
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2019 р. Справа № 480/4307/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Кравченко Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини 2276 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 27802,86 грн.;
- стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) на користь ОСОБА_1 за період з 20.06.2019 по день ухвалення судового рішення.
Ухвалою суду від 29.10.2019 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення зі служби, ВЧ 2276 не провела кінцевий розрахунок із позивачем, а саме не виплатила грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна в сумі 27802,86 грн. У зв`язку із невиплатою компенсації вартості речового майна в сумі 27802,86 грн. позивач, також, просить стягнути з ВЧ 2276 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20.06.2019 (на момент виключення зі списків військової частини) по день ухвалення судового рішення.
Відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Також, зазначив, що військова частина 2276 є бюджетною організацією та розпорядником коштів 3-го рівня, яка фінансується з державного бюджету України та діє в межах отриманих бюджетних призначень і фінансування отриманих через розпорядника бюджетних коштів - Головне управління Національної гвардії України. Потреба в виплаті позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно подана до Головного управління Національної гвардії України листом від 04.07.2019 вих. № 76-1395. Загальна потреба в виплатах звільненим військовослужбовцям в/ч 2276 грошової компенсації за не отримане речове майно, згідно норм подання звітності, повторно (регулярно) подається до Головного управління Національної гвардії України.
Враховуючи зазначене, відповідач категорично не погоджується з визнанням бездіяльності протиправною, оскільки ним було дотримано всіх процедур як під час звільнення позивача з військової служби так і при зміні права позивача з отримання речового забезпечення на нарахування грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно.
Щодо позовних вимог в частині виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідач зазначив, що відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Разом з тим, наказ командира в/ч 2276 від 19.06.2019 № 125, яким було виключено зі списків в/ч 2276 (звільнено) позивача доведений йому належним чином, що останнім не оскаржується. До дати виключення зі списків в/ч 2276 позивач рапортів з вимогою продовжити йому час проходження служби до повного розрахунку не подавав. Наказ командира в/ч 2276 від 19.06.2019 № 125 позивачем в досудовому чи судовому порядку не оскаржувався.
Крім того, відповідач вважає, що на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України. При цьому 19.06.2019 позивач був звільнений у запас з військової служби, тоді як з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні звернувся 25.10.2019, тобто понад встановлений тримісячний строк звернення.
15.11.2019 представником позивача подана до суду відповідь на відзив, у якій останній не погодився з доводами, наведеними у відзиві, та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 20.12.2019 у задоволенні клопотання Військової частини 2276 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом командира ВЧ 2276 від 19.06.2019 № 125 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою начальника відділу зберігання боєприпасів відділів зберігання та звільненого відповідно до підпункту „а” пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби наказом командувача Національної гвардії України віл 19.04.2019 № 59 о/с у запас у зв`язку із закінченням строку контракту 19 червня 2019 року (а.с. 9).
У вказаному наказі зазначено, що грошова компенсація вартості за не отримане речове майно згідно довідки-розрахунку від 19.06.2019 № 23 (а.с. 66) складає 27802, 86 грн.
На момент звільнення зі служби грошова компенсація вартості за не отримане речове майно не була виплачена ОСОБА_1 , що не заперечувалось представником відповідача у письмовому відзиві.
На час розгляду справи доказів проведення такої виплати відповідачем суду, також, надано не було.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Відповідно до п. 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Таким чином, з моменту звільнення, грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється, а тому необґрунтованим є посилання відповідача на те, що надання позивачем згоди на виключення його зі списків особового складу звільняє військову частину від обов`язку нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно під час звільнення військовослужбовця.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань суд, також, вважає необґрунтованими.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.
В межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
В рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей". Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Враховуючи те, що право на отримання грошової компенсації виникає з моменту звільнення з військової служби, ВЧ 2276 самостійно здійснила нарахування суми такої компенсації та протиправно її не виплатила, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ 2276 щодо невиплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно та стягнення з відповідача грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 27802,86 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 20.06.2019 по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
В даному випадку ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини 19.06.2019, що підтверджується копією наказу від 19.06.2019 № 125.
Як встановлено судом, при звільненні зі служби компенсація за неотримане речове майно не була виплачена позивачу.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (дія якого поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України).
Відповідно до п. 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, всупереч положень щодо обов`язкового грошового, продовольчого та речового забезпечення, компенсація позивачу не отриманого речового майна виплачена не була.
Заборгованість зі сплати компенсації за неотримане речове майно не була сплачена станом і на момент розгляду справи. Вказані докази, на переконання суду, свідчать про те, що відповідач не провів повного розрахунку з позивачем при звільненні.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За таких обставин, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України.
Згідно довідки військової частини 2276 середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 525,14 грн. (зворотній бік а.с. 66).
Як вбачається з копії наказу № 125 від 19.05.2019 (а.с. 9) позивача виключено зі списків особового складу 19.06.2019. Тобто, право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача з наступного дня після звільнення - з 20.06.2019.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за невиплату компенсації за речове майно, з 20.06.2019 по 20.12.2019 складає 96100,62 грн. (525,14 грн. х 183 дні).
Разом з цим, як вбачається з довідки про складові та розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень 2019 року, при звільненні позивачу було виплачено грошове забезпечення за червень 2019 року, компенсацію за невикористані дні відпустки та вихідну допомогу при звільненні на загальну суму 117751, 24 грн. (а.с. 67).
При цьому, відповідачем повинно було бути сплачено позивачу суму у розмірі 145554,10 грн. (компенсація за неотримане речове майно 27802, 86 грн. + грошове забезпечення, компенсація за невикористані дні відпустки та вихідна допомога при звільненні на загальну суму 117751, 24 грн.).
При цьому, процентна частка невиплачених при звільненні сум складає 19,1 % (27802, 86 грн./145554,10 грн.*100%).
Тобто, сума своєчасно виплаченого грошового забезпечення позивачу є значно більшою, ніж несвоєчасно виплачені суми.
Таким чином, в даному випадку, суд враховує, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16 (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 75424715).
В контексті викладеного, суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.
Відтак, остаточно на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі: 96100,62 грн. * 19,1% = 18355,22 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України (42741, Сумська область, Охтирський район, с. Климентове, вул. Дачна, 9, ідентифікаційний код 14323534) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 27802 (двадцять сім тисяч вісімсот дві) грн. 86 коп.
Стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України (42741, Сумська область, Охтирський район, с. Климентове, вул. Дачна, 9, ідентифікаційний код 14323534) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) у розмірі 18355 (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 22 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко
Судове рішення № 86496273, Сумський окружний адміністративний суд було прийнято 20.12.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 480/4307/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: