Рішення № 86496281, 12.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р. Справа № 480/3065/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бєлянської С.М.,

представника позивачів - Грищенка Д.М.,

представника відповідача - Верніченка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 480/3065/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулися до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області (далі по тексту - відповідач, Стецьківська сільська рада), і просять суд визнати протиправним та нечинним рішення позачергової 37 сесії 7 скликання Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області від 18.07.2019 "Про надання згоди на добровільне приєднання територіальних громад до об`єднаної територіальної громади".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Порядку проведення громадських обговорень з питань добровільного об`єднання територіальних громад.

Зазначають, що питання добровільного приєднання територіальних громад врегульовано Законом України №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 05.02.2015 № 157-VІІІ. Так, відповідно до частини 1 статті 8-1 цього Закону добровільно приєднатися до об`єднаної територіальної громади, визнаної спроможною відповідно до частини четвертої статті 9 цього Закону, має право суміжна сільська, селищна територіальна громада, яка відповідно до перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області належить до цієї об`єднаної територіальної громади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р від 08.09.2015 був затверджений перспективний план формування територій громад Сумської області (в редакції розпорядження КМУ № 318-р від 16.05.2018), згідно з яким до Хотінської територіальної громади з центром у смт. Хотінь входять Хотінська, Басівська, Біловодська, Кияницька, Кіндратівська, Могрицька, Олексіївська, Юнаківська, Яструбинська територіальні громади.

У той же час, Стецьківська територіальна громада відповідно до цього ж плану входить до Сумської територіальної громади з центром у м.Суми. Таким чином, на переконання позивачів, Стецьківська територіальна громада не може бути приєднана до Хотінської об`єднаної територіальної громади, оскільки, незважаючи на їхню суміжність, Стецьківська територіальна громада перспективним планом формування територій Сумської області включена до іншої спроможної громади - Сумської.

Крім того, позивачі вказують на те, що в порушення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" проект рішення Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області від 18.07.2019 «Про надання згоди на добровільне приєднання територіальних громад до об`єднаної територіальної громади» не був оприлюднений у встановленому порядку, оскільки лише 16.07.2019 відбулися громадські обговорення, а вже 17.07.2019 депутати звернулися із листом до голови Стецьківської сільської ради про скликання позачергової сесії Стецьківської сільської ради і того ж дня було видане розпорядження за № 42/ОД про скликання позачергової сесії.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 03.09.2019.

30.08.2019 подано відзив на позовну заяву (а.с.46-50), у якому відповідач зазначає, що територія Стецьківської сільської ради є суміжної з територією Хотінської об`єднаної територіальної громади, а рішення від 18.07.2019 «Про надання згоди на добровільне приєднання територіальних громад до об`єднаної територіальної громади» прийнято з дотриманням принципу добровільності та у відповідності до умов, передбачених частиною 1 статті 4 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

На громадських обговореннях, які проводилися 17.07.2019 в приміщенні Стецьківської сільської ради позивачі були присутні, а тому їх твердження в позовній заяві про те, що оскаржуване рішення позачергової 37 сесії 7 скликання Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області від 18.07.2019 «Про надання згоди на добровільне приєднання територіальних громад до об`єднаної територіальної громади» порушує права позивачів, оскільки вони були позбавлені можливості участі у громадських слуханнях та обговореннях пропозиції про добровільне приєднання Стецьківської сільської ради до Хотінської об`єднаної територіальної громади, відповідач вважає таким, що не відповідає дійсності.

Ухвалою суду від 03.09.2019 продовжено строк розгляду даної справи у підготовчому провадженні на 30 днів.

13.09.2019 представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.72-76), у якій проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечує в повному обсязі та просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 17.10.2019 задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про допит свідків, а також задоволено клопотання представника позивача про перегляд компакт-диску.

Ухвалою суду від 17.10.2019 закрито підготовче провадження у справі №480/3065/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2019.

У судовому засіданні 28.11.2019 після дослідження відеозапису та заслуховування свідків судом оголошено перерву для надання додаткових пояснень.

12.12.2019 представником позивачів подано заяву з приводу досліджених у судовому засіданні доказів, у якій представник позивачів зазначив, що показання свідків відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також наголосив на тому, що протокол позачергової 37 сесії 7 скликання Стецьківської сільської ради від 18.07.2019 не відповідає дійсності в частині того, що головуюча на засіданні ОСОБА_3 . донесла до відома депутатів, що більшість депутатів опитали думку громадян на виборчих округах і є протоколи від колективів Стецьківської загальноосвітньої школи та Дитячого садочку. Зауважив, що під час перегляду відеозаписів у судовому засіданні підтвердився той факт, що депутатам не повідомлялося про наявність будь-яких протоколів громадських обговорень чи опитувань депутатами думки громадян на виборчих округах.

