Рішення № 86495597, 21.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6599/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 24.10.2019 №№ 000301508, 000302508.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою, оформленою актом від 03.10.2019 № 70/15-32-05-08/34801504, встановлено порушення ТОВ «Південь-Агро-Ком» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на 245 820 грн та заниження ПДВ на 273 134 грн, що слугувало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, за висновком перевірки, придбана ТОВ «Південь-Агро-Ком» с/г продукція постачальником ПП «МОЯ НАДІЯ» в дійсності не поставлена. Зазначений висновок податкового органу побудований на аналізі 5 видаткових накладних, які за твердженням податкового органу не підписані та не засвідчені печатками підприємств. Позивач зазначає, що підтвердженням факту здійснення господарських операцій є відповідні розрахункові платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, в т.ч. товарно-транспортні накладні, а підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість є податкові накладні. При цьому, всі документи в повному обсязі були надані до перевірки, які в свою чергу містять всі передбачені законодавством необхідні та достатні реквізити та підтверджуються фактичне постачання продукції. Зважаючи на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 12.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.11.2019 до суду від представника ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити. Зазначено, що надані до перевірки документи свідчать про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій, зокрема поставки ТМЦ (кукурудзи) та їх перевезення, оскільки видаткові накладні з поставки від ПП «МОЯ НАДІЯ» не підписані та на них відсутні печатки підприємств, а на товарно-транспортних накладних перевізників ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС» відсутні підписи водія/експедитора, пункт навантаження, маса брутто та печатки. Отже, оскільки для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, податковим органом обґрунтовано зроблено висновки про непідтвердження фактів реального постачання та перевезення ТМЦ.

04.12.2019 до суду від представника ТОВ «Південь-Агро-Ком» надійшла відповідь на відзив.

10.12.2019 до суду від представника ТОВ «Південь-Агро-Ком» надійшло клопотання із додатками про відшкодування витрат на правову допомогу.

16.12.2019 до суду від представника ГУ ДПС в Одеській області надійшли заперечення на відповідь на відзив.

17.12.2019 до суду від представника ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що на підставі направлень ГУ ДПС в Одеській області № 9/05-08 від 30.08.2019, № 106/05-08 від 17.09.2019, № 107/05-08 від 17.09.2019, № 128/05-08 від 18.09.2019, № 129/05-08 від 18.09.2019, № 44/05-08 від 06.09.2019, № 127/05-08 від 18.09.2019, № 45/05-08 від 06.09.2019, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 ПК України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 09.08.2019 № 6429, співробітниками податкового управління проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Південь-Агро-Ком» з питань дотримання законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт від 03.10.2019 № 70/15-32-05-08/34801504.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Південь-Агро-Ком» вимог: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2017 по 30.06.2019 всього в сумі 245 820 грн за 2018 рік; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2018 р. в сумі 273 134 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.10.2019 № 000301508, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 245 820 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 122 910 грн; № 000302508, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 273 134 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 136 567 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, 12.02.2019 між ТОВ «Південь-Агро-Ком» (Покупець) та ПП «МОЯ НАДІЯ» (Постачальник) укладений договір поставки № 12/02, відповідно до якого постачальник зобов`язався продати та передати покупцю сільськогосподарську продукцію – кукурудзу врожаю 2017 року насипом.

Постачання продукції здійснюється на умовах EXW (франко-склад) господарства ПП «МОЯ НАДІЯ» в розумінні «Інкотермс 2000».

На виконання вищевказаного договору ПП «МОЯ НАДІЯ» здійснило поставку на користь ТОВ «Південь-Агро-Ком» товару згідно видаткових накладних: від 14.02.2018 № 34 на суму 606 144 грн, ПДВ 121 228,80 грн; від 15.02.2018 № 35 на суму 202 048 грн, ПДВ 40 409,60 грн; від 16.02.20108 № 36 на суму 298 606 грн, ПДВ 59 721,20 грн; від 20.02.2018 № 37 на суму 95 711 грн, ПДВ 19 142,20 грн.

Оплату покупцем здійснено згідно рахунків-фактур від 12.02.2018 № 8 в сумі 1 386 000 грн, від 20.02.2018 № 9 в сумі 57 010,80 грн; платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також постачальником ПП «МОЯ НАДІЯ» складені та зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ «Південь-Агро-Ком» податкові накладні: від 12.02.2018 № 17 на суму 770 000 грн, ПДВ 154000 грн; від 13.02.2018 № 18 на суму 385 000 грн, ПДВ 77 000 грн; від 20.02.2018 № 19 на суму 47 509 грн, ПДВ 9 501,80 грн.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту, відображеного в реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість в лютому 2018 р.

