Ухвала суду № 86496583, 19.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про поновлення стоку звернення до суду

19 грудня 2019 р. справа № 520/13206/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши матеріали адміністративний справи за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника УПО в Харківській області Бараш Е.Ю. №443 о/с від 27.06.2018 №9п про звільнення зі служби поліції капрала ОСОБА_1, поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Харківського міського відділу Управління поліції охорони в Харківській області;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України поновити капрала поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Харківського міського відділу Управління поліції охорони в Харківській області;

- стягнути з Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 28.06.2018 по день поновлення на службі;

- допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на те, що внаслідок некваліфікованої правової допомоги та перебуванні на утриманні малолітньої доньки, яка потребує постійного догляду та дорогого лікування хвороби - ретінопатію недоношених рубцева фаза 1 ст.обох очей, а також перебування під домашнім арештом у м.Слов`янкську, був позбавлений можливості своєчасно у встановлений законом строк звернутися до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Також слід зазначити, що відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд при вирішенні питання про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, згідно з якою право на судовий захист, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права.

Згідно правових висновків Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення "Guerin v. France" від 29.07.1998 р.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" від 28.10.1998 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Іліан проти Туреччини" наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів адміністративної справи надано докази підтвердження наданих суду пояснень щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, а саме: свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 від 16.12.2017, консультативний висновок дитячого лікаря-офтальмолога пацієнту ОСОБА_1 від 04.10.2018, виписка з карти розвитку новонародженого від 20.11.2017, виписка із медичної карти стаціонарного хворого №2543 від 29.12.2017, ухвала Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15.11.2018 по справі №645/4363/18 про призначення кримінального провадження та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про поважність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду, та з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає клопотання позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 121, 122, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду по справі №520/13206/19, - задовольнити.

Поновити строк ОСОБА_1 для звернення до суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Панченко