Рішення № 86495197, 20.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 р. справа № 400/3869/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020

про:скасування рішення від 05.09.2019 р. № 352/3.19-р та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №352/3.19-р від 05.09.2019 року про відмову в переведенні на пенсію за Законом України "Про державну службу"; Зобов`язати відповідача здійснити призначення та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 22.07.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має стаж необхідний стаж роботи на державній службі, а відповідач протиправно зарахував лише періоди роботи на державній службі з 30.12.1992 по 28.01.1994 р., з 15.01.2008 р. по 18.09.2013 р., з 19.09.2013 р. по 01.05.2016 р та не зарахував період з 31.01.1994 р. по вересень 2002 р., травень 2004 р. по листопад 2006 р. на посадах в податковому органі. На теперішній час отримує пенсію за віком, але має намір обрати пенсію державного службовця. Відповідач протиправно відмовив їй у призначенні такої пенсії, посилаючись на недостатність стажу державного службовця, так як ним не врахований стаж позивача, отриманий на посадах у податковій. На думку позивача, така відмова носить протиправний характер, так як Закон України "Про державну службу" 2015 р. у прикінцевих та перехідних положеннях містить застереження про обрахування стажу державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом в порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством, а згідно чинного на той час законодавства, служба позивача в податковій, зараховувались до стажу державної служби.

Ухвалою від 13.11.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав до суду відзив, адміністративний позов не визнав та просив у задоволенні відмовити. Аргументи відповідача зводяться до того, що із прийняттям у 2015 році нового Закону України "Про державну службу", втратив чинність попередній аналогічний Закон, який визначав, що для призначення пенсії державного службовця особа повинна пропрацювати на певних посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, але у позивача такий стаж відсутній, відповідно, вона не набула право на отримання пенсії державного службовця.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 263 одексу адміністративного судочинства України.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

22.07.2019 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

05.09.2019 р. відповідач розглянув звернення позивача про переведення її із пенсії за віком на пенсію за Законом України "Про державну службу" 2015 р. За наслідками розгляду відповідачем прийнято Рішення №352/03.19, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за Законом України "Про державну службу" 2015 р., мотивуючи своє рішення тим, що у позивача на час звернення відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

На переконання відповідача, позивач не має необхідного стажу для призначення йому пенсії як державному службовцю. При цьому, відповідач виходить з того, що стаж роботи позивача на посадах податкової інспекції, в період на яких присвоєно спеційальні звання не повинні включатись до стажу роботи для призначення пенсії за Законом України "Про державну службу" 2015 р.

Суд не може погодитись із аргументацією відповідача, оскільки вона ґрунтується на помилковому тлумаченні законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію за віком та має намір змінити цю пенсію на пенсію за Законом України "Про державну службу" 2015 р.

Право позивача обирати пенсію передбачено ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, у період з 30.12.1992 р. по 28.01.1994 р. позивач працювала на посаді провідного економіста фінансового управління облдержадміністрації, з 15.01.2008 р. по 18.09.2013 р. на посадах провідного спеціаліста та головного спеціаліста Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, з 19.09.213 р. по 01.05.2016 р. на посаді головного спеціаліста управління житлово-комунального господарства Миколаївської облдержадміністрації і ці періоди були зараховані відповідачем до стажу державного службовця. У період з січня 1994 р. по вересень 2002 р., травень 2004 р. по листопад 2006 р. позивач працювала на різних посадах державної податкової служби і цей стаж не зараховано відповідачем до стажу державної служби.

Чинний Закон України "Про державну службу" 2015 р., в п. 8 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення, містить норму про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, законодавцем передбачено, що стаж державної служби необхідно визначати за законом, який діяв на час її проходження. Таке правове регулювання є цілком логічним і послідовним - правові норми мають часові межі своєї дії і під час чинності нормативного акту, саме ним визначають права та обов`язки, а подальша втрата чинності законодавчим актом не призводить до "автоматичної" відміни тих соціальних гарантій, які особа набула за час його дії. Протилежний підхід суперечить принципам соціальної і правової держави, які закріплені в ст. 1 Конституції України та створював би правову невизначеність у правовідносинах.

Як визначено п. 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283 (далі - Порядок № 283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.

Отже, Порядком № 283 прямо передбачено, що робота в органах податкової зараховується до стажу державної служби.

Та обставина, що Порядок № 283 втратив чинність із затвердженням 25 березня 2016 р. постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 229), не має значення, так як його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби.

Порядок № 229 у п. 6 містить таку саму норму, як і в п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" 2015 р. про те що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Посилання відповідача на норми ст. 25 Закону України "Про державну службу" 1993 р. є безпідставними, так як вона передбачає класифікацію посад державних службовців, а не містить вичерпний перелік посад, які відносяться до державної служби - при визначені стажу державної служби та посад, які дають право на зарахування такого стажу в даному спорі, слід керуватись положеннями Порядку № 283.

Безпідставним є і посилання відповідача на розпорядження Кабінету іністрів України від 12.09.1997 р. №503-р, оскільки оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верхового Суду України від 22.10.2013 р. по справі № 21-340а13.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до чинного законодавства на час здобуття позивачем трудового стажу, її робота на посадах податкової служби, включались до стажу державної служби, і подальша втрата чинності Порядком № 283 і Законом України "Про державну службу" 1993 р. не має значення для призначення позивачу пенсії державного службовця, адже Закон України "Про державну службу" 2015 р. у п. 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень прямо передбачає, що в питанні обчислення стажу державної служби, слід керуватись нормами, які діяли на той час.

Отже, відповідач протиправно не врахував стаж за період з січня 1994 р. по вересень 2002 р., травень 2004 р. по листопад 2006 р., з урахуванням якого у повивач має право на призначення пенсії державного службовця, а тому приймаючи спірне рішення про відмову в переведенні позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу" діяв протиправно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволенні позовних вимог.

За правилами ст. 139 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1513956577.1 від 05.11.2019 р. і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241- 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) №352/3.19-р від 05.09.2019 року про відмову в переведенні на пенсію за Законом України "Про державну службу".

3. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України «Про державну службу» №889, починаючи з 22.07.2019 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич