Рішення № 86496195, 18.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1420/15

18 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача: ОСОБА_3 ;

представника відповідача: Мудрого О.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлення-рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі №819/1420/15 позов задоволено частково. Скасоване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.12.2013 року № 0001692100 Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на суму 170,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.02.2014 року № 0001042100 Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на суму 4080,00 грн. Зобов`язано Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області повернути фізичні особі - підприємцю ОСОБА_3 1080,00 грн. часткову суму добровільно сплачену ним по штрафних фінансових санкцій по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 31.12.2013 року № 0001692100 та податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 19.02.2014 року № 0001042100 або зарахувати дану суму в рахунок майбутніх податкових платежів позивачем ОСОБА_3 .

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі №876/7297/15 апеляційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі №819/1420/15 без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задоволено частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування вказаних рішень слугувало те, що судами не надано оцінку доводам відповідача про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 самостійно подавалися розрахунки зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства з відображенням обсягів реалізації алкогольних напоїв за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2013 року.

Крім того, скасовуючи рішення Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції, вирішуючи позов в частині вимог про повернення коштів, виходив виключно з факту добровільної сплати позивачем частини (1080 грн.) визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань. При цьому, суд фактично визначив два альтернативних способи захисту: зобов`язати повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 кошти в сумі 1080 грн. або зарахувати кошти в сумі 1080 грн. в рахунок майбутніх податкових платежів позивача. Зазначив, що резолютивна частина судового рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, зокрема, зобов`язання вчинити/утриматися від вчинення певних дій у спосіб, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Граматична конструкція резолютивної частини судового рішення не повинна містити альтернативних наслідків вирішення спору/способів захисту (відновлення) порушеного права. У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. Вказав, що судом першої інстанції порушено вищезазначені вимоги процесуального закону та викладено резолютивну частину судового рішення без дотримання положень, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Адміністративна справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду 08.10.2019 року та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Баранюку А.З.

Ухвалою судді від 10.10.2019 адміністративну справу №819/1420/15 прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно довідки секретаря судового засідання, судове засідання 17.11.2019 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Баранюка А.З. У відпустці.

Ухвалою суду від 02.12.2019 в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати. Замінено відповідача у справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області. Розгляд справи відкладено для отримання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 17.12.2019 в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Вказав, що у спірний період здійснював роздрібну продажу пива і розрахунки зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства з відображенням обсягів реалізації алкогольних напоїв за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2013 року він подав помилково за рекомендацією працівника податкового органу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 .

Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області проведено камеральні перевірки стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , за результатами яких складено акти:

від 23.12.2013 №3180/21-00/293510333 про порушення підпункту 49.8.1 пункту 49.8 статті 49, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які полягали у несвоєчасному поданні розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за червень 2013 року;

від 08.01.2014 № 25/21-00/293510333 про порушення підпункту 49.8.1 пункту 49.8 статті 49, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які полягали у несвоєчасному поданні розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року.

Так, за висновками податкового органу, граничний термін подання розрахунків зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року сплинув 22.07.2013, 20.08.2013, 20.09.2013, 20.10.2013 та 20.11.2013 відповідно, утім позивач подав таку податкову звітність лише у грудні 2013 року.

На підставі зафіксованих в актах камеральних перевірок порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 31.12.2013 №0001692100 про збільшення на підставі пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України грошового зобов`язання за платежем: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 19.02.2014 № 0001042100 про збільшення на підставі пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України грошового зобов`язання за платежем: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 4080 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також встановлено, що позивач добровільно здійснив сплату грошових зобов`язань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях в розмірі 1080,00 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (тут і далі в редакціях чинних на момент винесення оскаржуваних рішень).

Відповідно до підпункту 16 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2018 року, встановлюється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Платниками збору є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Згідно з пунктом 223.2 статті 223 Податкового кодексу України платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 120 Податкового кодексу України.

Таким чином, за загальним правилом на платників збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства поширюється обов`язок із своєчасного (не пізніше 20 числа наступного місяця) подання податкової звітності з такого платежу.

Особливості справляння збору суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 295.5 статті 295 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

Згідно з підпунктом 6 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Згідно з підпунктом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що відсутність у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування як платники єдиного податку, обов`язку з подання звітності зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства пов`язується із забороною здійснювати такими особами діяльності у формі реалізації підакцизних товарів, крім роздрібного продажу пива та столових вин.

Як вбачається із пояснень позивача, наданими в судовому засіданні, позивач у спірний період здійснював діяльність пов`язану лише з роздрібним продажем пива. Доказів протилежного контролюючим органом не надано та під час розгляду даної справи не спростовано.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача відповідальності за правопорушення щодо несвоєчасного подання податкової звітності зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, відтак податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2013 року № 0001692100 та від 19 лютого 2019 року № 0001042100 є протиправними та підлягають до скасування.

Крім того, суд зазначає, що умови повернення платнику податків помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання передбачені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, згідно вказаної статті, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З урахуванням вищенаведених норм та того, що позивач добровільно здійснив часткову сплату грошових зобов`язань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях в розмірі 1080,00 грн, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області видати ОСОБА_3 подання до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про повернення вказаної суми.

Щодо позовної вимоги про скасування актів камеральних перевірок від 23.12.2013 №3180/21-00/293510333 та від 08.01.2014 № 25/21-00/293510333 суд зазначає наступне.

Діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов`язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.

Суд зазначає, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах, у зв`язку з цим, в задоволенні позовних вимог в даній частині слід відмовити.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2013 року № 0001692100 та від 19 лютого 2019 року № 0001042100.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області видати ОСОБА_3 подання до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про повернення 1080 (одна тисяча вісімдесят) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535).

Повне судове рішення складено 21 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.