Рішення № 86496619, 20.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 грудня 2019 р. Справа № 520/11377/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (вул. Сумська, буд. 70, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 22649344) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (надалі за текстом - ПАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (надалі за текстом - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю ХМР, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №170/2570/0/250-19-П від 04.10.2019 року винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова є протиправною, а тому, підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ст. 257-262 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

28.11.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та послався на те, що в ході перевірки підприємством не представлено документів, що надають право на виконання будівельних робіт з будівництві нежитлової будівлі літ. "ЖЖ-1", розташованої по Академіка Павлова, 165-Д у м. Харкові кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:001:0042. Також відповідач зазначив, що інформації про виконання вимог припису № 671-Пр-У від 27.06.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданого Інспекцією до Інспекції не надходила. У зв`язку з виявленням порушень складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.09.2019 року, в якому зазначено про порушення п.п. а п.3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, абз.2 пп.3 п. 11 та абз.4 п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, а саме невиконання обов`язкового для виконання припису про усунення порушення вимог містобудівного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 671-Пр-У від 27.06.2018 року.

10.12.2019 року до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому викладено правову позицію позивача стосовно порушених відповідачем у відзиві на позову питань.

19.12.2019 року до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю ХМР надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому викладено правову позицію відповідача стосовно порушених позивачем у відповіді на відзиві питань.

Судом встановлені наступні обставини справи:

27.06.2018 року Інспекцією було видано припис № 671-Пр-У, яким на позивача покладено обов`язок з приводу усунення порушення ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території», п.1 ч.1 ст.34, ч.ч.1 і 2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.5, п.13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено постановою КМ України від 13.04.2011р. № 466; далі за текстом - Порядок №466) у вигляді самочинного будівництва нежитлової будівлі літ.«ЖЖ-1» (притаманні ознаки класу наслідків СС-1) на земельній ділянці з кадастровим номером - 6310136600:09:001:0042 без набуття права на виконання будівельних робіт.

Цей припис було отримало заявником в особі його представника 27.06.2018 року.

Строк виконання припису відповідача від 27.06.2018 року № 671-Пр-У визначено як - 27.08.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою прийнято рішення №1183/18 від 22.08.2018 року, яким надано дозвіл на збереження об`єктів самочинного будівництва, до переліку яких входить і згаданий вище об`єкт.

У подальшому, за ініціативою позивача, Харківською міською радою прийнято рішення №1297/18 від 28.11.2018 року, яким надано дозвіл на розробку документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, до переліку яких входить і згаданий вище об`єкт.

Згідно наказів № 1 від 02.01.2019 року та № 357 від 30.08.2019 року призначена позапланова перевірка заявника з питання дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил об`єкту - нежитлова будівля літ. «ЖЖ-1» по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:001:0042), виключно у частині виконання вимог припису № 671-Пр-У від 27.06.2018 року.

Відповідачем 30.08.2019 року оформлено направлення №792-Н, згідно якого проведення перевірки заплановано на період 04.09.2019 року - 17.09.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи - лист відповідача від 04.09.2019 року №2198/0/250-19 з додатками – вищевказане направлення, надісланий на адресу Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» (вул. Сумська, 70, м. Харків, 61002) та отриманий лише 17.09.2019 року, тобто в останній день запланованої перевірки.

Згідно службової записки від 17.09.2019 року продовжено дію направлення на перевірку на 2 робочі дні з причини відсутності суб`єкта містобудування з підтверджуючими документами. Доказів видання відповідачем наказу з приводу продовження строку перевірки до справи не подано.

Але, 17.09.2019 року відповідачем оформлено направлення №856-н, згідно з яким проведення перевірки продовжено - з 18.09.2019 року по 19.09.2019 року.

Судом встановлено, що у матеріалах справи не міститься доказів щодо сповіщення позивача про продовження строку перевірки.

Оскільки, рішення про призначення перевірки та дії з приводу проведення перевірки заявником до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржувались, у межах даної справи позивачем таких вимог не заявлено, тому, суд відхиляє доводи позивача, які пов`язані із цими обставинами, та зазначає, що зазначені обставини знаходяться поза межами предмету доказування.

Результати перевірки були оформлені актом від 19.09.2019 року №792/856-А (надалі за текстом - акт).

Відомостей про оскарження заявником наказу про призначення перевірки та дій з приводу проведення перевірки до суду або адміністративного органу вищого рівня матеріали справи не містять. Такі вимоги заявником у межах даної справи не заявлені. Відтак, пов`язані із цим обставини судом не досліджуються і не оцінюються, оскільки знаходяться поза межами предмету доказування у спорі.

