Рішення № 86496463, 16.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1897/19

16 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Мельник Ю.О.

представник відповідача Дудак І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області від 10.10.2018 року №ТР1208/413/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 446760,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами інспекційного відвідування відповідачем безпідставно зроблено висновок про допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, чотирьох осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в кіосках, де здійснюється ним підприємницька діяльність. З громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач не перебував ні у трудових, ні у будь-яких інших відносинах, підстави зазначення яких у акті перевірки йому не відомі. В свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виконували роботу на підставі цивільно-правових договорів від 01.08.2018 року. Саме інспекційне відвідування призначено і проведено нехтуючи законодавчою забороною та з допущенням грубих порушень. Також, не було своєчасно і належним чином повідомлено позивача про розгляд справи, що нанівець зводить законність всієї процедури розгляду справи про притягнення до відповідальності та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

За таких обставин, позивач вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 02.09.2018 року визнано поважними причини пропуску звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 20.09.2019 року Управлінням Держпраці у Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.67-73), просило відмовити у задоволенні в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі листів Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради, як з інших джерел не заборонених законом, та у даному випадку виступали підставою для проведення інспекційного відвідування. Водночас, в направленні на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про пацю зазначено, що "направлення дійсне з 07 по 12 вересня 2018 року", що свідчить про проміжок часу у який саме має бути розпочате інспекційне відвідування, а не термін проведення. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування зупиняється. Під час інспекційного відвідування встановлено, що позивач допустив до роботи чотирьох найманих працівників без укладання трудового договору та повідомлення територіального органу Державної Фіскальної Служби про прийняття працівників на роботу, чим порушив ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). В цивільно-правових угодах, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наявні ознаки, притаманні трудовим відносинам. При цьому, відповідач не зобов`язаний пересвідчуватися, після того як надіслано рекомендованим листом повідомлення про розгляд справи, чи отримав позивач зазначене, а єдиною підставою для відкладення розгляду справи є клопотання. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали в з підстав, викладених в позові (а.с.4-16), просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві (а.с.67-73), просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представників сторін, покази свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 21.08.2013 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.74, 75-77).

На адресу Управління Держпраці у Тернопільській області від Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради надійшла інформація про виявлення працівників під час відвідування об`єктів: 14.08.2018 року закусочної "ІНФОРМАЦІЯ_2" - обов`язки кухарів та продавців виконували два працівники, які відмовились назвати себе, та 21.08.2018 року кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1"- обов`язки кухара та продавця виконував один працівник, який відмовився назвати себе, де здійснює діяльність суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 , у якого наймані працівники відсутні, листами від 15.08.2018 року №483/17.2 та від 23.08.2018 року №501/17.2 відповідно (а.с.78, 79).

На підставі листів Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради від 15.08.2018 року №483/17.2 та від 23.08.2018 року №501/17.2, Управлінням Держпраці у Тернопільській області 06.09.2018 року винесено наказ №569 з 07 по 12 вересня 2018 року провести захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.80).

На підставі вказаних наказу та листів, Управлінням Держпраці у Тернопільській області 06.09.2018 року видано направлення №ТР1208/413, дійсне з 07 по 12 вересня 2018 року, на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в місцях здійснення діяльності: кіоск "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_2 , та закусочна "ІНФОРМАЦІЯ_2", за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.81), та розпочато інспекційне відвідування.

Під час здійснення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10.09.2018 року у закусочній "ІНФОРМАЦІЯ_2", виявлено двох осіб, які назвались ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та виконували обов`язки з виготовлення та реалізації продуктів швидкого приготування.

В письмовому поясненні від 10.09.2018 року, яке надала ОСОБА_2 , остання вказала, що працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з червня 2018 року, в її обов`язки входить приготування і продаж товару, графік роботи позмінний (два дні через два дні) з 8.30 год. до 18.00 год, заробітну плату отримує один раз на місяць готівкою після 20-го числа наступного місяця, працює позмінно із ОСОБА_6 (а.с.93).

В письмовому поясненні від 10.09.2018 року, яке надала ОСОБА_4 , остання зазначила, що стажується у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 три дні, в її обов`язки входить приготування і продаж продукції, згідно домовленості період стажування не оплачується, орієнтовний термін стажування - один тиждень (а.с.94).

