Рішення № 86496501, 21.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21 грудня 2019 р. справа № 520/10999/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба про визнання протиправними дій та зобов`язання вичинити певні дії,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2017 р. по 27.09.2019 р.; 2) зобов`язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2017 р. по 27.09.2019 р., подати протягом п`ятнадцяті днів, з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС У країни..

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач особисто звертався до відповідача із вимогою нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2017 по 18.01.2019 року, оскільки станом на день виключення зі списків особового складу командування (29.09.2017 року), з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі з грошового забезпечення, а саме в частині виплати з індексації. Сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2017 року позивачу було зарахована на картковий рахунок лише 27.09.2019. Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач, Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що індексація не входить до складу як грошового забезпечення військовослужбовців, так і не може бути прирівняна до заробітної плати, тому до неї не може застосовуватися трудове законодавство, яке регламентує саме порядок звернення до суду з позовами про стягнення заробітної плати.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних силах України на посаді старшого викладача кафедри Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба та в зазначений період проходження військової служби перебував на фінансовому забезпеченні у ХНУПС та отримував грошове забезпечення.

Позивач був звільнений з військової служби у Збройних Силах України наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.09.2017 р. № 442.

Наказом начальника ХНУПС (по стройовій частині) від 01.11.2017 р. № 246 позивача виключено зі списків особового складу університету та з усіх видів забезпечення з 01.11.2017р.

У зв`язку з неотриманням своєчасно індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 01.11.2017 року, позивач звертався до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 р. по справі № 520/613/19 позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2017 року та невиплаті ОСОБА_1 компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2017 року. Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2017 року та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2017 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 вказане рішення від 13 березня 2019 р. по справі № 520/613/19 залишено без змін.

Отже, в силу приписів ст. 255 КАС України рішення в межах справи № 520/613/19 набрало законної сили 09.07.2019 р.

Сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2017 року позивачу було зарахована на картковий рахунок 27.09.2019, що не заперечується сторонами по справі.

В позовній заяві позивач вказує, що особисто звертався до відповідача із вимогою нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2017 по 18.01.2019 року, оскільки станом на день виключення зі списків особового складу командування, з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено у повному обсязі грошове забезпечення в частині виплат з індексації.

Вважаючи бездіяльність відповідача з приводу не нарахування та не виплатити йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по не виплаті індексації протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав з вказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, на день звільнення.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 КЗпП України).

Так, порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим відповідними спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку при звільненні і відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Вказані закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, яка неодноразово підтримана Верховним Судом (постанова від 04.12.2019 справа №825/66/16, постанова від 02.10.19 справа №817/1227/18, постанова від 10.09.2019 справа №814/2791/16, постанова від 19.06.2019 справа № 820/3312/17) за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює спірні відносини, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби військової служби.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Отже, підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.

Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.

Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

Як свідчать матеріали справи здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні, останнім не оскаржувалися.

З встановлених відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року по справі № 520/613/19 обставин вбачається, що питання щодо невиплати йому індексації за період з 01.01.2016 р. по 01.11.2017р., виникло у позивача у грудні 2018 року, у зв`язку з чим він звернувся ХНУПС із заявою про виплату невиплаченої індексації грошового забезпечення за вказаний період з вимогою про виплату компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.

Як вбачається з програми «Діловодство спеціалізованого суду» в подальшому позивач звернувся 22.01.2019 року до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та в межах справи № 520/613/19 було прийнято вказане від 13.03.2019 року.

Таким чином, викладені обставини свідчать, що спір щодо невиплаченої індексації за період з 01.01.2016 р. по 01.11.2017р., виник більш ніж через рік після звільнення позивача.

Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні суми був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Саме такий правовий висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі №825/742/16.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Старосєльцева