Рішення № 86495320, 20.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 р. № 400/3496/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Державного реєстратора департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Довгаленко Олени Юріївни, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:скасування рішень від 01.10.2019 р.; визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Довгаленко Олени Юріївни про скасування рішення від 01.10.2019 про відмову у реєстрації місця проживання, скасування рішення від 01.10.2019 про відмову у знятті з реєстрації місця проживання, визнання дії відповідача протиправними в частині встановлення юридичного факту недійсності документу та в частині відмови в проведенні реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання, зобов`язання провести зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання відповідно до заяв від 01.10.2019.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно відмовив йому у проведенні зняття з реєстрації та реєстрації за новим місцем реєстрації, з підстав, що він не надав військовий квиток, хоча позивач надав військовий документ, на якому є помітка «замість військового квитка» та «строк дії необмежений», що свідчить, що наданий реєстратору документ замінює військовий квиток та цей документ є діючим.

Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не надав реєстратору документів, які передбачені ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382 та п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджені постановою КМУ № 207 від 02.03.2016, а саме - військовий квиток або посвідчення про прописку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Позивач надав військово-облікову картку, яка не є військовим квитком, тому рішення про відмову в реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання прийнято відповідачем правомірно.

Після надання позивачем суду пояснень в судовому засіданні 02.12.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив:

01.10.2019 позивач звернувся до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про зняття з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 та заяву про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_3 .

До заяв позивачем була надана обліково-послужна картка до військового квитка № 77, яка була видана позивачу у 2004 році та містить написи «замість військового квитка» та «строк дії не обмежений».

Відповідач не здійснив зняття та реєстрацію місця проживання позивача на підставі його заяви, оскільки відповідно до п.26,18 постанови КМУ № 207 від 02.03.2013 особа чоловічої статті повинна подати під час зняття з реєстрації місця проживання дійсний документ (військовий квиток, тимчасове посвідчення), про що зазначив у заяві позивача від 01.10.2019.

Відтак, відповідач відмовив позивачу з підстав надання позивачем замість військового квитка - обліково-послужну картку, яка є недійсною.

В судовому засіданні позивач суду пояснив, що облікова-послужна картка замінює військовий квиток, що військкомати визнають цей документ таким, який замінює військовий квиток та в них не виникає сумнівів щодо дійсності цього документа.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (далі - Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

За приписами статті третьої зазначеного Закону, реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Відповідно до п.18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою КМУ N 207, 02.03.2016 Для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору; 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 .

Положеннями пункту 11 Постанови № 207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала необхідних документів або інформації;

- у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

- звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві (п.19 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 207від 02.03.2016.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» N 2232-XII від 25.03.1992 органи виконавчої влади, що здійснюють реєстрацію місця проживання чи перебування осіб, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад зобов`язані: здійснювати реєстрацію за місцем проживання або перебування чи зняття з реєстрації призовників, військовозобов`язаних та резервістів лише в разі наявності в їхніх військово-облікових документах позначок військових комісаріатів відповідно про зняття з військового обліку або про перебування на військовому обліку за місцем проживання або перебування.

Згідно з п.16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних N 921 від 07.12.2016 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Відтак, Законом № 2232 на відповідача покладається обов`язок при здійсненні реєстрації місця проживання перевіряти наявність позначки перебування позивача на військовому обліку. Відповідачем не зазначено, яким вимогам не відповідає надана позивачем облікова-послужна картка та не зазначено про наявність сумніву про взяття позивача на військовий облік. В наданій позивачем обліково-послужній картці міститься інформація, що позивач 19.05.2004 прийнятий на облік Снігурівським РВК. Потім позивач знімався з обліку та реєструвався у Заводському РВК від 29.09.2004, Ленінському РВК від 01.08.2006, Центрально-Миколаївському РВК від 03.03.2009. Остання відмітка стосовно перебування позивача на обліку підтверджується штампом Снігурівського РВК від 22.09.2010.

Отже, до повноважень працівника органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг не належить перевірка достовірності документів, поданих особою для реєстрації місця проживання.

Невиконання відповідачем покладених на нього Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" обов`язків призводить до порушення прав позивача. Крім цього, це суттєво обмежує і здійснення інших цивільних, громадських та політичних прав позивача, які підлягають безумовному захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 по справі № 480/1558/19.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування рішень від 01.10.2019 про відмову у реєстрації місця проживання та відмову у знятті з реєстрації місця проживання слід задовольнити.

Позовні вимоги в частині визнання дії відповідача протиправними в частині встановлення юридичного факту недійсності документу та в частині відмови в проведенні реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів встановлення будь-яких юридичних фактів відповідачем та суд вважає, що права позивача будуть захищені шляхом скасування спірних рішень.

Позивач просить зобов`язати відповідача провести зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання відповідно до заяв від 01.10.2019, але це є виключною компетенцією державного реєстратора Департаменту. Тому суд не може перебирати на себе повноваження державного реєстратора Департаменту та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин, але відповідно до ч.10.ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.09.2019.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позов належить задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Довгаленко Олени Юріївни (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 ) задовольнити частково.

2. Скасувати рішення від 01.10.2019 про відмову у реєстрації місця проживання та рішення від 01.10.2019 про відмову у знятті з реєстрації місця проживання.

3. Зобов`язати Державного реєстратора департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Довгаленко Олену Юріївну (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 ) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання відповідно до заяв від 01.10.2019 року.

4. У задоволенні позову про визнання протиправними дії Державного реєстратора департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Довгаленко Олени Юріївни в частині встановлення юридичного факту недійсності документу та в частині відмови в проведенні реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання Державного реєстратора департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Довгаленко Олени Юріївни провести зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання відповідно до заяв від 01.10.2019 року - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко