Рішення № 86495639, 21.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4749/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717; вул. Гайдара, 21-а, м. Одеса, 65078), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526; адреса: вул.Садова, 1-А, м. Одеса, 65023) про визнання протиправними дій та зобов`язання повернути надміру сплачені суми митних платежів,-

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить суд (в редакції заяви про зміну предмету позову від 10.09.2019р.):

визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року, надміру сплачених сум митних платежів у розмірі у розмірі 120 577 (сто двадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень 33 копійки;

зобов`язати Одеську митницю ДФС скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновок за заявою ОСОБА_1 від 04.03.2019 року щодо повернення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року, надміру сплачені суми митних платежів у розмірі у розмірі 120 577 (сто двадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень 33 копійки, і які складаються з:

ввізне мито у розмірі - 11 413 (одинадцять тисяч чотириста тринадцять) гривень 37 коп.;

акцизний податок у розмірі - 70 045 (сімдесят тисяч сорок п ять) гривень 46 коп.;

ПДВ у розмірі - 39 118 (тридцять дев`ять тисяч сто вісімнадцять) гривень. 50 коп. - шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок відкритий на імя ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року за наступними реквізитами: Одержувач: ОСОБА_1 , Банк отримувача - АТ КБ «Приватбанк», р/р НОМЕР_4, ЄДРПОУ банку - 14360570, МФО банку - 305299, призначення платежу - поповнення поточного рахунку НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , НОМЕР_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у порядку ст. 262 КАС України.

30.08.2019 року за вх.№31117/19 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи к судовому засіданні з повідомленням сторін. В обґрунтування клопотання зазначає, що розгляд даної справи передбачає необхідність з`ясування обставин справи саме у судовому засіданні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року вирішено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.09.2019 року.

23.09.2019 року за вх.№34367/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 16.10.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року вирішено проводити розгляд справи №420/4749/19 у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.11.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.12.2019 року.

У судове засідання 04.12.2019 року учасники справи не з`явились. 04.12.2019 року за вх.№45831/19 від представника позивача та за вх.№45830/19 від представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже судом розглянуто дану справу у порядку письмового провадження.

В обґрунтування вимог позову (з урахуванням уточнень, наданих позивачем 19.08.2019 року за вх.№29684/19, та заяви про зміну предмету позову від 10.09.2019 року вх.№32440/19) представник позивача вказує, що 12 січня 2019 року ОСОБА_1 було поміщено транспортний засіб до митного режиму імпорт, при цьому до державного бюджету були сплачені митні платежі на суму 120 577,33 грн. У зв`язку із неможливістю використання автотранспортного засобу позивач 01.03.2019 року помістив автомобіль до митного режиму реекспорту. У зв`язку із цим 04.03.2019 року позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою про повернення йому надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 120 577,33 грн., на що отримав відмову, оформлену листом від 20.03.2019 року. Позивач не погоджується із вказаною відмовою та вважає, що спірні суми сплачених коштів підлягають поверненню, аргументуючи це тим, що:

по-перше, повернення сум ввізного мита передбачено ст.89 МК України, де визначено, що при поміщенні товарів у митний режим реекспорту товарів, що були імпортовані, суми ввізного мита повертаються особам, які їх сплатили;

по-друге, при дослідженні питання щодо повернення сум ПДВ та акцизного податку застосуванню підлягають не положення МК України, як помилково зазначила Одеська митниця ДФС, а норми ст.43 Податкового кодексу України. Оскільки при розгляді заяви позивача дане питання не досліджувалось, є підстави для задоволення позову.

23.09.2019 року за вх.№34367/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладені заперечення проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. На підтвердження правової позиції представником вказано, що:

по-перше, суми ввізного мита повертаються лише за умов, визначених п.5 ч.1 ст.86 Митного кодексу України, а не за самим фактом поміщення імпортованого товару у режим реекспорту;

по-друге, норми Митного та Податкового кодексу України не передбачають повернення сплачених сум акцизного податку та податку на додану вартість, що виключає можливість задоволення поданої до Одеської митниці ДФС заяви;

по-третє, у заяві до митного органу позивач не вказав суми коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені, що є порушенням п.3 Розділу ІІІ Порядку повернення, оскільки у заяві позивачем була вказана загальна сума, що, на його думку, підлягає поверненню;

по-четверте, позивачем до Одеської митниці ДФС не надано доказів відсутності у нього податкового боргу, що виключає можливість повернення коштів на підставі ст.43 ПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у суду докази, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 12.01.2019 року позивачем подано митну декларацію №UA500410/2019/000337 про випуск «Автомобіля легкового з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, для перевезення вантажів» у режим імпорту, вартість товару складає 3500 євро (а.с.39). У графі 17 нарахування платежів визначено:

Вид платежу - 321, основа нарахування - 114133,66, ставка 10%, сума 11413,37;

Вид платежу - 385, основа нарахування - 2148, ставка 1 EUR, сума 70045,46;

Вид платежу - 328, основа нарахування - 195592,49, ставка 20%, сума 39118,50.

