Рішення № 86496201, 11.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 р. № 520/8476/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мадевської Е.Д.,

представника позивача - Канівець С.І.,

представника відповідача - Потапенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФІНА ГРУПП ЛТД" (61085, м.Харків, вул.Поздовжня, буд.31, код ЄДРПОУ 34630070) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень -рішеннь, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АФІНА ГРУПП ЛТД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001301401 від 10.05.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001291401 від 10.05.2019 року про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувальні податкові повідомлення-рішення від 10.05.2019 року № 00001301401, № 00001291401 прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач проти позову заперечував, згідно наданого до суду відзиву на позов просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначивши, що оскаржувальні в даній справі податкові повідомлення-рішення від 10.05.2019 року № 00001301401, № 00001291401 є законними та обґрунтованими, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Протокольною ухвалою від 25.11.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 11.12.2019 р. о 16:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник Головного управління ДПС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АФІНА ГРУПП ЛТД" податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 р.

За результатами перевірки було складено Акт № 743/20-40-14-01-08/34630070 від 11.03.2019р., яким встановлено порушення:

1. п.44.1,ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 644 714 грн., в т.ч. за рік 2016- 644 714 грн. (в т.ч. 4-й квартал 2016 року - 644 714 грн.);

2. п.187.1 ст.187, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п..201.1, п..201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на суму на суму 968 801 грн., в т.ч. за жовтень 2016 - 271 735 грн., листопад 2016 - 398 101 грн., грудень 2016 - 24 960 грн., березень 2017 - 6 495 грн., квітень 2017 - 58 852 грн., вересень 2017 - 10 227 грн., листопад 2017 - 16 920 грн., грудень 2017 - 158 грн., лютий 2018 - 1 793 грн., березень 2018 - 125 876 грн., квітень 2018 - 39 890 грн., травень 2018 - 13 794 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларацій) на загальну суму 1 940 грн., в т.ч. за вересень 2018- 1940 грн;

3. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами та доповненнями, несвоєчасно зареєстровані податкові накладні на суму ПДВ 15 828,72 грн;

4. п.46.2 ст.46 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого не надано до контролюючого органу фінансовий звіт суб`єкта господарювання за звітній період 2017 рік;

5.пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» за 1-4 кв. 2016 року, 1-4 кв. 2017 року та 1-3 кв. 2018 року;

6. пп.162.1 ст.162, ст.163, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, п.п.176.2 «а» ст.176 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за листопад 2017 року у сумі 476,78 грн.;

7. ч.1.1 ст.7 та ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI занижено загальну суму нарахованої заробітної плати, на яку за результатами перевірки підлягає нарахування єдиний внеску 22% в загальній сумі 8868,88 грн. в т.ч за квітень 2017 року в сумі 178,88 грн., за лютий 2018 року в сумі 8687,00 грн;

- підприємством занижено базу нарахувань по єдиному внеску на 3340,96 грн. за грудень 2017 року, (виправлення помилок в нарахуванні заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у січні 2018 року;

- підприємством занижено додаткову базу нарахувань по єдиному внеску на 9603,02 грн. за листопад 2017 року в сумі 2648,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 3232,00 грн., за січень 2018 року в сумі 3723,00 грн. (виправлення помилок в нарахуванні заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у лютому 2018 року;

- підприємством занижено додаткову базу нарахувань по єдиному внеску на 3340,96 грн. за грудень 2017 року в сумі 3340,96 грн. (виправлення помилок в нарахуванні заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у березні 2018 року;

- неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, що призвело до нарахування єдиного внеску;

8. п.2.1 ст.6 розділу II, п.п.1.1 п.1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхання» від 08.07.2010 № 2464-VІ: занижено загальну суму єдиного внеску (22%), в розмірі 1950,49 грн. в т.ч. за квітень 2017 року в сумі 39,35 грн., за лютий 2018 року в сумі 1911,14 грн;