Згідно вищевказаного акту позивачем вчинені порушення п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.п. 3 п. 11 та абз.4. п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України від 23.05.2011 року №553, а саме, не виконання обов`язкового до виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 671-Пр-У від 27.06.2018 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

19.09.2019 року, з посиланням на акт, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності в частині порушення п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.п. 3 п. 11 та абз.4. п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України від 23.05.2011 року № 553, а саме, не виконання обов`язкового до виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 671-Пр-У від 27.06.2018 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Як зазначає відповідач - зазначені вище акт та протокол направлені на адресу заявника 30.09.2019 року, але доказів одержання позивачем цих документів матеріали справи не містять.

Відповідачем на підставі акту № 792/856-А від 19.09.2019 року винесено постанову №170/2570/0/250-19-П від 04.10.2019 року про застосування до позивача штрафу у розмірі 30105,00 грн., керуючись абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.п. 3 п. 11 та абз.4. п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України від 23.05.2011 року №553, а саме - невиконання суб`єктом містобудування припису Інспекції від 27.06.2018 року №671-Пр-У.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень органів архітектурно-будівельного контролю на перевірку дотримання особами вимог закону у сфері будівельної справи, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, за визначенням ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Наведене визначення за критерієм - предмет правового регулювання має пріоритет у застосування порівняно із визначенням державного нагляду (контролю), наведеного у ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В силу ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч. 13 і 14 ст.4, ч.ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1-4, 6 ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Обов`язковість проведення планового чи позапланового заходу нагляду (контролю) у присутності керівника суб`єкта господарювання (або особи, уповноваженої керівником) передбачена ч.11 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не витікає існування у позивача суб`єктивного права (або матеріального інтересу) на обов`язкову участь у заході нагляду (контролю) у сфері будівельної справи.

Однак, відносини з приводу проведення органами архітектурно-будівельного контролю перевірок додатково деталізовані нормами Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю Загальна частина (затверджений постановою КМ України від 23.05.2011 року №553; (надалі за текстом - Порядок №553), згідно з п.9 якого державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Таким чином, присутність представників суб`єктів містобудування під час проведення перевірки обумовлені дією спеціальної норми права - п.9 Порядку №553.

Це ж положення відтворено і у тексті п.13 Порядку №553, де вказано, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

За приписами п.12 Порядку №553 у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах будь-яких актів у порядку п.12 Порядку №553 відповідачем не складалось.

Таким чином, перевірка була проведена без участі суб`єкта містобудування, до якого не було доведено факту призначення заходу державного нагляду (контролю).

Об`єктивних даних про вчинення позивачем перешкод у проведенні перевірки матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що до відносин з приводу кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва слід застосовувати, насамперед, приписи ст.376 Цивільного кодексу України і положення ч.7 ст.34, ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, згідно ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, зі змісту наведеної норми закону витікає, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил, котрі зумовлюють неможливість збереження об`єкту як речі матеріального світу.

Виконання особою будівельних робіт із зведення об`єкта нерухомості без подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт (відносно об`єктів класу наслідків «СС1», відносно об`єктів за будівельним паспортом, відносно об`єктів, які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт будівельних) або без видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт (відносно будівельних робіт класу наслідків «СС2» та СС3») призводить до утворення ознак самочинного будівництва також і у силу приписів ч.7 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, як зазначено у ч.8 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Водночас із цим, суд зауважує, що сама лише підстава для кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва за переліченими критеріями не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об`єкта.

Так, зокрема, за правилом ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Отже, законом передбачено, що дефект у підставі речового права на земельну ділянку може бути нівельований зацікавленою особою шляхом одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Крім того, закон містить і механізм для усунення вчинених особою порушень у сфері будівельної справи, адже ч.1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачена можливість усунення недоліків у будівництві за письмовим приписом органу архітектурно-будівельного контролю у спосіб проведення перебудови об`єкта.

Цей же механізм опосередковано згаданий законодавцем і у положеннях ч.7 ст.376 ЦК України, де указано, що об`єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У ході розгляду справи судом встановлено, що нежитлова будівля літ. «ЖЖ-1» на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:001:0042 є об`єктом самочинного будівництва.

Припис відповідача від 27.06.2018 року №671-Пр-У є актом індивідуальної дії, що одержаний заявником, спрямований на усунення порушень у галузі будівельної справи.

Судом з`ясовано, що Харківською міською радою 21 сесії 7 скликання було прийнято рішення №1183/18 від 22.08.2018 року, яким надано дозвіл на збереження об`єктів самочинного будівництва, а також рішення №1297/18 від 28.11.2018 року про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації.

Перелічені рішення органу місцевого самоврядування прямо стосуються усунення наслідків порушень у сфері будівельної справи, які були вчинені заявником при зведенні об`єкту.

