Рішення № 86496212, 19.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 р. № 643/16596/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

09.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення штрафу на користь стягувана від 07 лютого 2019 року винесену старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Чорним Артемом Володимировичем в виконавчому провадженні №18524399, якою з ОСОБА_1 стягнуто штраф на користь ОСОБА_2 в розмірі 55494 грн. 99 коп.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.10.2019 передано адміністративну справу №643/16596/19 за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 вказана справа передана на розгляд судді Панова М.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та винесена всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У судове засідання, призначене на 19 грудня 2019 року позивач, якого було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи - не прибув. 17.12.2019 подав до суду заяву, в якій просив позовну заяву задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. 19.12.2019 надав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Третя особа, яку було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи - не прибула.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 20.10.2009 рішенням Московського районного суду м. Харкова по справі №2-9131 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви (11.08.2009) до досягнення дитиною повноліття.

20.10.2009 Московським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина.

Московським відділом державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження ВП №18524399 щодо виконання виконавчого листа у справі №2-9131, виданого 20.10.2009, де боржником зазначено ОСОБА_1 .

07.02.2019 Старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено постанову ВП №18524399 про стягнення штрафу на користь стягувача, якою встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 07.02.2019 у боржника наявна заборгованість по аліментам у розмірі 110989,97 грн., що становить понад 3 (три) роки та постановлено стягнути з боржника штраф на користь стягувача - ОСОБА_2 - у розмірі 50% заборгованості по аліментам у сумі 55494,99 грн. та зобов`язано боржника негайно виконати рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує про наступне.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину.

За положеннями ст. 194 Сімейного кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Згідно ч. 4 ст. 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 71 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 3 цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Так, ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України у разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Згідно ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною 4 ст. 71 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 8 ст. 71 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктами 9, 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.04.2012 року № 489/20802, визначено, що виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Тобто, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

За змістом ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону №1404 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, приписами ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (далі - Закон № 2475-VIII).

Відповідно до Закону №2475-VIII частина 4 ст.11 Закону №1404-VIII викладена в такій редакції - «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання».

Крім іншого, Законом №2475-VIII стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту: «За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно якої, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі 1-7/99).

Отже, з 28.08.2018 Законом №1404-VIII установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Наведене дає підстави дійти висновку про те, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19 вересня 2018 року по справі №814/4386/15.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 07.02.2019 (тобто на день прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу ВП №18524399 від 07.02.2019) ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу у розмірі 110989,97 грн.

Дані, які б посвідчували ту обставину, що розмір заборгованості зі сплати аліментів зменшений судовим рішенням, до суду позивачем не надані.

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи встановлено, що боржником розрахунок заборгованості, зі сплати аліментів не оскаржений у судовому порядку.

Суд зазначає, що на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, пункти 3, 12 статті 27 Закону №2475-VIII у встановленому порядку не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 243-246, 271-272, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області (пл. Повстання, буд. 7/8, 7 поверх, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 34952461), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов