Рішення № 86496820, 19.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2188/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області від 13 вересня 2019 року за № 988 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язати Зеленопідську сільську раду територіальної громади Херсонської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель комунальної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 20000,000м2 (2га), для ведення особистого селянського господарства, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - за межами населеного пункту на території Зеленопідської сільської ради Каховського району Херсонської області, земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером - 6523585500:15:001:0002, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду по цій справі, шляхом зобов`язання Зеленопідську сільську раду територіальної громади Херсонської області подати до суду звіт про виконання судового рішення;

- стягнути із Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме, витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування вимог позову позивачем зазначається, що ним з метою отримання у власність земельної ділянки було подано клопотання про передачу йому у власність із земель комунальної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства. До окресленого клооптання позивачем додано копію паспорту й РНОКПП, а також витяг з Публічної кадастрової карти України, із схематичним (графічним) зображенням місця розташування бажаної земельної ділянки. Проте, 23.09.2019 ним отримано рішення відповідача від 13.09.2019 за № 988 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Зеленопідської сільської ради Каховського району Херсонської області у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6523585500:15:001:0002, орієнтовною площею 2 га. Позивач вважає таку відмову неправомірною та стверджує, що: по-перше, при поданні заяви було дотримано всіх вимог щодо її оформлення, а тому рада безпідставно відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що суперечить вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України; по-друге, відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства прийнято після спливу законодавчо встановленого місячного строку для розгляду питань щодо відведення земельних ділянок; по-третє, відповідачем не зазначено в оскаржуваному рішенні жодної підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у вигляді невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відтак, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний прийняти, фактично, єдине рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Якщо у наданні такого дозволу відмовлено безпідставно і це визнано судом неправомірним, то в такому випадку ні про який власний розсуд органу місцевого самоврядування не може йти мова і він може прийняти тільки одне єдине рішення - надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Отже, на переконання позивача, зобов`язання суб`єкта владних повноважень до вчинення цих дій є єдиним можливим способом відновлення порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі, а розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.11.2019 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву. Позиція відповідача у справі ґрунтується на правомірності оскаржуваного рішення, що, на його переконання підтверджується наступним: по-перше, ч.7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Так, правом безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства скористалися мешканці Зеленопідської ОТГ ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ), подавши 05.07.2019 до Зеленопідської сільської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею по 2 га (кожен) для ведення особистого селянського господарства, в межах земельної ділянки з кадастровим № 6523585500:15:001:0002, а також надали визначені Земельним кодексом України документи. Разом з тим, позивач з аналогічним клопотанням звернувся до сільської ради пізніше (26.07.2019); по-друге, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу місцевого самоврядування, а згідно з ст. 26 ч. 1 п. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських (селищних, міських) рад; сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно, сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (ч.1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), а тому заяви усіх осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) були розглянуті на засіданні постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи Зеленопідської сільської ради (протокол від 06.09.2019); висновки та рекомендації комісії стали підставою для подальшого розгляду на сесії сільської ради питань про надання дозволу (або відмову в наданні дозволу) на розробку проектів землеустрою особам за їх клопотаннями (протокол постійної депутатської комісії від 06.09.2019р. та рішення сесії від 13.09.2019 №№ 976-985); відповідачем за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 прийнято одне з альтернативних, передбачених ЗК України, рішень - про відмову в наданні дозволу, оскільки заявник мав право претендувати лише на вільну земельну ділянку, а на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки з кадастровим №6523585500:15:001:0002 дозвіл отримали десятеро мешканців ОТГ, які подали заяви 05.07.2019; по-друге, щодо наслідків спливу місячного строку розгляду клопотання ОСОБА_1 , то відповідач навів позицію Верховного Суду у постанові від 17.12.2018 (справа № 509/4156/15-а), який розтлумачив положення абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України (у п.59 постанови визначено, що "... пропуск органом місячного строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого ним рішення"; по-третє, на переконання відповідача, позивачем вимоги не підлягають судовому захисту, оскільки ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно (підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення); по-четверте, щодо не співмірності оплати витрат на правничу допомогу, то відповідач зазначає, що позивачем до позову додано договір від 08.07.2019 № 08-07/19 про надання правничої допомоги, укладений з АО "ЮС-ЕКВІТАС", та акт прийому-передачі робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги від 08.07.2019 № 08-07/19, з якого слідує, що адвокат протягом 8-ми годин складав позов ОСОБА_1 , кожну годину роботи оцінивши в 500 грн., що загалом становить 4000 грн. Разом з тим, відповідач вказує, що тим же адвокатським об`єднанням (матеріали адміністративних справ №№ 540/2153/19, 540/2157/19, 540/2190/19, 540/2189/19, 540/2231/19, 540/2232/19) складено абсолютно ідентичні позови, які різняться виключно зазначенням прізвища, імені, по батькові та інших даних позивачів та номерами рішень Зеленопідської сільради від 13.09.2019 про розгляд клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства і акти прийому-передачі робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги у цих справах містять той самий час на складання позову та розмір оплат.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 22.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови сільського голови Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель комунальної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - за межами населеного пункту на території Зеленопідської сільської ради Каховського району Херсонської області, бажана земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6523585500:15:001:0002.