Факти прийняття цих рішень доводять те, що за спрямованістю намірів, змістом дій та характером поведінки заявник вживає організаційно-правових заходів із виконання припису Інспекції від 27.06.2018 року № 671-Пр-У

Оскільки текст припису Інспекції від 27.06.2018 року №671-Пр-У не містить чітких вказівок, то суд відхиляє доводи відповідача про те, що належним виконанням припису слід вважати введення об`єкту в експлуатацію.

До того ж суд бере до уваги, що завершення процедури введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію протягом 2 місяців, тобто з 27.06.2018 року по 27.08.2018 рік (про що указано у приписі Інспекції від 27.06.2018 року № 671-Пр-У) є об`єктивно неможливим з огляду на положення ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині сесійної форми реалізації владних управлінських функцій міською радою.

А отже, припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 27.06.2018 року №671-Пр-У містить заздалегідь неможливу до виконання вимогу, що прямо суперечить ч.2 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах склалась ситуація, коли подія вчинення суб`єктом господарювання порушення закону у вигляді не виконання владних вимог припису Інспекції від 27.06.2018 року №671-Пр-У не має місця в об`єктивній дійсності.

Водночас із цим, має місце подія порушення законодавства владним суб`єктом, який при реалізації управлінської функції контролю за станом виконання припису Інспекції від 27.06.2018 року № 671-Пр-У не вжив достатніх поза розумним сумнівом заходів для забезпечення участі у перевірці представників ПАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО".

Довід позивача про застосування штрафу поза межами присікального строку згідно з ст.250 Господарського кодексу України підлягає відхиленню, оскільки спірні правовідносини склались у галузі будівельної справи, де пріоритетними є норми Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Так, за визначенням ч.1 ст.1 цього закону правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» вчинення суб`єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

У силу ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Оскільки у даному конкретному випадку оскаржений штраф підпадає під дію ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а не ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України, то відсутні підстави для поширення на спірні правовідносини правил ст.250 Господарського кодексу України.

Додатково суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, положення наведеної норми закону містять чітко сформульоване виключення зі загального правила застосування адміністративно-господарських санкцій у період шести місяців від події виявлення або у періоду року з події вчинення.

Дане виключення полягає в існуванні інших строків у випадках передбачених законом.

Такий випадок відносно спірних правовідносин передбачений ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», у силу якої присікальним строком накладення штрафу є період у три роки від події вчинення правопорушення у сфері містобудування.

Такий самий правовий висновок з приводу строку застосування штрафу у сфері будівельної справи містить у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі №808/5834/14 (провадження №К/9901/3499/18), від 22.01.2019 року по справі №810/5497/15 (адміністративне провадження №К/9901/7507/18) від 17.10.2018 року по справі №522/22055/17 (адміністративне провадження №К/9901/52257/18).

У спірних правовідносинах заявник скоїв діяння, котре полягає у невиконанні раніше виданого Інспекцією, отриманого та неоскарженого припису Інспекції від 27.06.2018 року №671-Пр-У.

Відтак, суд не знаходить підстав для висновку про застосування оскарженого штрафу поза межами присікального строку у три роки.

Розглянувши спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до п.17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (затверджений постановою КМ України від 06.04.1995 року № 244; (надалі за текстом - Порядок №244) справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, суд вважає необхідним застосувати у даному конкретному випадку загальне правило правової визначеності, котре є невід`ємним елементом запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права та поглинає фактор обізнаності особи з майбутньою подією реалізації адміністративним органом владної управлінської функції з накладення санкції.

Лише сам факт направлення адміністративним органом документів на адресу приватної особи не може бути ототожнений з фактом обізнаності цієї особи з майбутнім розглядом питання про накладення санкцій безвідносно до обставин фізичного одержання особою документів та обставин правової поведінки цієї особи.

Відтак, суд вважає, що згадане у тексті п.17 Порядку № 244 дієслово «повідомляються» слід тлумачити як подію вручення особі кореспонденції або відмови особи від одержання кореспонденції, що має бути підтверджено належними доказами у суді.

Тому, суд вважає, що відповідач не подав до суду належних та достовірних доказів доведення до відома заявника відомостей про час і місце розгляду питання про накладення штрафу, оскільки відповідні документи засвідчують лише обставини направлення кореспонденції заявнику, але не доводять обставин одержання заявником цієї кореспонденції.

Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч. 2 ст. 77 КАС України.

Оцінивши всі докази по справі у їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до висновку, що позивач, діючи усвідомлено та цілеспрямовано, допустив явне та очевидне порушення містобудівного законодавства у спосіб спорудження об`єкту самочинного будівництва на орендованій земельній ділянці і задля нівелювання наслідків протиправного діяння ініціював процедуру отримання дозволу на збереження самочинного будівництва.