У судове засідання 12.12.2019 з`явилися представник позивачів та представник відповідача.

Представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, здійснивши розгляд справи в порядку загального позовного провадження, заслухав пояснення учасників справи, свідків, дослідив письмові докази, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 05.07.2019 на адресу Стецьківського сільського голови надійшла пропозиція від депутатів Стецьківської сільської ради про ініціювання добровільного приєднання територіальних громад сіл Стецьківка, Радьківка, Рибиці, Шевченкове, Кардашівка Стецьківської сільської ради до Хотінської об`єднаної територіальної громади.

На виконання вимог Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» № 157-VIII, 05.07.2019 сільським головою було прийнято розпорядження за №40/ОД «Про вивчення пропозиції щодо ініціювання добровільного об`єднання територіальних громад та її громадське обговорення», згідно якого на громадське обговорення винесене питання щодо можливого добровільного приєднання Стецьківської сільської ради до Хотінської територіальної громади.

Відповідно до пункту 2 розпорядження за № 40/ОД від 05.07.2019 сільським головою було вирішено провести у період з 07.07.2017 по 17.07.2019 громадське обговорення щодо можливого добровільного приєднання Стецьківської сільської ради до Хотінської територіальної громади шляхом зустрічей з трудовими колективами та в приміщенні Стецьківської сільської ради відповідно до Порядку проведення громадських обговорень з питань добровільного об`єднання територіальних громад, затвердженого рішенням 60 сесії Стецьківської сільської ради VI скликання від 27.05.2015 (далі по тексту - Порядок).

На виконання розпорядження № 40/ОД від 05.07.2019 та у відповідності до Порядку 16.07.2019 було проведено громадські обговорення в Стецьківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів та ДНЗ «Веселі зайчата». Також, 17.07.2019 о 17 годині було проведено громадське обговорення в приміщенні Стецьківської сільської ради.

У подальшому, 18.07.2019 на позачерговій 37 сесії 7 скликання Стецьківською сільською радою Сумського району Сумської області було прийнято рішення «Про надання згоди на добровільне приєднання територіальних громад до об`єднаної територіальної громади», відповідно до якого було вирішено надати згоду на добровільне приєднання територіальних громад сіл Стецьківка, Кардашівка, Шевченкове, Радьківка, Рибці Стецьківської сільської ради до Хотінської об`єднаної територіальної громади, сільському голові звернутися до Хотінської об`єднаної територіальної громади, до якої є намір приєднатися, з пропозицією про добровільне приєднання територіальних громад.

Згідно з протоколом позачергової 37 сесії 7 скликання Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області від 18.07.2019 участь в сесії приймали 17 депутатів, при цьому «за» голосували 16, «проти» - 2, «утримались» - 0.

Позивачі не погоджуються з таким рішенням відповідача і вважають, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Порядку проведення громадських обговорень з питань добровільного об`єднання територіальних громад, у зв`язку з чим звернулися до суду із позовом про визнання його протиправним та нечинним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

18.06.2002, тобто, до прийняття Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", Конституційним Судом України було прийнято рішення №12-рп/2002 у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 140 Конституції України (справа про об`єднання територіальних громад), у пункті 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що вирішуючи питання, порушені у конституційному поданні, Суд виходить з того, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до позиції сформульованої у даному рішенні Суду, у розділі XI "Місцеве самоврядування" Конституції України, зокрема, визначено засади організації і діяльності місцевого самоврядування як конституційно-правового інституту. Відповідно до положень частини першої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 конкретизовано конституційне визначення місцевого самоврядування як гарантованого державою права та реальної здатності територіальної громади самостійно, тобто через різноманітні форми безпосередньої демократії, або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Територіальна громада визначається у частині першій статті 140 Конституції України як жителі села, селища та міста чи добровільне об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл.

На розвиток положень частини першої статті 140 Конституції України щодо добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл статтею 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено порядок добровільного об`єднання територіальних громад сусідніх сіл в одну сільську громаду із створенням єдиних органів місцевого самоврядування та обранням єдиного сільського голови. Добровільне об`єднання територіальних громад у сільську громаду і вихід з її складу відбувається за рішенням місцевих референдумів.