- підприємством занижено суму єдиного внеску на 735,01 грн. за грудень 2017 року, (виправлення помилок в нарахуванні заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у січні 2018 року;

- підприємством занижено суму єдиного внеску на 2112,66 гри. в т.ч за листопад 2017 року в сумі 582,56 грн., за грудень 2017 року в сумі 711,04 грн., за січень 2018 року 819,06 грн., (виправлення помилок в нарахуванні заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у лютому 2018 року;

- підприємством занижено суму єдиного внеску на 735,01 грн. в т.ч за грудень 2017 року, (виправлення помилок в нарахуванні заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у березні 2018 року;

9. пункту 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 із змінами та доповненнями, п.3.1 розділу III «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015№ 435;

10. п.п. 162.1 ст.162, ст.163, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, п.п.176.2 «а», СТ.176, п.16 1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, несвоєчасне перерахування військового збору за листопад 2017 року у сумі 39,72 грн., а також при погашенні заборгованості по військовому збору, яка рахувалась станом на 01.01.2016 року в сумі 159,24 грн. та при виплаті заробітної плати за період січень 2016 року - квітень 2017 року, липень 2017 року - червень 2018 року у сумі 3252,79 грн. перераховано підприємством до бюджету несвоєчасно.

Позивач частково не погоджується з висновками акту перевірки № 743/20-40-14-01-08/34630070 від 11.03.2019р., а саме з пунктами 1 та 2 розділу ІV зазначеного акту.

На підставі Акту № 743/20-40-14-01-08/34630070 від 11.03.2019р. Головним управлінням ДФС у Харківській області були прийнятті податкові повідомлення - рішення № 00001291401 від 10.05.2019р., про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 805892,50 грн., з якої 644714,00 грн. - сума збільшеного грошового зобов`язання, 116178,50 грн. - сума штрафних фінансових санкцій та № 00001301401 від 10.05.2019р., про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1211001,25 грн., з якої 968801,00 грн .- сума збільшеного грошового зобов`язання, 242200,25 грн. - сума штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З дослідженого відзиву на позовну заяву від 08.10.2019 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті перевірки № 743/20-40-14-01-08/34630070 від 11.03.2019 року порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ДП «СДІ-Україна» (податковий номер 40633488), ТОВ «КОНТЕ ТРЕЙД» (податковий номер 40442792), ТОВ «СІНТЕЗІС СОЛЮШЕН» (податковий номер 40649220).

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Позивачем в якості підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами було надано до суду копії наступних первинних бухгалтерських документів та звітності за перевіряємий період: договори підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, локальні кошториси, розрахунки прямих та загальновиробничих витрат, податкові накладні, платіжні доручення, податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, розрахунки коригування сум податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, довідки про суму від`ємного значення звітного податкового періоду, фінансові звіти.

Досліджуючи надані позивачем в розрізі контрагентів документи, суд встановив, що відповідно до договорів підряду №5/10/16 від 05.10.2016 , №2/11/16 від 01.11.2016, №1/11/16 від 01.11.2016 укладених позивачем з ДП «СДІ-Україна» (Підрядник), останній взяв на себе обов`язки виконати будівельно-монтажні в житловому будинку №1 по проспекту Московському, будівельно-монтажні роботи з будівництва забору навколо будівлі і навісу та роботи з улаштування відмостків, тротуарів та парковки по вул.Серіківська,36 у м.Харкові, а Замовник зобов`язувався прийняти виконані роботи та провести оплату на умовах, що вказані в Договорі. Сторони прийшли до згоди, що вартість робіт, у відповідності до договірної ціни становить: за договором підряду №5/10/16 від 05.10.2016- 50987,54 грн. , в тому числі ПДВ 20% -8497,92 грн., за договором підряду №2/11/16 від 01.11.2016 - 194225 грн., в тому числі ПДВ 20% - 32370,83 грн, за договором підряду №1/11/16 від 01.11.2016 - 117108 грн., в тому числі ПДВ 20% - 19518,00 грн.