Згідно квитанції №38156949 від 12.01.2019 року позивачем сплачено суму 120 577,33 грн. Призначення платежу - митне оформлення МД-2 № UA500410/2019/000337 (а.с.40).

01.03.2019 року позивачем подано митну декларацію №UA500410/2019/006594 про випуск «Автомобіля легкового з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, для перевезення вантажів» у режим реекспорту (а.с.41).

04.03.2019 року позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою про повернення сплачених при подачі МД-2 №UA500410/2019/000337 коштів у сумі 120 577,33 грн. (а.с.48).

20.03.2019 року за №2255/10/15-70-19-02-08 Одеська митниця ДФС повідомила позивача про відсутність підстав для повернення зазначених коштів (а.с.49-51).

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно ст.74 МК України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

У відповідності до ч.1-3 ст.75 МК України митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

Законодавством України з питань митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим імпорту замість митної декларації.

Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ст.85 МК України реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст.86 МК України митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та:

1) після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв`язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на митну територію України);

2) були поміщені у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення;

3) були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки;

4) були поміщені у митний режим митного складу та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

5) були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

Стаття 89 Митного кодексу України визначає, що після поміщення товарів у митний режим реекспорту згідно із пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщенні товарів згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно ч.1-5 ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз вказаних положень дає підстави вважати, що регулювання спірних відносин в частині повернення ввізного мита регулюється МК України, а в частині справляння акцизного податку та податку на додану вартість - ПК України.

При цьому в оскаржуваній відмові Одеська митниця ДФС дійсно надала окремі пояснення щодо відсутності підстав повернення як ввізного мита, так і сум податків. Однак, в частині аргументації неможливості повернення сум ввізного мита митний орган хоч і визнавав право позивача на повернення сум ввізного мита на підставі ч.5 ст.301 МК України, проте посилався на невідповідність умовам п.5 ч.1 ст.86 МК України.

Суд не може погодитись із цим, оскільки встановлені п.5 ч.1 ст.86 МК України умови підлягають застосуванню при визначенні того, чи підлягає товар поміщенню в митний режим реекспорту. Таким чином, при факті перебування товару у митному режимі реекспорту дотримання вимог п.5 ч.1 ст.86 МК України є вже встановленими обставинами. Однак відповідач в оскаржуваній відмові надає повторну оцінку можливості поміщення товару до митного режиму реекспорту, при цьому не зазначає конкретних підстав невідповідності, а лише зазначає про їх існування.

Факт поміщення ТЗ у митний режим реекспорту підтверджується митною декларацією №UA500410/2019/006594.

Тобто, при винесенні рішення про відмову повернення сум ввізного мита відповідач ревізував вже прийняте рішення про режим реекспорту щодо ТЗ, не обґрунтував такого рішення, чим порушив законні права позивача.

Надаючи оцінку вимогам про повернення сум акцизного податку та податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Позивачем у якості аргументу зазначено, що ст.89 МК визначає, що порядок повернення сум акцизного податку та податку на додану вартість регулюється Податковим кодексом України, а саме ст.43.

Суд не погоджується із зазначеним, оскільки:

1. Стаття 89 МК України визначає, що ПК України регулює не порядок повернення сум акцизного податку та податку на додану вартість, а порядок справляння їх при переміщенні товару у режимі реекспорт. Повернення сум та справляння податків не є тотожними поняттями.

2. Стаття 43 ПК України визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених коштів та пені, проте не встановлює конкретних підстав для повернення сум акцизного податку та податку на додану вартість.

Згідно ст.218 ПК України суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку.

Податок із підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, обчислюється у національній валюті за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

У разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів суми податку, що підлягають сплаті, визначаються виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діяли на день подання митної декларації при розміщенні у відповідний митний режим. При цьому особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити таку суму та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

У разі повного або часткового повернення імпортером підакцизних товарів (продукції), ввезених на митну територію України, продавцю у зв`язку з непридатністю їх для реалізації на митній території України, платник податків - імпортер проводить коригування податкових зобов`язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулось повернення невикористаних та пошкоджених марок, або контролюючому органу, який видав марки, надані відповідні документи, що підтверджують втрату марок.

Сума коригування обчислюється платником податку із застосуванням максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов`язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов`язання щодо таких товарів (продукції).

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за відповідний звітний період. При цьому сума акцизного податку за бажанням імпортера повертається йому на поточний рахунок у банку або зараховується при придбанні наступних партій марок акцизного податку.

Вказане свідчить про те, що повернення сум акцизного податку передбачено положеннями ПК України, а тому твердження Одеської митниці ДФС, надані у оскаржуваній відмові, є неповними. При цьому, при розгляді заяви позивача вказаним положенням не надана належна оцінка, а у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи письмових доказів, які б свідчили про підстави застосування ст.218 ПК України, суд не має можливості оцінити обґрунтованість повернення чи не повернення сум акцизного податку.