Таким чином, положення частини першої статті 140 Конституції України визначили місцеве самоврядування як право територіальної громади - первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень - вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та дали визначення територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об`єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, а не встановили порядку об`єднання або роз`єднання самих територіальних громад.

Установивши в статтях 140, 141, 142, 143, 144, 145 Конституції України основні засади функціонування місцевого самоврядування, його органів, матеріальну і фінансову основу тощо, Конституція України решту питань організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності його органів віднесла до визначення законом (стаття 146 Конституції України). Тим самим на конституційному рівні передбачено створення правових умов для подальшого законодавчого врегулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування.

У 2015 році законодавець врегулював на законодавчому рівні відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад, прийнявши Закон України від 05.02.2015 №157-VIII "Про добровільне об`єднання територіальних громад".

Як визначено частиною 1 статті 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" від 05.02.2015 № 157-VIII (далі - Закон № 157-VIII), суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.

Ініціаторами добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: 1) сільський, селищний, міський голова; 2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; 3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; 4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади). Пропозиція щодо ініціювання добровільного об`єднання територіальних громад повинна, зокрема, містити: 1) перелік територіальних громад, що об`єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів; 2) визначення адміністративного центру об`єднаної територіальної громади та її найменування (стаття 5 Закону 157-VIII).

Частинами третьою, четвертою статті 5 вказаного Закону передбачено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує вивчення пропозиції щодо ініціювання добровільного об`єднання територіальних громад та її громадське обговорення, яке проводиться протягом 30 днів з дня надходження такої пропозиції. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до відповідної ради на наступну сесію для прийняття рішення про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад та делегування представника (представників) до спільної робочої групи. Порядок проведення громадського обговорення з питань, передбачених цим Законом, визначається сільською, селищною, міською радою.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є рішення відповідача, прийняте на 37 сесії 7 скликання 18.07.2019 «Про надання згоди на добровільне приєднання територіальних громад до об`єднаної територіальної громади».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 8-1 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" добровільно приєднатися до об`єднаної територіальної громади, визнаної спроможною відповідно до частини четвертої статті 9 цього Закону, має право суміжна сільська, селищна територіальна громада, яка відповідно до перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області належить до цієї об`єднаної територіальної громади.

Тобто, для приєднання повинно існувати дві умови: суміжність громад та належність громади до об`єднаної територіальної громади визначеної перспективним планом формування територій громад області.

Отже, Стецьківська сільська рада мала можливість прийняти рішення про приєднання до Хотінської селищної об`єднаної територіальної громади лише за умови належності до вказаної об`єднаної територіальної громади в Перспективному плані формування територій громад Сумської області, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №1001-р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р від 08.09.2015 був затверджений перспективний план формування територій громад Сумської області (в редакції розпорядження КМУ № 318-р від 16.05.2018), згідно з яким до Хотінської територіальної громади з центром у смт. Хотінь входять Хотінська, Басівська, Біловодська, Кияницька, Кіндратівська, Могрицька, Олексіївська, Юнаківська, Яструбинська територіальні громади.

У той же час, Стецьківська територіальна громада відповідно до цього ж плану входить до Сумської територіальної громади з центром у м.Суми. Таким чином, Стецьківська територіальна громада не може бути приєднана до Хотінської об`єднаної територіальної громади, оскільки, незважаючи на їхню суміжність, Стецьківська територіальна громада перспективним планом формування територій Сумської області включена до іншої спроможної громади - Сумської.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем безпідставно не були враховані положення ст. 8-1 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" та Перспективного плану формування територій громад Сумської області (в редакції розпорядження КМУ № 318-р від 16.05.2018).

Судом також встановлено, що прийняттю оскаржуваного рішення, передувало розпорядження сільського голови від 05.07.2019 № 40/ОД "Про вивчення пропозицій щодо ініціювання добровільного об`єднання територіальних громад та її громадське обговорення". У даному розпорядженні визначено питання, яке виноситься на обговорення, а саме: щодо можливого добровільного приєднання Стецьківської сільської ради до Хотінської територіальної громади.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку проведення громадських обговорень з питань добровільного об`єднання територіальних громад, затвердженого рішенням 60 сесії 6 скликання Стецьківської сільської ради від 27.05.2015 визначено, що громадське обговорення проводиться з метою залучення представників громадськості до розгляду пропозицій щодо добровільного приєднання територіальних громад під час прийняття відповідного рішення. Участь у громадському обговоренні можуть брати фізичні та юридичні особи, а також громадські об`єднання, що не є юридичними особами. Організатори громадського обговорення самостійно визначають форми його проведення (конференція, форум, громадські слухання, засідання за круглим столом, збори, зустрічі тощо), виходячи з необхідності залучення якомога більшої кількості заінтересованих учасників та власних організаційних можливостей.

