Рішення № 86495756, 19.12.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4465/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплат та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 2000 року. При проведенні перерахунку належної йому пенсії у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 713 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації" органом Пенсійного фонду України станом на 01.03.2017 було збільшено розмір пенсії позивача до 12956,53 грн, однак, посилаючись на статтю 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до виплати призначено 10740,00 грн. Обмеження при виплаті пенсії застосовувалося також при здійсненні перерахунків та збільшення розміру пенсії 01.03.2018 та 01.03.2019, відтак позивач вважає дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії до виплати незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4465/19, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.12.2019 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вважав, що призначення, перерахунок та застосування обмеження максимального розміру пенсії до виплати, проведено відповідно до норм чинного законодавства України. Вказував, що відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України та законів України, в тому числі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Крім того, відповідач посилається на статтю 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачає аналогічні обмеження щодо розміру виплати пенсії /а.с. 31-33/.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в управлінні Пенсійного фонду України м. Кременчука Полтавській області, з 13 листопада 2000 року отримує пенсію за вислугою років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, визначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

04.11.2019 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою стосовно надання відомостей про нараховану та фактично отриману пенсію з 01.03.2017 /а.с. 50/.

Позивач, отримавши 04.11.2019 довідку №5075 від 05.11.2019 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, не погодився з діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії до виплати, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до змісту частини першої статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.

Відповідно до п. 7 “Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідачем у відзиві зазначено, що позивач отримує пенсію за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Суд наголошує, що спору між сторонами щодо підстав та дати здійснення перерахунку пенсії позивача немає. Також немає спору щодо розміру пенсії, визначеного внаслідок перерахунку. Спір виник щодо розмірів виплаченої пенсії з 01 березня 2017 року по час розгляду справи у розмірі обмеженому десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо виплати пенсії позивачу у вказаних розмірах, суд враховує наступне.

Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень.

Вказаним законом було внесено зміни до низки інших законів, зокрема до частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Так, відповідно до частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Суд звертає увагу, що частина третя статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладена в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, у п. 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 передбачено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.

Судом встановлено, що 01.03.2017 у зв`язку з проведеним перерахунком згідно постанови Кабінету Міністрів від 09.08.2005 №713 “Про внесення змін до пункту 7 порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-виробничого складу цивільної авіації”, розмір пенсії позивача складав 12956,53 грн, при цьому, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до виплати - 10740,00 грн.

З 01.03.2018 розмір пенсії становив 17825,91 грн, при цьому, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до виплати - 13730,00 грн.

З 01.03.2019 розмір пенсії становив 22227,95 грн, при цьому, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до виплати - 14970,00 грн /а.с.13/.

Крім того, судом встановлено, що пенсія ОСОБА_1 була призначена у 2000 році, що підтверджується протоколом від 08.02.2001 №1983, тому з урахуванням наведеного вище, обмеження пенсії максимальним розміром, встановлене статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 та статтею 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на позивача не розповсюджується /а.с.34/.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, що враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 із посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого на нього не поширюються є неприпустимим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач обмежуючи розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення", без дотриманням вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають вимогам законодавства України.

Відтак вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо проведення починаючи з 01.03.2017 виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру сумою, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, установлених для осіб, що втратили працездатність.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що невиплата позивачу призначеної пенсії у повному обсязі є позбавленням останнього його конституційного права на соціальний захист у разі досягнення пенсійного віку визначеного Законом, а нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмір 768,40 грн, а інші судові витрати у справі відсутні, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 6, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення починаючи з 01.03.2017 виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру сумою, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, установлених для осіб, що втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський