Ухвала суду № 86495707, 21.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7797/19

У Х В А Л А

21 грудня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання строку, визначеного ст. 122 КАС України, для звернення до суду із адміністративним позовом, пропущеним з поважних причин,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування на службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України;

- стягнути з ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 09.11.2007, іпн НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 54 542,33 грн. (п`ятдесят чотири тис. п`ятсот сорок дві грн. 33 коп.).

Представник Одеського державного університету внутрішніх справ просить поновити Одеському державному університету внутрішніх справ строк для звернення до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про визнання дій молодого фахівця зі звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування на службі протиправними, та стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України,обгрунтовуючи наступним.

Відповідно до пункту 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Про звільнення молодого фахівця ОСОБА_1 Університету стало відомо 13.10.2015, коли на адресу університету надійшов витяг з наказу про звільнення останнього та матеріали, що є письмовими доказами предмету спору в зазначеній справі.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідач повідомлявся про можливість погасити заборгованість в добровільному порядку, Одеським державним університетом внутрішніх справ було заявлено позовні вимоги в межах строку позовної давності згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України, до Київського районного суду м. Одеси в рамках цивільного судочинства, керуючись судовою практикою, що склалася на момент звернення до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2017 позовні вимоги університету було задоволено, з чим погодився і суд апеляційної інстанції в своєму рішенні від 12.09.2017, змінивши лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Проте, постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України від 30.10.2019 в рамках цивільної справи № 520/7326/16-ц, керуючись висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13.03.2019 у справі № 723/18/17, з якої вбачається що заявлений спір є адміністративно-правовим та має бути розглянутий згідно предметної підсудності по КАС України, закрито провадження в рамках цивільного судочинства, та звернуто увагу на тому, що університет має право звернутися за захистом свого порушеного права до суду в порядкуадміністративного судочинства.

Розглянувши подану заяву суддя приходить до висновку про визнання поважними причин пропуску строку .

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ст. 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду – це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно – правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Слід зазначити, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

ЄСПЛ встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (справа «Пономарьов проти України», п. п. 41-42).

Крім того, у деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії», п. 109 ).

Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).

Позовна заява подана до Одеського окружного адміністративного суду 20.12.2019 року.

В свою чергу підстави для звернення до суду виникають згідно ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2017 позовні вимоги університету було задоволено, з чим погодився і суд апеляційної інстанції в своєму рішенні від 12.09.2017, змінивши лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України від 30.10.2019 в рамках цивільної справи № 520/7326/16-ц, керуючись висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13.03.2019 у справі № 723/18/17, з якої вбачається що заявлений спір є адміністративно-правовим та має бути розглянутий згідно предметної підсудності по КАС України, закрито провадження в рамках цивільного судочинства, та звернуто увагу на тому, що університет має право звернутися за захистом свого порушеного права до суду в порядкуадміністративного судочинства.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи “Бочан проти України”, “Смірнова проти України”, “Федіна проти України”, “Матіка проти Румунії” та інші).

З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача, з огляду на наступне.

Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі:

1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Практикою ЄСПЛ законні очікування розглядаються як елемент правової визначеності, в тому числі і тоді, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права, в тому числі на звернення до суду у строк визначений за правилами цивільного судочинства.

У рішенні Конституційного Суду України №1-6/2018 від 27.02.2018 року встановлено:

“У Доповіді “Верховенство права”, яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).

Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини”.

З урахування вказаного, суддя приходить до висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 123, 256, 295, 297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання строку, визначеного ст. 122 КАС України, для звернення до суду із адміністративним позовом, пропущеним з поважних причин – задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.