Рішення № 86495771, 19.12.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3929/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанської селищної ради /далі – відповідач/ про визнання протиправним та скасування рішення 37 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 13 вересня 2019 року "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність" та зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 /а.с. 6-15/.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами села Якимове. Великобагачанською селищною радою на 37 сесії сьомого скликання розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 13 вересня 2019 року, яким відмовлено позивачу у наданні вказаного дозволу у зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. З таким рішенням Великобагачанської селищної ради позивач не погоджується та вважає його таким, що винесене не у відповідності до вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 28-30/ зазначив, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, знаходиться за межами населеного пункту та не включена до акту приймання-передачі, складеного на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №6559-СГ від 27 вересня 2018 року "Про передачу земельних ділянках державної власності у комунальну власність", що в свою чергу виключає можливість реєстрації права комунальної власності за Великобагачанською селищною радою.

03 грудня 2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 47-49/, в якій вказано, що розпорядником спірної земельної ділянки є Великобагачанська селищна рада, оскільки на запити представника позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у листах №29-16-0.3-7345/2-19 від 22 листопада 2019 року та №29-16-0.3-7346/2-19 від 22 листопада 2019 року повідомлено, що земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно з Проектом роздержавлення і приватизації земель КСПГ "Дружба", не включена до акту приймання-передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність Великобагачанської селищної об`єднаної територіальної громади та не перебуває у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

За відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та у межах строку, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Якимове (вх. №270 від 18 липня 2019 року) /а.с.31/.

До вказаної заяви ОСОБА_1 додано копію паспорта та викопіювання з визначенням місця розташування бажаної земельної ділянки /а.с. 31-33/.

Рішенням 37 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 13 вересня 2019 року "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " /а.с.34/ громадянці ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, за межами населених пунктів Великобагачанської об`єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, враховуючи невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не погодившись з рішенням 37 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 13 вересня 2019 року "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ", позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до статті 12 ЗК України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною п`ятою статті 46 вказаного Закону встановлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з приписами частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 вказаного Кодексу визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача від 16 липня 2019 року (вх. № 270 від 18 липня 2019 року) 13 вересня 2019 року на 37 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради прийнято рішення про відмову громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надаючи оцінку викладеним в спірному рішенні мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вказує на наступне.

Єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку та така відмова має бути вмотивованою.

Водночас в оспорюваному рішенні позивачем не зазначено, у чому саме полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки та яким саме вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, рішення 37 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 13 вересня 2019 року "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " містить лише загальне посилання на норму Земельного кодексу України без конкретизації невідповідностей, які відповідач мав на увазі.

З огляду на те, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо того, що обрана нею земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, прийняте відповідачем рішення не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За викладених обставин відмова відповідача, що оформлена рішенням від 13 вересня 2019 року "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ", не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку, що при прийнятті рішення від 13 вересня 2019 року "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені статтею 19 Конституції України та статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вказані у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про те, що земельна ділянка, яку бажала отримати позивач, не знаходиться у комунальній власності не були покладені в основу оскаржуваного у цій справі рішення та не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, а тому не приймаються судом до уваги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення 37 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 13 вересня 2019 року "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів позивача про те, що спірна земельна ділянка вважається власністю територіальної громади Великобагачанської селищної ради на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту листів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №29-16-0.3-7345/2-19 від 22 листопада 2019 року та №29-16-0.3-7346/2-19 від 22 листопада 2019 року /а.с. 50-51/ вбачається, що земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно з Проектом роздержавлення і приватизації земель КСПГ "Дружба" та не перебуває у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, а також не включена до акту приймання-передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність Великобагачанської селищної об`єднаної територіальної громади, оскільки більша частина земельної ділянки, яка зображена на викопіюванні, входить у межі населеного пункту, а решта відноситься до земель колективної власності згідно з Проектом роздержавлення і приватизації земель КСПГ "Дружба".

Так, з 01 січня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" № 2498-VIII від 10 липня 2018 року /далі - Закон № 2498-VIII/, яким у Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 38, ст. 314; 2010 р., N 1, ст. 2; 2013 р., N 40, ст. 534; 2015 р., N 31, ст. 293): доповнено статтею 14-1 такого змісту: "Стаття 14-1. Особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства. У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані. З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів. Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа. Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом. У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об`єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев`ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм. За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів. До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради. Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді. Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки. До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки. Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п`ятою статті 37-1 Земельного кодексу України. Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року. У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним".

Також вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27) доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Таким чином, вирішення питання про передачу земель колективної власності здійснюється у різному порядку в залежності від того, чи припинено підприємство як юридичну особу, чи таке колективне сільськогосподарське підприємство не припинено.

У цій справі до суду не надано належних доказів на підтвердження перебування спірної земельної ділянки у колективній власності КСГП "Дружба" (зокрема, Державного акта про право колективної власності на спірну земельну ділянку) та доказів припинення КСГП "Дружба", а відтак, відсутні підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка вважається власністю територіальної громади Великобагачанської селищної ради в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Великобагачанської селищної ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України.

У спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав належної оцінки поданим документам та в оспорюваному рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.

