, пов`язані з розглядом справи (переїзд до м. Києва, проживання та харчування) не можуть перевищувати 660 грн.

З огляду на часткове задоволення позову та відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України сплачений позивачем згідно з квитанцією від 26.06.2017 №41 судовий збір у сумі 640 грн. та витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, у сумі 660 грн. підлягають стягненню на його користь з бюджетних асигнувань відповідача у сумі 320 грн. та 330 грн., відповідно, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 132, 135, 139, 241-246, пп. 10 п. 1 Перехідних положень КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо ненадання у відповідь на запит ОСОБА_1 від 10.03.2017 копій нот Посольства України в Турецькій Республіці від 17.10.2016 №61310/22-500-291, від 19.12.2016 №61310/22-500-928.

3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.

4. Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 320 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок).

5. Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 330 грн. (триста тридцять гривень 00 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Міністерство закордонних справ України;

01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1, код ЄДРПОУ 00026620.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Головуючий суддя Д.А. Костенко

Судді: Ю.Т. Шрамко

Н.Г. Вєкуа