Рішення № 86495392, 19.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7196/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Польський узвіз, 6, м. Одеса, 65026) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (а.с.40-45) звернувся ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі Відділ ДВС), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 07.10.2019 року про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №55779760.

Позивач зазначив, що заочним рішенням Приморським районним суду м. Одеси від 16.03.2017 року по справі №522/18873/16-ц задоволений позов ПАТ «ОТП Банк» та стягнуто з нього на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1814463,23грн. На виконання рішення суду видано виконавчий лист від 07.07.2017 №522/188/73-16-ц та відкрито виконавче провадження №55779760. Він оскаржив судове рішення, однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Постановою апеляційного суду від 18.06.2019 залишена без задоволення його скарга на вказану ухвалу суду.

Увесь цей період виконавче провадження №55779760 за виконавчим листом від 07.07.2017 року про стягнення заборгованості за кредитними договорами було відкрито та накладений арешт на належну йому квартиру. Однак, весь час з моменту виникнення боргу (2016 рік) він вів переговори із ПАТ «ОТП Банк» на предмет вирішення питання в позасудовому порядку. Після його багаторазових звернень Банк пішов на зустріч, відповідним Протоколом кредитного комітету зменшив суму боргу, визначив нові строки погашення зменшеного боргу та застосував до нього процедуру прощення частини боргу. На виконання домовленостей ним були внесені обумовлені кошти в повному обсязі безпосередньо до Банку, а Банк видав йому довідку про відсутність заборгованості.

ПАТ «ОТП Банк» звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого листа стягувану, на підставі чого 07.10.2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану згідно з п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження №55779760. Проте, в цей же день, в межах виконавчого провадження №55779760, державний виконавець виніс постанову про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 181446,32 грн. 07.10.2019 року Відділ ДВС на підставі постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 181446,32 грн по виконавчому провадженню №55779760 відкрив нове виконавче провадження №60250560.

Позивач вважає незаконною та необґрунтованою постанову про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 181446,32 грн, адже вона суперечить положенням ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий збір може бути стягнуто лише в розмірі 10% від стягнутої державним виконавцем суми в примусовому порядку. Проте в межах виконавчого провадження №55779760 жодних сум примусово стягнуто не було, а сторони фактично досягли мирової угоди, знизивши суму боргу майже вдвічі. Таким чином, судове рішення виконано ним в добровільному порядку, на рахунки які визначені кредитором, а не на рахунки ДВС в значно меншому розмірі, який був узгоджений сторонами спору в добровільному порядку без будь-якої участі державного виконавця в перемовинах, домовленостях та укладених документах між боржником та кредитором.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.31-34).

Ухвалою суду від 11.12.2019 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.2-4).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2017 року по справі №522/18873/16-ц задоволений позов ПАТ «ОТП Банк» та стягнуто з боржника на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-501/221/2005 від13.12.2005 року та за кредитним договором №ML-501/014/2006 від 14.02.2006 року в розмірі 1814463,23 грн.

Виконавчий лист №522/18873/16-ц щодо стягнення зі ОСОБА_1 . 1814463,23 грн на користь ПАТ «ОТП Банк» виданий Приморським районним судом міста Одеса 07.07.2017 року.

Позивач подав до Приморського районного суду м. Одеси заяву про перегляд заочного рішення, проте ухвалою суду Приморського районного суду м. Одеси від 01.08.2018 року у задоволенні заяви відмолено. Позивач оскаржив вказану ухвалу суду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.06.2019 року апеляційна скарга на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.08.2018 року залишена без задоволення, заочне рішення суду від 16.03.2017 року без змін.

Рішенням підкомітету по роботі з проблемною заборгованістю фізичних осіб та підкомітету по роботі з проблемною заборгованістю представників середнього та малого бізнесу від 25.06.2019 року №35 сторони погоди за кредитними договорами позивача з банком змінити валюту кредиту за тілом та відсотками на національну валюту з використанням для розрахунку нової суми кредиту та умов погашення строком до 18.09.2019 року (а.с.61-62).