Перевезення товару відбувалось згідно договору перевезення від 01.01.2018 № 01/18 між ТОВ «Південь-Агро-Ком» та ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС», виконання якого оформлено податковими накладними від 15.02.2018 № 10 на суму 27 342 грн, ПДВ 5 468,40 грн (послуги по перевезенню кукурудзи згідно ТТН 12ААЗ №№ 055567, 055565); від 16.02.2018 № 13 на суму 81 272,19 грн, ПДВ 16 254,44 грн (послуги по перевезенню кукурудзи згідно ТТН 12ААЗ №№ 001730, 001737, 001749, 055573, 055574, 055575); актами здачі-прийняття робіт від 15.02.2018 № д-00021 на загальну суму 97 526,63 грн, ПДВ 16 254,44 грн, від 16.02.2018 № д-00024 на загальну суму 32 810,40 грн, в т.ч. ПДВ 5 468,40 грн.

Крім того, перевезення здійснене силами ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 10.11.2017 № 20/11, складеною на його виконання податковою накладною від 17.02.2018 № 17 на суму 41 065,50 грн, ПДВ 8 213,10 грн, акту здачі-прийняття робіт від 17.02.2018 № 18 на загальну суму 49 278,60 грн; а також ФОП ОСОБА_2 на підставі договору від 05.01.2018 № 05/01-2018, складеною на його виконання податковою накладною від 20.02.2018 № 16 на суму 13 482 грн, 2 696,40 грн, акту здачі-прийняття робіт від 20.02.2018 № 12 на загальну суму 16 178,40 грн.

Зменшення фінансового результату ТОВ «Південь-Агро-Ком» з податку за рахунок списання вищезазначених послуг відображено в бухгалтерському обліку проводкою Дт 791 Кт 93.

Також до перевірки були надані товарно-транспортні накладні від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 05573, 12ААЗ № 001737, від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 055574, від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 001730, від 16.02.2018 серія 12ААЗ № 055565, від 16.02.2018 серія 12ААЗ № 055567, від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 001749, від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 055575, від 16.02.2018 серія 12ААЗ № 055569, від 15.02.2018 серія 12ААЗ № 001300, від 15.02.2019 серія 12ААЗ № 055572, від 20.02.2018 серія 12ААЗ № 055558.

Згідно з актом перевірки від 03.10.2019 № 70/15-32-05-08/34801504, надані до перевірки документи свідчать про сумнівність здійснення вищезазначених фінансово-господарських операцій, зокрема поставку ТМЦ, оскільки видаткові накладні з поставки від ПП «МОЯ НАДІЯ» не підписані та на них відсутні печатки підприємств, а на товарно-транспортних накладних перевізників ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС» відсутні підписи водія/експедитора, пункт навантаження, маса брутто та печатки.

Вирішуючи спір, суд враховує, що у податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договору позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріалами справи господарські операції позивача з постачальниками с/г продукції та послуг перевізників підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, які оцінені судом як такі, що належним чином оформлені та підтверджують господарські операції.

В той же час, з огляду на зауваження з боку податкового органу до наявності у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних всіх обов`язкових реквізитів, в результаті чого контролюючий орган фактично визнав факти продажу (поставки) придбаної с/г продукції та її перевезення такими, що в дійсності не відбулися, судом під час розгляди справи перевірено залучені до матеріалів справи копії вказаних документів на відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Пунктом 2.4 цього ж Положення також визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У видаткових накладних від 14.02.2018 № 34 на суму 606 144 грн, ПДВ 121 228,80 грн; від 15.02.2018 № 35 на суму 202 048 грн, ПДВ 40 409,60 грн; від 16.02.20108 № 36 на суму 298 606 грн, ПДВ 59 721,20 грн; від 20.02.2018 № 37 на суму 95 711 грн, ПДВ 19 142,20 грн (а.с. 91– 94) зазначено наступні реквізити: назви документів, дати складання, назви постачальника та одержувача; найменування товару, одиницю виміру (т), кількість, ціна (в т.ч. ПДВ); місце складення: с. Вчорайше; з боку постачальника ПП «Моя Надія» діяв директор ОСОБА_3 , підпис якого проставлений на всіх видаткових накладних, а з боку покупця ТОВ «Південь-Агро-Ком» - на підставі довіреності від 14.02.2018 № 28 діяв ОСОБА_4 , підпис якого також присутній на всіх видаткових накладних.

Отже твердження податкового органу про те, що видаткові накладні не містять підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, не відповідають дійсності. Відсутність підписів додаткових підписантів, таких як комірник постачальника та головний бухгалтер одержувача, графи яких у видаткових накладних залишені вільними, жодним чином не становить дефект видаткових накладних та не позбавляє їх юридичної сили, так як достатнім є проставленням підпису хоча б однієї особи з боку кожної сторони господарської операції.

При цьому зауваження про відсутність печаток підприємств (постачальника та одержувача) на видаткових накладних є неспроможними, так як за приписами чинного законодавства це не вимагається і такий реквізит взагалі відсутній в розглядуваній формі документації. Печаткою може бути скріплений підпис виключно за бажанням сторони відповідної господарської операції та жодний нормативно-правовий акт такого скріплення на видатковій накладній не вимагає.

Крім того, з боку податкового органу висловлені зауваження до оформлених товарно-транспортних накладних від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 05573, 12ААЗ № 001737, від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 055574, від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 001730, від 16.02.2018 серія 12ААЗ № 055565, від 16.02.2018 серія 12ААЗ № 055567, від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 001749, від 14.02.2018 серія 12ААЗ № 055575, від 16.02.2018 серія 12ААЗ № 055569, від 15.02.2018 серія 12ААЗ № 001300, від 15.02.2019 серія 12ААЗ № 055572, від 20.02.2018 серія 12ААЗ № 055558 (а. с. 140-142, 159, 180-186).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у товарно-транспортних накладних відсутні моделі транспортних засобів та їх реєстраційні номери; ПІБ водіїв та їх посвідчення; пункти навантаження; маса брутто; підписи водія/експедитора, які отримали та прийняли товар, а також печатки.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно з п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207) Для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до п. 11.3, 11.4, 11.5 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (11.4).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (11.5).

Згідно копій залучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, наприклад ТТН серії 12ААЗ № 055572 від 15.02.2018, вбачається, що перевезення здійснювалося транспортним засобом марки ДАФ, державний номер НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп НОМЕР_2 ; автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 ; водій ОСОБА_5 , посвідчення НОМЕР_3 ; замовник та вантажовідправник ТОВ «Південь-Агро-Ком»; вантажоодержувач ПрАТ «УЕП» на квоту ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» експортер ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» експедитор ДП «Юран»; пункт навантаження с. Вчорайше Житомирської області; пункт розвантаження ПрАТ «УЕП» м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1; кількість місць – насипом; маса брутто – 42 т 600 кг; отримав водій/експедитор ОСОБА_5 ; здав (відповідальна особа вантажовідправника) ОСОБА_4 ; прийняв водій/експедитор ОСОБА_5 ; здав водій/експедитор ОСОБА_5 ; прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) оператор ЦПУ Тереньев. Поряд з ПІБ відповідних осіб проставлені підписи, а також наявна печатка ТОВ «Південь-Агро-Ком».

На прикладі ТТН серії 12ААЗ № 055565 від 16.02.2018 вбачається, що перевезення здійснювалося транспортним засобом марки Вольво, державний номер НОМЕР_4 ; причіп/напівпричіп НОМЕР_5 ; вид перевезень – авто; автомобільний перевізник ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС»; водій ОСОБА_6 , посвідчення водія НОМЕР_6 ; замовник та вантажовідправник ТОВ «Південь-Агро-Ком»; вантажоодержувач ПрАТ «УЕП» на квоту ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» експортер ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» експедитор ДП «Юран»; пункт навантаження Вчорайше Житомирської області; пункт розвантаження ПрАТ «УЕП» м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1; кількість місць – насипом; маса брутто – 44 т 680 кг; отримав водій/експедитор ОСОБА_6 ; здав (відповідальна особа вантажовідправника) ОСОБА_4 ; прийняв водій/експедитор ОСОБА_6 ; здав водій/експедитор ОСОБА_6 ; прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) оператор ЦПУ ОСОБА_7 . Поряд з ПІБ відповідних осіб проставлені підписи, а також наявна печатка ТОВ «Південь-Агро-Ком».