В ході інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10.09.2018 року у кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1", виявлено одну особу, яка назвалась ОСОБА_5 та виконувала обов`язки з приготування та продажу напоїв, від надання письмових пояснень відмовилась.

Управлінням Держпраці у Тернопільській області 10.09.2018 року складено акт №ТР1208/413/НД/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, та відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, (а.с.83-84) та вимогу №ТР1208/413/ПД про надання документів у строк до 17.00 год. 17.09.2018 року, у зв`язку з відсутністю яких строк проведення інспекційного відвідування зупинено на шість робочих днів (а.с.85), надісланих позивачу листом від 11.09.2018 року №3101/01-05-4.3/18 (а.с.82).

Згідно письмового пояснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 17.09.2018 року (додається), у вищевказаних кіосках згідно цивільно-правового договору від 01.08.2018 року працюють ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 стажується та ОСОБА_5 підміняє працівника у зв`язку з хворобою. Режим роботи в закусочній "ІНФОРМАЦІЯ_2" з 09.00 год. до 17.00 год. щодня, а в кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1" з 09.00 год. до 15.00 год. з понеділка по п`ятницю. Оплата праці за цивільно-правовими договорами, укладеними з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ще не здійснювалася. Трудових договорів із вищевказаними особами не укладав (а.с.95).

Із змісту наданих в ході проведення інспекційного відвідування цивільно-правових договорів від 01.08.2018 року, укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з ОСОБА_2 (а.с.96) і ОСОБА_3 (а.с.98), зроблено висновок про наявність ознак трудових договорів (трудових відносин).

Згідно інформації Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12.09.2018 року №7742/10/19-00-13-01-30/18552 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повідомлення про прийняття працівників на роботу протягом 2017-2018 років не подавав та не звітувався про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом січня-серпня 2018 року (а.с.102).

Так, за результатами вказаним інспекційним відвідуванням складено акт від 18.09.2018 року №ТР1208/413/АВ (а.с.86-90), в якому зафіксовано порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року №413, що полягає у допуску позивачем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до виконання трудових обов`язків з приготування та реалізації продуктів швидкого приготування та напоїв у закусочній "ІНФОРМАЦІЯ_2" та у кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1", без укладення трудових договорів (оформлених наказом) та без повідомлення до відповідного територіального органу фіскальної служби.

Управлінням Держпраці у Тернопільській області рекомендованим листом від 04.10.2018 року №3381/01-05-12.3/18 надіслано повідомлення про розгляд справи про накладення фінансових санкцій 10.15 год.10.10.2018 року (а.с.103).

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 18.09.2018 року №ТР1208/413/АВ, відповідачем винесено постанову від 10.10.2018 року №ТР1082/413/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 446760,00 грн. у відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с.105-106).

Вказана постанова прийнята без участі позивача чи представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та направлена об`єкту відвідування листом від 11.10.2018 року №3489/01-05-12.3/18 (а.с.104).

Не погодившись із такими рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що готувала кавові напої у кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі цивільно - правового договору за що отримувала плату від ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що здійснювала приготування кавових напоїв у закусочній "ІНФОРМАЦІЯ_2" згідно цивільно - правового договору з ОСОБА_1 та отримувала кошти за результатами виконаних робіт.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, відображених в акті інспекційного відвідування, і винесеного на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Як зазначено в ст.1 Закону №877-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 ст.2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (ч.5 ст.2 Закону №877-V).

Водночас, КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), а саме ч.1 ст.259, визначено те, що Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відтак, спеціальною нормою КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється центральним орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено пп.5 п.6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Відповідно до п.7 цього ж Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП, Кабінетом Міністрів України 26.04.2017 року прийнято постанову №295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів (п.2 Порядку № 295).

Згідно з пп.3 п.5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Як видно з наказу Управління Держпраці у Тернопільській області 06.09.2018 року №569 "Про проведення інспекційних відвідувань у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ", підставою для проведення перевірки стали листи Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради від 15.08.2018 року №483/17.2 та від 23.08.2018 року №501/17.2.

З огляду на вищенаведене, суд відхиляє твердження позивача про відсутність підстав - інших джерел не заборонених законом, для проведення інспекційного відвідування.

У відповідності до п.10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

У відповідності до п.9, пп.1 п.11 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Згідно з п.16 Порядку №295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (п.18 Порядку №295).