У зв`язку з цим належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає зобов`язання Великобагачанської селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 липня 2019 року (вх. № 270 від 18 липня 2019 року) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність, яка розташована за межами села Якимове Великобагачанського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 815/1666/17, від 26 червня 2018 року у справі №814/1755/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 816/318/18.

Відтак, вимога позивача про зобов`язання Великобагачанської селищної ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради гр. ОСОБА_1 необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

03 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення судових витрат від 03 грудня 2019 року /а.с. 37-40/, яке обґрунтоване тим, що позивач понесла судові витрати у загальній сумі 9768,40 грн, в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн.

Вирішуючи вказане клопотання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою та третьою статті 132 цього Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, четвертої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частин сьомої та дев`ятої статті 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що за подання позову до суду позивач понесла судові витрати у загальній сумі 9768,40 грн, з яких витрати зі сплати судового збору складають 768,40 грн, що підтверджуються квитанцією №34691 від 16 жовтня 2019 року /а.с.5/, а витрати на професійну правничу допомогу - 9000,00 грн, що підтверджується квитанцією №47 від 03 грудня 2019 року /а.с. 47/.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем додано: ордер на надання правової допомоги серії ПТ № 149237 від 16 жовтня 2019 року /а.с. 22/; копії договору про надання правової допомоги від 09 жовтня 2019 року та додатку №1 до вказаного договору від 09 жовтня 2019 року /а.с. 19-20/; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Кумечко Марині Сергіївні, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №1 від 13 січня 2016 року /а.с. 23/; копію акта виконаних робіт (наданих послуг) від 03 грудня 2019 року /а.с.41/; копії рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16 лютого 2018 року /а.с. 43/ та рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21 березня 2018 року /а.с. 44-46/.

Зокрема, в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 14 листопада 2019 року зазначено, що адвокатом надано такі послуги: опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, формування правової позиції, консультація щодо необхідності отримання додаткових доказів, збір документів для справи (2 год – 800,00 грн); складення адміністративного позову (6 год – 4500,00 грн); складення та подання заяви про стягнення судових витрат в порядку статті 139 КАС України (30 хв – 200,00 грн); складення та надсилання поштою адвокатських запитів №4025/19 від 15 листопада 2019 року, №4025-2/19 від 15 листопада 2019 року (по 2,0 год – по 500,00 грн на загальну суму 1000,00 грн); складення та направлення до суду та відповідачу відповіді на відзив (3 год – 1800,00 грн); складення та направлення до суду та відповідачу клопотання про стягнення судових (3 год – 1800,00 грн); всього – 9000,00 грн.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг) згідно з актом від 03 грудня 2019 року, суд дійшов висновку, що не підлягають стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу за такі послуги як: опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів, збір документів для справи (800,00 грн); складення та надсилання поштою адвокатських запитів №4025/19 від 15 листопада 2019 року, №4025-2/19 від 15 листопада 2019 року (на загальну суму 1000,00 грн), оскільки підготовка справи до судового розгляду не передбачала зібрання значного обсягу доказів та збирання доказів не вимагало подання адвокатських запитів у вказаній кількості.

Витрати на написання та подання адміністративного позову (6 годин) у сумі 4500,00 грн суд вважає завищеними, адже спірні правовідносини не вирізняються своєю складністю та з питання вирішення подібних правовідносин судами України напрацьовано сталу судову практику.

Витрати за надання послуг зі складення та подання до суду заяви про стягнення судових витрат в порядку статті 139 КАС України на суму 200,00 грн не підлягають розподілу між сторонами в силу того, що подання такої заяви було передчасним та у подальшому було подано інше клопотання про стягнення судових витрат.

Понесені позивачем витрати за надання послуг зі складення та направлення до суду та відповідачу відповіді на відзив (1800,00 грн) та клопотання про стягнення судових витрат (700,00 грн) є необґрунтованими та у зв`язку з цим завищеними, оскільки обґрунтування відповіді на відзив та клопотання про стягнення судових витрат не вимагало значних зусиль та заявленого часу (6 год) зі сторони адвоката.

Посилання представника позивача на рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16 лютого 2018 року, та рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21 березня 2018 року, суд відхиляє, так як вказані рекомендації затверджені Радами адвокатів інших областей, а тому не можуть поширювати свою дію на Полтавську область.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи, а відтак підлягає зменшенню до 2000,00 грн.

Таким чином, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у загальній сумі 1384,20 грн, з них: витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу – 1000,00 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради (вул. Каштанова, буд. 20, смт. Велика Багачка, 38300, ідентифікаційний код 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 37 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 13 вересня 2019 року "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду (вул. Каштанова, буд. 20, смт. Велика Багачка, 38300, ідентифікаційний код 21044600) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 липня 2019 року (вх. номер 270 від 18 липня 2019 року) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність, яка розташована за межами села Якимове Великобагачанського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради (вул. Каштанова, буд. 20, смт. Велика Багачка, 38300, ідентифікаційний код 21044600) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у загальній сумі 1384,20 грн (одна тисяча гривень триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок), в.ч. витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк