Рішення № 86495436, 20.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6496/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: Тимофєєнка О.А.,

представника відповідача: Тарановського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.05.2019 року № 0051277-5407-1517, № 0051276-5407-1517, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.05.2019 року № 0051277-5407-1517, № 0051276-5407-1517.

Ухвалою від 08.11.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29.11.2019 року (вх. № ЕП/9361/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

26.11.2019 року (вх. № ЕП/9224/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками ГУ ДФС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 направлено повідомлення-рішення від 02.05.2019 року за № 0051277-5407-1517 за 2018 рік зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1860,21 грн., а також повідомлення-рішення від 02.05.2019 року за № 0051276-5407-1517 на ім`я ОСОБА_1 за 2018 рік зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок на суму 13392, 92 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення від 02.05.2019 року позивач вважає протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 674749251227) ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який має загальну площу 64,6 кв.м., в тому числі житлову 36, 4 кв.м., а також нерухомого майно житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 55811562251227), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який за даними реєстру має загальну площу 465,1 кв.м., в тому числі житлову 101,8 кв.м. (а.с. 14-17).

Працівниками ГУ ДФС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 направлено повідомлення-рішення від 02.05.2019 року за № 0051277-5407-1517 за 2018 рік зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1860,21 грн., а також повідомлення-рішення від 02.05.2019 року за № 0051276-5407-1517 на ім`я ОСОБА_1 за 2018 рік зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок на суму 13392, 92 грн. (а.с. 12-13).

Рішенням Крижанівської сільської ради від 18.04.2018 року №639-VII було встановлено на території Крижанівської сільської ради податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 37), додатком якого є Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 38-43).

Відповідно до п.п.6.1 п.6 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлюється у наступному розмірі: для об`єктів житлової нерухомості (крім центральних садиб), що перебувають у власності фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно п.п.266.3.1 та п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.266.5.1. п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно п.п. “ґ” п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

З 01.01.2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” від 20.12.2016 року №1791-VIII, згідно з яким п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: у підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 слова "три відсотки" замінити цифрами та словом "1,5 відсотка".

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк до якого органами місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Судом встановлено, що Рішенням Крижанівської сільської ради від 18.04.2018 року №639-VII було встановлено на території Крижанівської сільської ради податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 37), додатком якого є Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 38-43).

Відповідно до п.п.6.1 п.6 Додатку до рішення, ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлюється для об`єктів житлової нерухомості (крім центральних садиб), що перебувають у власності фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування.

Рішенням Крижанівської сільської ради від 18.04.2018 року №639-VII ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлюється у розмірі для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування.

Тому вимоги п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України порушено не було, принцип стабільності, гарантований п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, на який посилається позивач, порушено не було, зміни елементів податку щодо податку на житлову нерухомість не відбулося. Тому права та інтереси позивача порушені оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням не були.

Крім того, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2018 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

За викладених обставин, усі доводи позивача суд вважає безпідставними та до уваги їх не бере, оскільки податковим законодавством України права (у тому числі майнові) та інтереси позивача порушені оскаржуваними рішеннями не були.

Враховуючи зазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 02.05.2019 року № 0051277-5407-1517, № 0051276-5407-1517 є правомірними та відсутні підстави для їх скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2019 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.