Матеріали справи свідчать, що Управлінням Держпраці у Тернопільській області, на підставі наказу від 06.09.2018 року №569 "Про проведення інспекційних відвідувань у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " та листів Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради від 15.08.2018 року №483/17.2 та від 23.08.2018 року №501/17.2, видано направлення від 06.09.2018 року №ТР1208/413, дійсне з 07 по 12 вересня 2018 року.

Під час інспекційного відвідування, Управлінням Держпраці у Тернопільській області 10.09.2018 року складено акт №ТР1208/413/НД/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, та відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням.

Водночас, строк проведення інспекційного відвідування було зупинено на шість робочих днів на час виконання вимоги від 10.09.2018 року №ТР1208/413/ПД про надання документів у строк до 17.00 год. 17.09.2018 року.

Враховуючи вищезазначене, інспекційне відвідування у позивача розпочато 10.09.2018 року, тобто в період з 07 по 12 вересня 2018 року, проте на час виконання вимоги про надання документів зупинено на шість робочих днів, та продовжено 18.09.2018 року, про що зазначено і акті перевірки 18.09.2018 року №ТР1208/413/АВ, що спростовує посилання позивача на недійсність направлення проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Приписами п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з п.21 Порядку №295 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 1 ст.24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 року (далі - Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, за результатами інспекційного відвідування у фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідачем складено акт від 18.09.2018 року №ТР1208/413/АВ, в якому зафіксовано порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року №413, що полягає у допуску позивачем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до виконання трудових обов`язків з приготування та реалізації продуктів швидкого приготування та напоїв у закусочній "ІНФОРМАЦІЯ_2" та у кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1", без укладення трудових договорів (оформлених наказом) та без повідомлення до відповідного територіального органу фіскальної служби.

Як пояснив позивач, з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 він не перебував ні у трудових, ні у будь-яких інших відносинах, підстави зазначення яких у акті перевірки йому не відомі.

При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виконували роботу на підставі цивільно-правових договорів, укладених з позивачем 01.08.2018 року.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, із змісту вказаної норми слідує, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд вважає за необхідне зазначити, що взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору, проте ключовим питанням у даній справі є обов`язок державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Як передбачено абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок №509).

За приписами п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п.7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Із наведеної законодавчої норми слідує, що саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа Управлінням Держпраці у Тернопільській області.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до п.5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Як встановлено судом, повідомлення від 04.10.2018 року №3381/01-05-12.3/18 про розгляд справи про накладення фінансових санкцій 10.15 год. 10.10.2018 року надіслано рекомендованим листом.

Обставин, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення судом не встановлено.

Більше того, суд вважає за необхідне відзначити про неможливість отримання такого позивачем 05.10.2018 року, тобто не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення фінансових санкцій 10.10.2018 року, оскільки згідно відомостей фіскального чеку №ПН215600426655 поштове відправлення надійшло до поштового зв`язку 18.45 год. 04.10.2018 року.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був проінформований належним чином, чим позбавлено можливості прийняти безпосередню участь у розгляді матеріалів та надати відповідні пояснення та інші докази, що мали значення для прийняття 10.10.2018 року спірного рішення №ТР1208/413/АВ/ТД-ФС, а відтак постанова про накладення штрафу не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, серед яких і право особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправною та підлягають скасуванню.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 року у справі №813/3415/18, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Водночас, безпідставним у спірних правовідносинах є посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №820/6755/16, викладені у постанові від 13.06.2018 року. У цій справі спірним було інше правове питання: позивач отримав кореспонденцію завчасно, проте заперечував, що її отримала уповноважена особа. Отже, спірні відносини склалися щодо інших обставин, тому ця справа не є релевантною.

Дослідженні в судовому засіданні електронні докази частини віеозапису інспекційного відвідування не підтвердили та не спростували обставини виконання трудових відносин особами з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України.

Отже, факт порушення прав та інтересів позивача знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для скасування оскарженого рішення, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 4467,60 грн. згідно квитанції від 12.08.2019 року № 0.0.1433268526.1 (а.с.3).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області від 10.10.2018 року №ТР1208/413/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу.

Сятягути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області сплачений ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4467,60 грн. згідно квитанції від 12.08.2019 року №0.0.1433268526.1.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління Держпраці у Тернопільській області (46006, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Шпитальна, будинок 7, код в ЄДРПОУ 39777822).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.