Аналогічним чином заповнена решта товарно-транспортних накладних, копії яких залучені до матеріалів справи, і суд, перевіривши повноту їх заповнення, вважає недоцільним відтворювати зміст кожної з них в судовому рішенні. При цьому в судовому засіданні під час дослідження матеріалів справи, зокрема копій залучених товарно-транспортних накладних з боку представника відповідача будь-яких заперечень проти їх змісту не надійшло. На питання суду про стверджувані в акті перевірки порушення щодо відсутності в ТТН всіх обов`язкових реквізитів та невідповідність таких тверджень матеріалам справи, представнику відповідача судом запропоновано надати зроблені в ході перевірки копії вказаних ТТН, які б підтвердили відображену в акті перевірки інформацію, для чого судом було оголошено перерву в судовому засіданні. Однак в наступне судове засідання представник відповідача відповідні докази не надав, пославшись на їх відсутність.

При цьому обґрунтування правової позиції відповідачем постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року N 401 "Про Статут автомобільного транспорту УРСР» є вкрай недоречним, так як цей документ не є релевантним джерелом у спорі з податковим органом, предметом якого становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій саме між позивачем та постачальниками с/г продукції та послуг перевезення цієї ж с/г продукції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат Товариства.

В той же час відповідачем допущено нехтування вимог нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, зокрема розширено перелік обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів та висунуто безпідставну вимогу до платника податків про засвідчення печаткою видаткових накладних, чого законодавством не вимагається. Також фактично позбавлено юридичної сили товарно-транспортні накладні, які містять підпис директора підприємства, лише з тих підстав, що безпосередня участь директора у господарській операції не відповідає уявленням про хід виконання господарських операцій працівників податкового органу.

Положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Таким чином, враховуючи, що обставини, на які посилався відповідач, обґрунтовуючи правомірність зміни фінансового результату позивача за наслідками операцій поставок с/г продукції та її перевезення, були доведені в судовому процесі, а відповідач не надав доказів на їх спростування, як це вимагається частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що ТОВ «Південь-Агро-Ком» надано всі необхідні та достатні документи, обов`язковість яких вимагається правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з контрагентом.

Натомість, висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактично ґрунтуються на безпідставних зауваженнях до заповнення окремих документів оформлення господарських операцій та перевезення товару, зокрема видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які були перевірені судом та в дійсності відповідають вимогам ведення відповідної документації, містять повну, достовірну та не суперечливу інформацію.

Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій саме між позивачем та постачальниками с/г продукції та послуг перевезення цієї ж с/г продукції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат Товариства.

Документи, які містяться в матеріалах справи в повній мірі підтверджують рух активів на шляху до позивача у справі, реальні зміни майнового стану Товариства внаслідок таких відносин, його власному капіталі, та позбавлені дефектів, які б могли поставити під сумнів реальність поставок с/г продукції та її перевезення.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача із контрагентами, зазначеними в акті перевірки, фактично виконувалися та підтверджені документально. Судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Доказів порушення відображення вищевказаних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків – ТОВ «Південь-Агро-Ком».

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно пунктів 1 частини 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 10 400 грн в розрахунку витрат від 10.12.2019 до договору про надання правової допомоги № 1 від 30.10.2019, додаткової угоди від 05.11.2019 № 2 зазначено наступне: попереднє опрацювання матеріалів – 2 години вартістю 1 600 грн; опрацювання законодавчої бази – 2 години вартістю 1 600 грн; формування правової позиції, консультації – 2 години вартістю 1 600 грн; підготовка та подання позову – 3 години вартістю 2 400 грн; участь в судовому засіданні 02.12.2019 – 1 година вартістю 800 грн; підготовка та подання відповіді на відзив – 2 години вартістю 1 600 грн; участь в судовому засіданні 10.12.2019 – 1 година вартістю 800 грн.

Відповідач проти заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу заперечував, подавши відповідну заяву, згідно якої розмір витрат в сумі 10 400 грн є безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, яка є справою незначної складності та не потребувала з боку представника позивача додаткового моніторингу судової практики чи норм матеріального права, витрачання зусиль та часу.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи представників сторін, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 4 000 грн.

При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Крім того, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 11 676,47 грн згідно платіжного доручення № 9759 від 05.11.2019.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» (65043, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 10; 34801504) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.10.2019 №№ 000301508, 000302508.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» судові витрати в розмірі 15 676,47 грн (шістнадцять тисяч сто вісімдесят шість грн 47 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.12.2019.

Суддя І.В. Завальнюк