Виконання вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт (форми КБ-2) за жовтень та листопад 2016 року, належним чином оформленими податковими накладними №420 від 31.10.2016, № 421 та №422 від 01.11.2016. Розрахунки за виконані роботи підтверджуються платіжними дорученнями №№ 50,51,52,53,54 від 14.11.2016 року.

Роботи, які виконувались по договору №5/10/16 від 05.10.2016 передавалися ПАТ «Трест Житлобуд-1» згідно договору підряду №48 від 12.09.2016 року, що підтверджується актом приймання будівельних робіт за жовтень 2016 та податковою накладною №14 на суму 52 447,44грн.

Роботи, які виконувались по договорам №1/11/16, №2/11/16 від 01.11.2016 передавалися ДП «Жовтневе лісове господарство» згідно договорів підряду №20/10-2016, № 21/10-2016, що підтверджується актами приймання будівельних робіт за листопад 2016 та податковими накладними №1 від 01.11.2016 на суму №195 816,00грн, №2 від 01.11.2016 на суму 118 123,00грн.

Досліджуючи матеріали справи, судом також було встановлено, що відповідно до договорів підряду №№ 25,26, 27, 28, 29, 39 від 01.09.2016 року укладеними позивачем з ТОВ «КОНТЕ ТРЕЙД», останній взяв на себе зобов`язання виконати будівельні роботи з реконструкції будинку по АДРЕСА_1 Харкові, утеплення фасаду адміністративної будівлі і гаражу та улаштування відмостків по вул.Серіківська,36 у м.Харкові, будівництво альтанки на території меморіалу на честь героїв АТО, будівництво та утеплення фасаду житлового будинку №5 по вул АДРЕСА_2 Харкові.

Виконання вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт (форми КБ-2) №1 від 30.11.2016 на суму 714178,80грн., №1від 24.11.2016 на суму 74880,17грн, №1 від 24.11.2016 на суму 503 694,19 грн, №4 від 30.11.2016 на суму 32532 грн., №1 від 24.11.2016 на суму 215419,20 грн, №1 від 30.11.2016 на суму 377397грн. та належним чином оформленими податковими накладними №125 від 30.11.2016, №38 від 24.11.2016, №39 від 24.11.2016, №49 від 25.11.2016, №123 від 30.11.2016, №8 від 24.11.2016, №124 від 30.11.2016, №126 від 30.11.2016. Розрахунки за виконані роботи підтверджуються платіжними дорученнями №№ 41, 42, 43, 44, 45, 46, 50, 51, 54, 55, 100, 115.

Роботи, які виконувались по договорам №25, №28, №30 передавалися ПАТ «Трест Житлобуд-1» згідно договорів підряду №9/09 від 09.09.2016, №2 від 02.08.2016, №15/09 від 14.09.2016, що підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт від 30.11.2016 на суму 989245,20грн., актом №4 приймання виконаних робіт від 30.11.2016 на суму 33298,30грн., актом №1 приймання виконаних робіт від 30.11.2016 на суму 436926грн. та належним чином оформленими податковими накладними №14, №18, №17 від 30.11.2016.

Роботи, які виконувались по договорам №26, №27, №29 передавалися ДП «Жовтневе лісове господарство» згідно договорів підряду № 10/08 від 10.08.2016, №21/10 від 21.10.2016, що підтверджується актами №1 приймання виконаних робіт за листопад 2016 та належним чином оформленими податковими накладними №6 від 23.11.2016, №№8,9 від 24.11.2016, №№10,11 від 25.11.2016.