Пунктом 4 Порядку проведення обговорень визначено, що громадське обговорення, зокрема, передбачає вирішення організаційних питань, а саме час та дата проведення громадського обговорення, місце проведення, визначення цільової групи та ефективного способу інформування учасників для участі у заході. Зазначений перелік є вичерпним та інших способів інформування Порядком не передбачено.

Як вбачається із розпорядження № 40/ОД від 05.07.2019 у ньому не визначено: час, дату, місце проведення громадських обговорень, цільову групу та способи інформування.

Також пунктом 4 Порядку проведення обговорень передбачена необхідність узагальнення та оприлюднення результатів громадського обговорення, однак, всупереч цим вимогам ні узагальнення, ні оприлюднення результатів громадського обговорення щодо можливого добровільного приєднання Стецьківської сільської ради до Хотінської територіальної громади не відбулось.

Відповідно до пункту 8 Порядку проведення громадських обговорень з питань добровільного об`єднання територіальних громад, затвердженого рішенням 60 сесії 6 скликання Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області від 27.05.2015 належним та допустимим доказом факту проведення громадських обговорень є протокол таких обговорень, який відповідачем суду не був наданий.

Суд також критично ставиться до наданих протоколів громадських обговорень, опитувальних листів, а також свідчення свідків щодо фактичного проведення громадського обговорення приєднання до Хотінської селищної об`єднаної територіальної громади, оскільки громадське обговорення було проведено в короткі терміни після прийняття розпорядження Стецьківського сільського голови від 05.07.2019 № 40-ОД та повідомити більшість мешканців села відповідно до Порядку проведення громадських обговорень у зв`язку з цим було неможливо, що в свою чергу ставить під сумнів факт проведення такого обговорення вцілому, оскільки загальна чисельність громади становить приблизно 4 000 тис. осіб, а в обговоренні прийняли участь лише 55 осіб.

Крім того, у порушення вимог пункту 9 Порядку проведення обговорень організатором не підготовлений звіт про проведення громадських обговорення.

Із пояснень, допитаних під час розгляду справи по суті, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вбачається, що 17.07.2019 у приміщенні Стецьківської сільської ради відбувалось зібрання, а не громадські обговорення, на якому були присутні депутати та 10-15 сторонніх осіб. Оголошень про громадське обговорення вони не бачили, проекта рішення на позачергову сесію не було оприлюднено.

Допитані за клопотанням сторони відповідача свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали протилежні свідчення, а саме: що вони бачили оголошення про проведення громадських обговорень, приймали в ньому участь, відбувалось голосування. Проте їхні свідчення спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідачем не надано жодних протоколів громадських обговорень від 17.07.2019. Більше того, вищезазначені свідки не змогли повідомити суду, хто головував на цьому обговоренні, хто вів протокол, яким чином відбувалось голосування, хто і які питання ставив на голосування. Окрім цього, свідок ОСОБА_7 підтвердив показання свідків зі сторони позивача в тій частині, що у залі, разом з депутатами, було близько 30 осіб. Сумнівним є і пояснення цього свідка в частині того, що він бачив об`яву на криниці, оскільки у відзиві на позовну заяву зазначається, що оголошення про проведення громадських обговорень були розміщені в магазині «Продукти» по вулиці Садова (звірогосподарство), магазині «Продукти» по вулиці Першотравнева, 36 б, магазині «Продукти» по вулиці АДРЕСА_1 , 21а, в магазині господарчі товари по вулиці АДРЕСА_2 , 4, а також на зупинці по вулиці Садовій та на дошці оголошень біля Стецьківської сільської ради.

Відповідно до частини 3 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

У той же час, всі допитані у судовому засіданні свідки не підтвердили твердження представника відповідача щодо розміщення на дошці оголошень біля Стецьківської сільської ради проекту оскаржуваного рішення.

Суд також наголошує на тому, що згідно зі ст. 2 Закону №157-VIII добровільне об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів:

1) конституційності та законності;

2) добровільності;

3) економічної ефективності;

4) державної підтримки;

5) повсюдності місцевого самоврядування;

6) прозорості та відкритості;

7) відповідальності.

Тобто, одним з визначальних принципів об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст є добровільність.