Рішенням Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області №988 від 13.09.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вищезгаданого клопотання щодо надання відповідного дозволу.

Позивач не погодився із вказаним рішенням №988 від 13.09.2019 року, звернувшись до Херсонського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

При цьому, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, що визначено Законом №280/97-ВР.

Матеріалами справи встановлено, що клопотання позивача було вручено відповідачу 26.07.2019 року (а.с. 28) та не заперечується відповідачем в тексті відзиву на позовну заяву.

Стосовно доводів відповідача про те, що ненадання сільською радою дозволу на розроблення проекту землеустрою у формі рішення сесії за відсутності вмотивованої відмови у його наданні не порушують прав позивача, суд зазначає наступне.

Визначений статтею 118 ЗК України "принцип мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року по справі №806/3095/17, від 14 серпня 2018 року по справі №806/2732/17.

При цьому, відповідно до п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України "державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як вказав Європейський Суд у рішенні по справі "Ольссон проти Швеції", норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки. Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України", "C.G. та інші проти Болгарії" та ін). Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").

За таких умов, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що права позивача оскаржуваним рішенням порушені не були.

В спірних правовідносинах вирішується питання саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання якого не призводить до автоматичного виділення земельної ділянки особі, та є лише однією зі стадій реалізації особою права на отримання земельної ділянки у власність.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність. З даним твердженням по тексту відзиву погодився і сам відповідач.

Суд також не приймає доводи відповідача стосовно того, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу є факт скористання мешканцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 своїм правом безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Суд зазначає, що в тексті оскаржуваного рішення відсутнє посилання на згаданий факт. Також, не можна вважати, що згадані громадяни використали своє право саме на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки, як вже було звернуто увагу судом, окремо взятий дозвіл не гарантує особі прийняття відповідним органом в майбутньому рішення щодо надання у власність земельної ділянки.

Також, як слушно зауважив позивач у своєму позові, відповідачем в рішенні від 13 вересня 2019 року за № 988 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства" взагалі не наведено підстав для відмови в отриманні відповідного дозволу.

Вказане, на переконання суду, свідчить про протиправність рішення від 13 вересня 2019 року за № 988 Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства" та наявність підстав для його скасування.

Щодо заявленого способу відновлення порушення права позивача, шляхом зобов`язання Зеленопідську сільську раду територіальної громади Херсонської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель комунальної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 20000,000м2 (2га), для ведення особистого селянського господарства, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - за межами населеного пункту на території Зеленопідської сільської ради Каховського району Херсонської області, земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером - 6523585500:15:001:0002 (цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення), то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч.5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні не були визначені підстави відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, на даний час зобов`язання за рішенням суду відповідача видати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки набуде ознак втручання суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин, що є неприпустимим і суперечить завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 5, ч.2 ст. 9 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання суду ефективним та належним (щодо даних правовідносин) способом захисту прав позивача наразі є зобов`язання Зеленопідську сільську раду територіальної громади Херсонської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2019 року у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення, відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, із зазначенням/описанням у ньому причин надання дозволу, або мотивованої відмови у наданні дозволу.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного рішення в контексті застосування при його прийнятті норм ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково із відмовою у позові в частині вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту відведення.