Обставини обізнаності позивача із фактом існування припису Інспекції від 27.06.2018 року №671-Пр-У доводяться фактом одержання цього припису представником ПАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО".

У процедурі виконання вимог припису Інспекції від 27.06.2018 року № 671-Пр-У за ініціативою позивача Харківською міською радою було прийнято рішення №1183/18 від 22.08.2018 року, яким надано дозвіл на збереження об`єкту, а також рішення №1297/18 від 28.11.2018 року про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку під об`єктом.

Тобто, на виконання вищезазначеного припису, ПАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» розроблено (у встановлені в рішенні №1297/18 від 28.11.2019 року строки) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, який подано до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для підписання акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, яка до цього часу перебуває на розгляді в Харківській міській раді.

Крім того, як зазначає позивач - 25.07.2019 року та 08.08.2019 ПАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» зверталось до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради з повторною заявою щодо розгляду питання підписання акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Проте, на даний час вищевказані звернення ПАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» не розглянуто, у зв`язку з чим останнім подано до Господарського суду Харківської області позов щодо оскарження дій Департаменту земельних відносин Харківської міської ради. (справа №922/3634/191).

Відповідно пункту 3.1 до Порядку вирішення питань пов`язаних із самочинним будівництвом затвердженого рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 № 390/11 «Про затвердження Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом» в редакції рішення 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.06.2018 № 1131/18, для збереження об`єкта самочинного будівництва забудовником подається клопотання на ім`я міського голови за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Підпунктом б) пунктом 3.10 вищевказаного Порядку, зокрема передбачено, що Комісія за результатами розгляду наданих матеріалів приймає щодо кожного об`єкта містобудування рішення щодо відповідності місця розташування об`єкта містобудівній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та можливості збереження самочинно збудованого об`єкта або самочинно розпочатого будівництвом об`єкта і завершення будівництва та введення його в експлуатацію за умови надання земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку особі для таких цілей. Таким рішенням Комісія рекомендує Замовнику звернутися із відповідною заявою до Харківської міської ради у порядку, встановленому Земельним кодексом України, а Управлінню містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради у разі надходження відповідної заяви підготувати документи для внесення на розгляд чергової сесії Харківської міської ради.

Згідно з пунктом 3.13 Порядку вирішення питань пов`язаних із самочинним будівництвом, Рішення Комісії, зазначене в пп. б, г п. 3.10 цього Порядку, є передумовою для надання у встановленому чинним законодавством порядку фізичній або юридичній особі дозволу на розроблення документації із землеустрою для завершення будівництва та/або введення в експлуатацію такого об`єкта.

Згідно пункту 3.16 Порядку вирішення питань пов`язаних із самочинним будівництвом, у разі прийняття міською радою рішення про можливість збереження самочинно розпочатого будівництва, після оформлення речових прав на земельну ділянку, забудовник звертається до Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради із заявою на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, судження Інспекції про невиконання заявником вимог раніше виданого припису Інспекції від 27.06.2018 року № 671-Пр-У є неправильними.

При цьому, обставини незабезпечення участі представників ПАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" у перевірці та у вирішенні питання про накладення штрафу призвели до недотримання базових процедурних гарантій, внаслідок чого процес реалізації міри юридичної відповідальності сприймається як несправедливий.

Суд вважає, що інтерес власника земельної ділянки/користувача земельної ділянки на збереження у недоторканності зведеної будівлі не виключається з-під охорони за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції, якщо такий інтерес є законним, конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.

Інтерес позивача у даному конкретному випадку знаходиться під умовою реалізації розсуду власника земельної ділянки на зміну її цільового призначення і надання земельної ділянки у користування з метою експлуатації об`єкту нерухомого майна, що є можливим лише у разі, коли зведена заявником будівля не створює загрози життю та здоров`ю людей за технічними параметрами та не зачіпає прав та інтересів інших учасників суспільних відносин.

Такий розсуд був реалізований у рішеннях Харківської міської ради № 1183/18 від 22.08.2018 року та №1297/18 від 28.11.2018 року і полягає у відсутності заперечень з приводу збереження подальшого існування Об`єкту як речі матеріального світу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, слід наголосити, що згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, в аспекті необхідності забезпечення пропорційності, тобто справедливого балансу інтересів учасників суспільних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши добуті по справі докази у їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при накладенні штрафу не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, усіх юридично значимих факторів не оцінив, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (вул. Сумська, буд. 70, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 22649344) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 170/2570/0/250-19-П від 04.10.2019 року винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (вул. Сумська, буд. 70, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 22649344) за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено та підписано 20 грудня 2019 року.

Суддя Супрун Ю.О.