На переконання суду, дотримання послідовності дій, визначених Законом №157-VIII, є гарантією дотримання прав територіальних громад на їх дійсне волевиявлення щодо об`єднання чи приєднання до ОТГ.

Питання об`єднання або роз`єднання територіальних громад, виходячи з визначеного положеннями частини першої статті 140 Конституції України поняття "територіальна громада", має вирішуватися з урахуванням відповідного волевиявлення членів цих територіальних громад, яке здійснюється згідно з законом.

Таким чином, недотримання учасниками спірних правовідносин основного принципу щодо добровільності об`єднання на самому початку його формування нівелює усю подальшу правову надбудову у вигляді рішень, якими оформлюється статус даної ОТГ.

Так, неналежна організація та проведення громадських обговорень не у відповідності до Порядку проведення громадських обговорень з питань добровільного об`єднання територіальних громад, недотримання відповідачем строків щодо оприлюднення оскаржуваного рішення та його прийняття у короткі терміни, визначені відповідачем, на переконання суду, свідчать про недотримання останнім принципу добровільності, визначеного ст. 2 Закону №157-VIII.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені судом факти щодо недотримання принципу добровільності при приєднанні Стецьківської територіальної громади до Хотинської ОТГ, з урахуванням досліджених під час розгляду справи по суті доказів, суд дійшов висновку про те, відповідачем було порушено встановлений чинним законодавством порядок прийняття рішення 18.07.2019 "Про надання згоди на добровільне приєднання територіальних громад до об`єднаної територіальної громади", що є підставою для визнання його протиправним.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

На переконання суду, оскаржуване рішення не відповідає ознакам нормативно-правового акта, зокрема, не встановлює, не змінює та не припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і не розраховане на довгострокове та неодноразове застосування.

Поряд із цим, слід акцентувати, що за правилами пунктів 2, 3 і 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, з огляду на приписи ст. 5 КАС України, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню шляхом скасування оскаржуваного рішення, що є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивачів.

Статтею 244 КАС України передбачено, що під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивачів у судовому засіданні заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі по 8000 грн на користь кожного з позивачів (а.с. 140-142). На підтвердження фактичного здійснення вказаних витрат до суду при поданні позовної заяви надані: договори про надання правової допомоги від 24.07.2019 (а.с. 35,39), додатки №1 до договорів про надання правової допомоги від 24.07.2019 (а.с.36, 40), квитанції про сплату коштів від 24.07.2019 у сумі 3000 грн кожим з позивачів (а.с. 37,41). Крім того, у судовому засіданні 12.12.2019 представником позивачів надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 141,142), згідно з яким гонорар адвоката згідно з угодою (включаючи підготовку справи до розгляду, збір доказів, проведення консультацій з клієнтом, участь у судових засіданнях - по факту згідно з журналами судових засідань) становить 8000 грн з кожного з позивачів.

У судовому засіданні представник відповідача щодо заявлених вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь кожного з позивачів судових витрат у сумі по 8000 грн заперечував, вважаючи вказану суму необгрунтованою.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Суд бере до уваги, що кожен з позивачів документально підтвердили, що сплатили по 3 000 грн на виконання договору про надання правової допомоги.

Дослідивши обсяг наданих послуг та використання робочого часу згідно з договором, розрахунок суми гонорару та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, суд приходить висновку, що зазначена справа потребувала значних затрат часу та вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Проте, зменшуючи розмір витрат на оплату правничої допомоги суд враховує те, що документально позивачами не підтверджено сплату кожним з них на користь представника суми у загальному розмірі 8000 грн, а надано лише квитанції щодо сплати по 3000 грн.

Також суд зазначає, що до розміру витрат на правничу допомогу представником позивачів необгрунтовано було включено і вартість послуг щодо складання договору про надання правничої допомоги, оформлення документів, що підтверджують повноваження адвоката.

Крім того, слід зазначити, що стягнення з бюджетної установи таких витрат становить надмірний тягар для цієї установи, що суперечить принципу розподілу таких витрат (таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст. 139 КАС України, та з урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним стягнути на користь кожного з позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 3768,40 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн та судового збору в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2,77, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та нечинним рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення позачергової 37 сесії 7 скликання Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області від 18.07.2019 "Про надання згоди на добровільне приєднання територіальних громад до об`єднаної територіальної громади".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Сумська, 20, Сумська область, Сумський район, 42303, код ЄДРПОУ 04391612) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Сумська, 20, Сумська область, Сумський район, 42303, код ЄДРПОУ 04391612) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2019.

Суддя Н.В. Савицька