Позивач зазначив, що він виконав нові умови погашення кредиту, після чого звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2019 року відмовлено у задоволенні заяви.

ПАТ «ОТП Банк» подав до відділу ДВС заяву про повернення виконавчого документу згідно з п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Постановою відділу ДВС від 07.10.2019 року ВП№55779760 виконавчий документ - виконавчий лист №522/18873/16-ц на підставі з п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернутий стягувачу, а також вирішено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження вивести в окреме провадження (а.с.54).

Постановою відділу ДВС про стягнення виконавчого збору від 07.10.2019 року ВП№55779760 з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 181446,32грн (а.с.55).

Постановою відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2019 року ВП№60250560 відкрите виконавче провадження з виконання постанови від 07.10.2019 року ВП№55779760 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 181446,32грн

Позивач вважаючи неправомірною постанову відділу ДВС від 07.10.2019 року ВП№55779760 про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 181446,32грн звернувся до суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Спеціальними законами, що визначають умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №1404- VIII) та Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 3 Закону визначений перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, якими є, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних справах.

Відповідно до ч.5 ст.26Закону України «Про виконавче провадження» , виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

Частиною 4 ст.27 вказаного Закону визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Вказана редакція ч.4 ст.27 Закону діє з 28.08.2018 року-дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475 від 03.07.2018року.

До внесення вказаних змін, Законом України «Про виконавче провадження» прийняття постанови про стягнення виконавчого збору під час здійснення виконавчих дій не передбачалось, такі постанови відповідно до ст.40 Закону при наявності для цього підстав виносились лише після вирішення питання про повернення виконавчого документу або закінчення виконавчого провадження з підстав зазначених у вказаній нормі.

Відповідно до ч. 1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частинами 1 та 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Редакцією частини другої ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла до 28.08.2018, було встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Однак Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018 (який набрав чинності 28.08.2018року) в цю частину були внесені зміни і слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінені словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Проте суд вважає, що вказана редакція Закону не змінює суті та значення виконавчого збір, який є відповідно до ст.27 Законом збором, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, тобто рішення повинно бути виконано державним виконавцем.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 19.06.2019 року по справі №824/172/18-а надавши аналіз нормам Закону України «Про виконавче провадження» у сукупності зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

У разі стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

По даній справі позивач просить скасувати постанову від 07.10.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 181446,32грн за виконавчим провадженням №55779760, оскільки будь-яких коштів з нього як боржника відділом ДВС не стягнуто, в цей період ним узгоджувалось питання погашення кредиту безпосередньо з банком та була укладена угода про зменшення заборгованості та погашення її ним, в результаті відсутності заборгованості виконавчий лист був відкликаний банком.

Враховуючи викладене суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача.

В ухвалі суду від 11.12.2019 року про відкриття провадження по справі, яка направлена відповідачу засобами електронного зв`язку 11.12.2019 року, а також отримана згідно поштового повідомлення засобами поштового зв`язку 13.12.2019 року, сторонам роз`яснені положення ч.4 ст.159 КАС України, що подання заяв по суті справи (позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив)) є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень в установлений строк до 17.12.2019 року не подав до суду відзив на позовну заяву щодо спростування доводів позивача про неправомірне відкриття виконавчого провадження, також не надано до суду будь-яких клопотань, повідомлень. До судового засідання представник відповідача не з`явився. Враховуючи викладене суд вважає необхідним визнати неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин та кваліфікувати його як визнання позову.

Згідно з частиною 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З відповідача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у сумі 1814,50грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 262, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Польський узвіз, 6, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 41405070) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 07.10.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі у розмірі 181446,32грн по виконавчому провадженню №55779760.

Стягнути з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області судові витрати у сумі 1814,50грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.В. Катаєва

.