Рішення № 86495411, 16.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6196/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Орленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, про стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов

ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі у розмірі 295 848,69грн., з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.11.2019р. (а.с.44-55).

Ухвалою суду від 28.10.2019р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.11.2019р. зазначила, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. у справі №815/7236/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 5186/к від 14.11.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016 р.; стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2016 р. по 29.06.2017р. у розмірі 34832,65 грн.;

постановлено допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016р. та в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в розмірі 10512,44 грн. Позивач зазначила, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017р. у справі №815/7236/16 змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на Порядок ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №731; в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. залишено без змін. Позивач вказала, що станом на час звернення із цим позовом постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі №815/7236/16 виконано лише Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а Міністерство юстиції України не виконало постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. та не поновило ОСОБА_1 на посаді. У зв`язку з викладеним, посилаючись на положення ст. 236 КЗпП України, рішення Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.06.2018р. у справі 826/808/16, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , зазначивши, що п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду , зокрема постанови Верховного Суду від 11.07.2018р. у справі №813/6551/15, від 14.03.2018р. у справі №805/5097/15-а, від 21.11.2018р. №6/131, від 22.11.2018р. у справі №340/41/17, та те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі 826/808/16 відсутнє будь-яке застереження або посилання на статтю 236 Кодексу законів про працю України - затримку виконання судового рішення, просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. у справі №815/7236/16 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 5186/к від 14.11.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016р.; стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2016 р. по 29.06.2017 р. у розмірі 34832,65 грн.(а.с.13-21).

Водночас, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. у справі №815/7236/16 було вирішено допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016 р. та в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в розмірі 10512,44 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017р. у справі №815/7236/16 змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на Порядок ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №731; в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року залишено без змін (а.с.22-26).

Позивач, посилаючись на те, що Міністерством юстиції України не виконано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. у справі №815/7236/16 та не поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016 р., звернулась до суду із цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України (далі - «КЗпП України») регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частинами 1,2 ст.235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із ч.7 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Міністерством юстиції України не виконано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. у справі №815/7236/16 та не поновлено ОСОБА_3 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено будь яких обмежень чи підстав для зменшення розміру середнього заробітку, в тому числі і у разі отримання заробітної плати за місцем нової роботи.

Щодо посилання представника відповідача на п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та постанови Верховного Суду, які грунтуються на вказаному пункті постанови Пленуму Верховного Суду України, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.1992р. при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

При цьому, з моменту прийняття вказаної постанови минуло 27 років та відповідно прийнято ряд змін в законодавство України, в тому числі і до ст. 117 КЗпП України, ч.3 якою передбачалось, що у разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Разом з тим, ч.3 ст.117 КЗпП України виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України 20 грудня 2005 року N 3248-IV» .

Аналогічна позиція в частині помилковості посилання на п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розрахунку середнього заробітку, у зв`язку з виключенням ч.3 ст.117 КЗпП України, викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018р. по справі №826/808/16.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що отримання заробітної плати за іншим місцем роботи не є підставою для позбавлення позивача права на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 не поновлено на раніше займаній посаді, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, є обґрунтованими.

При цьому, щодо розміру та періоду, за який підлягає стягненню середня заробітня плата за час вимушеного прогулу, судом встановлено наступне.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. у справі №815/7236/16 встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 500,59 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 3 вказаного порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційночасу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом та підтверджується листами Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» за спірні періоди 2017-2019 роки, зокрема з 30.06.2017р. по 07.11.2019р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.11.2019р.) кількість робочих днів склала 591 робочий день.

У зв`язку з викладеним з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у період з 30.06.2017р. по 07.11.2019р. у розмірі 295 848,69грн. (591*500,59 грн.).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, м.Київ, вул.Городецького 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі у розмірі 295 848,69грн.(двісті дев`яносто п`ять тисяч вісімсот сорок вісім гривень шістдесят дев`ять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 16.12.2019р.

Суддя К.О. Танцюра

.