Досліджуючи матеріали справи, судом також було встановлено, що відповідно до договорів підряду №1/10/16 від 01.10.2016, №2/10/16 від 02.10.2016, №12/12 від 11.10.2016, №02/08/16 від 02.08.2016, №1/08/16 від 02.08.2016, № 3/08/16 від 02.08.2016, № 05/10/16 від 05.10.2016, № 1/17 від 14.09.2016 укладених позивачем з ТОВ «СІНТЕЗІС СОЛЮШЕН», останній взяв на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва забору навколо будівлі та навісу по вул.Сіріківська,36, будівельні роботи в житловому будинку по вул.Іскринська,2 та 3, будівельно-монтажні роботи в житловому будинку по вул.12 квітня, вул.Білика 1а та 1б, по вул.Ньютона,6, будівельно-монтажні роботи в житловому будинку по АДРЕСА_2 .

Виконання вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт (форми КБ-2) №1 від 27.10.2016 на суму 350 000,00грн., №1від 27.10.2016 на суму 500000грн, №1 від 28.10.2016 на суму 18 985,25 грн, №3 від 28.10.2016 на суму 209218,66 грн., №3 від 28.10.2016 на суму 61515,05 грн, №1 від 28.10.2016 на суму 46520,40грн. №1 від 27.10.2016 на суму 201518,65грн., №1 від 27.10.2016 на суму 629915,64грн. та належним чином оформленими податковими накладними №№64, 65 від 27.10.2016, №№37, 38, 39, 40 від 28.10.2016, №№62,63 від 27.10.2016. Розрахунки за виконані роботи підтверджуються платіжними дорученнями №№ 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32 від 31.10.2016, №№ 40, 41, 42 від 07.11.2016, №№46,47,48 від 10.11.2016, №№ 55, 56, 57 від 14.11.2016.

Зазначені роботи передавались ПАТ «Трест Житлобуд-1» згідно договорів підряду №1, №2,№4, №12/12, №16/09, № 15/09, що підтверджується актами №1 , №3 приймання виконаних робіт від 31.10.2016, податковими накладними №№8,9,10,11,12,13 від 31.10.2016 та ДП «Жовтневе лісове господарство» згідно договорів підряду №20/10-2016, № 21/10-2016, що підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт від 23.11.2016 та належним чином оформленими податковими накладними №4 від 24.10.2016, №№ ,5,6 від 25.10.2016, №7 від 27.10.2016.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «Українські технології будівництва» взаємовідносини товариства з ДП «СДІ-Україна» (податковий номер 40633488), ТОВ «КОНТЕ ТРЕЙД» (податковий номер 40442792), ТОВ «СІНТЕЗІС СОЛЮШЕН» (податковий номер 40649220) мали реальні фінансові наслідки у вигляді збільшення витрат та товарних активів підприємства, тобто відбулися зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, що підпадає під визначення «господарська операція».

Досліджені судом договори, акти про прийняття-передачі виконаних робіт та інші документи на виконання умов вище перелічених Договорів підписано обома сторонами та скріплено печатками, а їх оформлення відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та п.п. 1.2, 2.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митногокордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу вимог чи не підтвджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами (ТОВ "СДІ - Україна", ТОВ "Конте Трейд", ТОВ "Сінтезіс Солюшен") виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж виконання робіт та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Афіна Групп ЛТД"є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "СДІ - Україна", ТОВ "Конте Трейд", ТОВ "Сінтезіс Солюшен" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача, та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагента або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину.

Щодо позиції контролюючого органу з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання контрагентів позивача, то суд звертає увагу, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Судом також не приймається до уваги позиція контролюючого органу про відсутність/незначну кількість у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, що на думку відповідача, свідчить про нереальність угод по виконанню робіт з позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ "АФІНА ГРУПП ЛТД" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.05.2019 р. № 00001301401, № 00001291401 прийнятті необґрунтовано та підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги ТОВ "АФІНА ГРУПП ЛТД" слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АФІНА ГРУПП ЛТД" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень -рішеннь - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001301401 від 10.05.2019 року про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001291401 від 10.05.2019 року про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АФІНА ГРУПП ЛТД" (61085, м.Харків, вул.Поздовжня, буд.31, код ЄДРПОУ 34630070) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 43143704) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять ) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2019 року.

Суддя О.М. Тітов