Суд погоджується із позицією відповідача стосовно відсутності у чинному законодавстві підстав для повернення сум податку на додану вартість в контексті аналогічних спірним правовідносин. Разом з тим, це не виключає того факту, що в іншій частині відмова Одеської митниці ДФС не відповідає критеріям оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлених ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком визнання такої відмови протиправною.

Суд не приймає доводів відповідача щодо того, що у заяві до митного органу позивач не вказав суми коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені, що є порушенням п.3 Розділу ІІІ Порядку повернення, оскільки у заяві позивачем була вказана загальна сума, що, на його думку, підлягає поверненню.

Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 затверджено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Цей Порядок визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Розділ ІІІ вказаного Порядку визначає, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

У заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

4) напрям(и) перерахування суми коштів:

а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС;

на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються:

документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;

виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

У разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова.

Хоча пункт 3 Розділу ІІІ Порядку і визначає обов`язок заявника надати інформацію щодо сум, які підлягають поверненню, вказана норма не обмежує останнього у формі надання такої інформації. Позивач вказав загальну суму, яка, на його погляд підлягає поверненню, а види платежів із конкретними сумами зазначені у митній декларації, яка позивачем була надана до заяви. Більше того, така підстава не була покладена в основу оскаржуваного рішення. Таким чином, посилатись на невідповідність поданої позивачем заяви вимогам Порядку як на підставу для відмови у задоволенні заяви Одеська митниця ДФС не може.

Крім цього, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо того, що позивачем до Одеської митниці ДФС не надано доказів відсутності у нього податкового боргу, що виключає можливість повернення коштів на підставі ст.43 ПК України. Такий обов`язок для позивача не встановлений ані МК України, ані ПК України, ані Порядком.

За таких умов суд дійшов наступних висновків:

1. Відмова Одеської митниці ДФС є необґрунтованою, оскільки рішення прийнято без детального дослідження фактичних обставин та аналізу відповідного нормативного регулювання;

2. Підлягає поверненню сума ввізного мита на підставі ст.89 МК України;

3. Не підлягає поверненню сума сплаченого податку на додану вартість, адже ПК України не визначає підстав, аналогічних спірним, для повернення сум ПДВ;

4. При вирішенні питання щодо повернення сум акцизного податку Одеська митниця ДФС не дослідила всі фактичні обставини, необхідні для прийняття рішення.

Таким чином, суд вважає, що слід визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року, надміру сплачених сум митних платежів у розмірі у розмірі 120 577 (сто двадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень 33 копійки.

Згідно п.8 Порядку митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

На підставі цього, а також висновку суду про наявність підстав для повернення сум ввізного мита, суд зобов`язує Одеську митницю ДФС скласти та направити до вiдповiдного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення з державного бюджету України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року, надміру сплачені суми митних платежів у розмірі у розмірі 11 413 (одинадцять тисяч чотириста тринадцять) гривень 37 коп. шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок відкритий на імя ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року за наступними реквізитами: Одержувач: ОСОБА_1 , Банк отримувача - АТ КБ «Приватбанк», р/р НОМЕР_4, ЄДРПОУ банку - 14360570, МФО банку - 305299, призначення платежу - поповнення поточного рахунку НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , НОМЕР_1 .

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне зобов`язати Одеську митницю ДФС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2019 року в частині повернення надміру сплачених сум акцизного податку у розмірі - 70 045 (сімдесят тисяч сорок п ять) гривень 46 коп. та надати вмотивовану обґрунтовану відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом обставин, враховуючи, що відповідачем частково не обґрунтована правомірність своїх дій, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1974 (тисяча дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 17 коп. (а.с.5-6).

Суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1232 (тисяча двісті тридцять дві) грн. 76 коп. пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717; вул. Гайдара, 21-а, м. Одеса, 65078), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526; адреса: вул.Садова, 1-А, м. Одеса, 65023) про визнання протиправними дій та зобов`язання повернути надміру сплачені суми митних платежів - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року сплачених сум митних платежів стосовно ввізного мита та акцизного податку.

Зобов`язати Одеську митницю ДФС скласти та направити до вiдповiдного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення з державного бюджету України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року, надміру сплаченої суми ввізного мита у розмірі 11413(одинадцять тисяч чотириста тринадцять)грн. 37 коп. шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 вересня 2004 року за наступними реквізитами: Одержувач: ОСОБА_1 , Банк отримувача - АТ КБ «Приватбанк», р/р НОМЕР_4, ЄДРПОУ банку - 14360570, МФО банку - 305299, призначення платежу - поповнення поточного рахунку НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , НОМЕР_1 .

Зобов`язати Одеську митницю ДФС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2019 року в частині повернення надміру сплачених сум акцизного податку у розмірі - 70045,46грн. та надати обґрунтовану відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 76 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.