Рішення № 86496691, 16.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 грудня 2019 р. № 520/11263/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області N49 від 19 липня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № І, зарахувавши період роботи в шахті №13-бис п/о «Макіїввуголь» з 08 серпня 1988 року по 18 лютого 1992 року на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем, з 18 лютого 1992 року по 06 вересня 1993 року на посаді електрослюсаря підземного 5 розряду з повним робочим днем, а також період проходження військової служби з 16.11.1986 року по 12.05.1988 року до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати ОСОБА_2 період заняття підприємницькою діяльністю з 14 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року до загального стажу роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому в призначені пенсії на пільгових умовах, оскільки разом із заявою відповідачу було надано усі необхідні документи на підтвердження наявності пільгового стажу. Відтак, на думку позивача, рішення N49 від 19 липня 2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є протиправним та таким, що порушує його права, а отже, підлягає скасуванню. Зазначені обставини зумовили звернення до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також представником відповідача вказано, що згідно наданих позивачем документів, останній не має достатнього стажу для призначення пільгової пенсії.

У судове засідання, призначене на 16 грудня 2019 року, сторони не прибули, про дату, місце та час розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус внутрішньо перемішеної особи, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи від 04.04.2017 р. № 0000164878, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 10).

14 червня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Рішенням № 49 від 19 липня 2019 року відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пенсійного віку. В рішенні відповідач посилається на те, що не зараховує до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах період проходження позивачем військової служби у складі діючої армії при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також період заняття підприємницькою діяльністю.

Отже, суд зазначає, що у спірному рішенні по суті є два періоди, які не були взяті органом пенсійного фонду до зарахування ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, а саме: період проходження позивачем військової служби у складі діючої армії при виконанні інтернаціонального обов`язку з 16.11.1986 року по 12.05.1988 року та до загального стажу роботи період заняття підприємницькою діяльністю 14 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року.

Зі змісту рішення відповідача встановлено, що згідно наданих документів про застраховану особу : загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає — 20 років 07 міс. 10 днів, з яких стаж на пільгових умовах по сп. 1 складає: 01.09.1982-11.01.1986 - 3 роки 4 місяці 11 днів - навчання за фахом; 25.01.1986-16.04.1986 - 2 місяці 23 дні - робота за сп. №1; 08.08.1988 - 31.12.1991 - 3 роки 4 місяці 24 дні - робота сп. № 1; 22.04.1986 - 12.05.1988 - 3 місяці 06 днів - військова служба. Всього 7 років 03 місяці 04 днів (а.с. 13).

Підставою для відмови позивачу став висновок орган пенсійного фонду про те, що позивач не має необхідного стажу роботи на пільгових умовах та у зв`язку з відсутністю пенсійного віку .

Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не зараховано до загального стажу роботи період роботи під час підприємницької діяльності з 14.03.1994р. по 30.09.1997р. в зв`язку з відсутністю можливості перевірки достовірності її видачі, так як зазначена довідка видана на непідконтрольній території України. Також до стажу роботи на пільгових умовах не зараховано період проходження військової служби (з кратністі-3) у складі діючої армії за архівною довідкою виданою Федеральною казенною установою “Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації” №4/82231 від 10.07.2017р. , з тих підстав, що відсутня розшифровка періоду військової служби у складі діючої армії, при виконанні інтернаціонального обов`язку.

ОСОБА_1 , не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, звернувся до суду із позовом.

Зі змісту позовної заяви вбачається наведення позивачем обставин того, що якщо взяти стаж роботи позивача, що визнається відповідачем та складає 20 років 07 міс. 10 днів і додати до цього стажу спірні періоди, а саме: роботу в шахті №13-бис п/о «Макіїввуголь» (з 25 січня 1986 року по 16 квітня 1986 на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду; з 08 серпня 1988 року по 18 лютого 1992 року на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем, з 18 лютого 1992 року по 06 вересня 1993 року на посаді електрослюсаря підземного 5 розряду з повним робочим днем), а також період проходження військової служби з 16.11.1986 року по 12.05.1988 року до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, а також зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період заняття підприємницькою діяльністю з 14 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року, то у сукупності позивач матиме право пільгового виходу на пенсію.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне:

Суд зазначає, що у положеннях ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо перемішеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

Основним документом про трудову діяльність працівника згідно ст. 48 КЗпП України та ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення є трудова книжка. Аналогічне поняття закріплене і в порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року за N 637, в п. 1 якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо не зарахування періоду проходження військової служби (з кратністі-3) у складі діючої армії за архівною довідкою виданою Федеральною казенною установою “Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації” №4/82231 від 10.07.2017р. , в зв`язку з відсутністю розшифровки періоду військової служби у складі діючої армії, при виконанні інтернаціонального обов`язку, суд зазначає наступне.