В позовній заяві позивач також клопотав суд про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у строк встановлений судом з дня набрання ним законної сили звіт про його виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, оскільки встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд зазначає наступне. Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач зазначив розмір витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом даної справи, до яких віднесено: судовий збір за подання позову - в сумі 1536,80 грн., правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції - 5000,00 грн. На підтвердження вказаних витрат позивачем надано до суду квитанцію №0.0.1495820670.1 від 17.10.2019 про сплату судового збору у сумі 1536,80 грн., копію договору про надання правничої допомоги від 08.07.2019 № 08-07/19, копію акту прийому-передачі робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги від 08.07.2019 № 08-07/19, копію квитанції №0.0.1495840292.1 від 17.10.2019 на суму 5000,00 грн.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.

Слід зазначити, що позивачем надано до суду акт прийому-передачі робіт за фактично двома блоками виконаних АО "Юс Еквітас" робіт, а саме: складення та направлення до Херсонського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області від 13.09.2019 року за № 988, зобов`язання вчинити дії (перший блок оцінено в 4000,00 грн.); представництво інтересів ОСОБА_1 у Херсонському окружному адміністративному суді щодо розгляду позовної заяви (другий блок оцінено в 1000,00 грн.).

Оцінюючи надання послуг по першому блоку, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень адвоката (фахівець Горбунова К.О.). Проте, з Єдиного реєстру адвокатів України, який є у вільному доступі, вбачається, що ОСОБА_12 Радою адвокатів Херсонської області 31.01.2017 видано свідоцтво № 000080 на зайняття адвокатською діяльністю. Також, слід звернути увагу, що позов і додані до нього письмові докази підписані та засвідчені самим позивачем, а не ОСОБА_12 чи адвокатським об`єднанням.

Разом з тим, згідно із п. 5.1. договору, правничу допомогу, яка надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в акті прийому-передачі робіт (надання послуг), яка зазначається у акті. Вартість правничої допомоги за одну годину роботи становить від 500 грн. до 1500 грн., в залежності від виду наданих послуг, їх обсягу, складності, віддаленості відряджень тощо.

Оцінюючи надання послуг по другому блоку, суд зазначає, що судовий розгляд справи проводився без виклику сторін (у письмовому провадженні).

З урахуванням наведеного, враховуючи вид наданих послуг, їх обсяг, складність та наявність вже розглянутих Херсонським окружним адміністративним судом по суті аналогічних справ за участю відповідача, суд вбачає підстави для відшкодування позивачу заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. Суд не прослідковує співмірність оплати витрат на правничу допомогу в межах даної справи із фактично витраченим часом на вчинення таких дій з розрахунку позивача: 8 годин по 500 грн./година = 4000,00 грн. На переконання суду, достатнім часом для складення та направлення до Херсонського окружного адміністративного суду позовної заяви (яка є ідентичною за предметом позову і доводами з вже розглянутими судом іншими справами №№ 540/2157/19, 540/2190/19, 540/2189/19, 540/2231/19) є чотири години.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області від 13.09.2019 № 988 та зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

Тобто, позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру та вказано спосіб поновлення порушеного права, за яку має бути сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. В той же час позивачем сплачено судовий збір в сумі 1536,80 коп.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З даної правової норми слідує, що для повернення надмірно сплаченого судового збору (в даному випадку 768,40 грн.) ОСОБА_1 необхідно подати до суду відповідне клопотання.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області від 13.09.2019 р. № 988, яка є позовною вимогою немайнового характеру та за яку позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., а часткове задоволення позовних вимог пов`язано виключно з іншим способом захисту порушеного права, то на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат понесених у справі, а саме в частині відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрат на правничу допомогу з розрахунку: 4 години по 500 грн./година = 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області (74853, Херсонська область, Каховський район, селище Зелений Під, вул. Миру, буд. 12, код ЄДРПОУ 26518786) від 13 вересня 2019 року за № 988 "Про розгляд клопотання громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язати Зеленопідську сільську раду територіальної громади Херсонської області (74853, Херсонська область, Каховський район, селище Зелений Під, вул. Миру, буд. 12, код ЄДРПОУ 26518786) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.07.2019 року у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правових висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області (74853, Херсонська область, Каховський район, селище Зелений Під, вул. Миру, буд. 12, код ЄДРПОУ 26518786) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області (74853, Херсонська область, Каховський район, селище Зелений Під, вул. Миру, буд. 12, код ЄДРПОУ 26518786) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Хом`якова В.В.

кат. 109020100