Абзацом другим пункту першого статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач до призову на військову службу навчався у середньому ПТУ № 106 м. Макеєвка та працював на шахті електрослюсарем, що дає право на зарахування строкової військової служби до пільгового стажу роботи. Період військової служби з 17 травня 1979 року по 10 червня 1981 року підтверджується записами в трудовій книжці позивача, записами у військовому квитку серія НОМЕР_2 .

Відповідно до архівної довідки від 10 червня 2017 року №4/82231, виданої Федеральним державним казенним підприємством «Центральний архів Міністерства оборони Російської федерації», судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині польова пошта 83437 в період з 16.11.1986 року по 12.05.1988 року (а.с. 71). Військова частина в період з 01.05.1983 року по 12.02.1989 року приймала участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.

Зазначений факт підтверджується довідкою відділу військового комісаріату по Радянському району м. Макіївки від 06 лютого 2017 року, виданої на підставі даних облікової картки, копією військового квитка на ім`я ОСОБА_1 та посвідчення учасника бойових дій (14.15, 22).

Суд зазначає, що позивач позбавлений можливості надати інші уточнюючі довідки та розшифровки.

Отже, суд вважає, що у даному випадку відповідач повинен був керуватися положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також пунктами 1, 2, 17, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, та перевірити наявність пільгового стажу на підставі записів у трудовій книжці, показань свідків, даних, наявних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зробити відповідні запити до державних органів щодо атестації робочих місць на підприємствах, де працював позивач.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 07.02.2008 р., п. 59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19.10.2004 р., п. 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011 р., п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30.10.2014 р. тощо).

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Згідно із ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідач в оскаржуваному рішенні та під час розгляду справи не зазначає, яким саме нормативним актом передбачено надання додаткових розшифровок щодо підтвердження проходження військової служби.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині зарахування до загального стажу роботи період роботи під час підприємницької діяльності з 14.03.1994р. по 30.09.1997р. суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 -І № 9788479, копія якої міститься в матеріалах справи, відсутні записи про здійснення підприємницької діяльності у період з 14.03.1994р. по 30.09.1997р. (а.с. 11-12)

Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п. 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати в разі відсутності відповідних відомостей в трудовій книжці, при цьому за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

На підтвердження своїх доводів стосовно здійснення підприємницької діяльності у період з 14.03.1994р. по 30.09.1997р., позивачем до матеріалів справи надано довідку №4169/04-16 від 02.06.2017 р., яка видана ОСОБА_1 . Пенсійним фондом Донецької Народної Республіки в Радянському районі м. Макіївки про сплату зборів до Пенсійного фонду (а.с. 20).

Між тим, суд зазначає, що надання позивачем до матеріалів справи лише однієї довідки №4169/04-16 від 02.06.2017 р. у якості доказу на підтвердження зайняття ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю у період з 14.03.1994 року по 30.09.1997 року, на погляд суду - є недостатньою, оскільки позивачем не надано копії свідоцтва на зайняття підприємницькою діяльністю, довідки про взяття на облік як платника податків та обов`язкових платежів, довідки про сплату податків тощо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 76 КАС України, якою передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та вважає, що ОСОБА_1 не надано достатніх доказів, які б підтверджували можливість зарахування до загального стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 14 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року.

У зв`язку із чим суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в цій частині позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення від 19.07.2019 № 49 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є таким, що прийнято без врахування усіх обставин, а відтак підлягає скасуванню.

Водночас, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 , зарахувавши період проходження військової служби з 16.11.1986 року по 12.05.1988 року до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

В той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з огляду на відсутність достатнього стажу, то враховуючи приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.06.2019 року про призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області N49 від 19 липня 2019 року щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №І, зарахувавши період проходження військової служби з 16.11.1986 року по 12.05.1988 року до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 грудня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.