Рішення № 86495106, 11.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 р. № 400/2514/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лебедєвої Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Шакіної А.В.,

представника позивача: Чебана В.О.,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00039581406, -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області, контролюючий орган), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00039581406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів за період з 01.03.2018 року по 19.04.2019 року, за результатами якої складено акт №0110/14/29/14/36119547 від 22.04.2019 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР та п. 27 розділу ІІІ, п. 15, п. 19 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148. На підставі висновків акту перевірки, у зв`язку із встановленими порушеннями, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00039581406. Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконними і необґрунтованими та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00039581406, оскільки платником податків не порушено вимоги законодавства щодо встановлених лімітних розмірів готівки в касі у зв`язку з видачею готівки для закупівлі сільськогосподарської продукції на наступний день. Також зазначив, що підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є відсутність норм, які встанволюють відповідальність.

Ухвалою від 16.08.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2514/19 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 18.09.2019 р. - 10:00 год.

13.09.2019 року за вх. № 14316 до Миколаївського окружного адміністративного суду від ГУ ДФС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, контролюючий орган посилаючись на висновки акту №0110/14/29/14/36119547 від 22.04.2019 року про результати фактичної перевірки позивача, зазначає, що у видатковому касовому ордері від 03.09.2018 року №265, в під звіт, видача готівки з каси в сумі 1 155 000,00грн. не підтверджена підписом одержувача - ОСОБА_1 Миколайовичем. Також, у видатковому касовому ордерів від 28.09.2018 року №293, в під звіт, видача готівки з каси в сумі 237 187,00 грн. не підтверджена підписом одержувача - ОСОБА_1 . Тобто, всі випадки видачі готівки з каси ПСП «Козирське» за період з 01.03.2018 року по 10.04.2019 року не підтверджені в видаткових касових ордерах підписами одержувачів, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки по касі на загальну суму 7 294 210,70 грн. Також, вказав, що ПСП «Козирське» було порушено п.19 розділу II Положення №148, а саме видано готівкових коштів під звіт на загальну суму 7371,50 грн. без звітування підзвітною особою у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

19.09.2019 року за вх. № 14721 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ПСП «Козирське» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує на тому факті, що на момент розгляду ДФС України скарги ПСП «Козирське» на оскаржуване податкове повідомлення - рішення, Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95, яким керувався відповідач при накладенні на позивача штрафних санкцій, скасований повністю Указом Президента України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України" № 418/2019 від 20.06.2019 року.

03.10.2019 року за вх. № 15645 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ГУ ДФС в Миколаївській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що твердження позивача стосовно визнання Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019 таким, що втратив чинність Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95 є помилковим, оскільки надання зворотньої дії в часі таким нормативно-правовим актом може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовму акті.

11.10.2019 року за вх. № 16350 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ПСП «Козирське» надійшли поянення у справі, в яких позивач зазначає, що у всіх встановлених податковим органом випадках перевищення ліміту каси, наступного робочого дня готівка була видана з каси під звіт директору підприємства на придбання сільськогосподарської продукції, що підтверджується видатковими касовими ордерами про видачу готівкових коштів під звіт директору позивача та прибутковими касовими ордерами про отримання готівки з банку в касу підприємства. Таким чином, ПСП «Козирське» діяло в межах норм п. 54 роздіду 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та не допустило перевищення ліміту залишку готівки в касі.

Ухвалою від 16.10.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/2514/19 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 12.11.2019 року на 15 год.00 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні підготовче судове засідання по справі № 400/2514/19, призначене на 12.11.2019 року, відкладено на 13.11.2019 року на 16:00 год.

Ухвалою від 13.11.2019 року судом було закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00039581406 та призначено справу № 400/2514/19 до судового розгляду по суті на 11.12.2019 року.

В судовому засіданні 11.12.2019 року предстаник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 11.12.2019 року, не з`явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд ухвалив в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити, з огляду на відсутність підстав, передбачених статтею 223 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у Миколаївській області в період з 10.04.2019 року по 19.04.2019 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці - каса підприємства, що знаходиться за адресою: 57526, Миколаївська область, Очаківський район, с. Козирське, вул. Очаківська, буд. 35-а суб`єкта господарської діяльності ПСП «Козирське» щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів за період з 01.03.2018 року по 19.04.2019 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №0110/14/29/14/36119547 від 22.04.2019 року, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР;

- п. 27 розділу ІІІ, п. 15, п. 19 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148.

На підставі акта перевірки №0110/14/29/14/36119547 від 22.04.2019 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 № 00039581406, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95 застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у розмірі 14 590 264, 27 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України №36267/6/99-99-11-06-01-25 від 30.07.2019 року скаргу підприємства залишено без задоволення.

Не погодившись з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийнятим Головним управлінням ДФС в Миколаївській області податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2019 року № 00039581406, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Як встановлено в процесі розгляду справи, в ході перевірки встановлені наступні порушення:

- п.27 розділу III, п.15 розділу II Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148), а саме: приймання для виведення залишку готівки в касі видаткових касових ордерів, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки по касі;

- п.19 розділу II Положення №148, а саме: видача готівкових коштів під звіт без звітування підзвітними особами у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Щодо порушення п.27 розділу III, п.15 розділу II Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148), а саме: приймання для виведення залишку готівки в касі видаткових касових ордерів, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки по касі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (надалі - Положення № 148).

Пунктом 15 розділу II Положення № 148 встановлено, що установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до п.27 розділу III Положення №148, касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Абзацом 2 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 (чинний на час винекнення спірних правовідносин) передбачено застосування штрафної (фінансової) санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Судом встановлено, що протягом періоду з 01.03.2018 року по 10.04.2019 року згідно з наказом від 01.05.2018 року №1/18 ПСП «Козирське» встановлений ліміт залишку готівки у касі підприємства у сумі 40000 гривень.

Перевіркою встановлені видаткові касові ордери, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувачів.

Однак, як було встановлено в процесі розгляду справ, зазначені суми були повернуті в касу наступного дня та видані з каси у встановленому порядку, що підтерджується наявниим в матеріалах справи документами.

Так, 03.09.2018 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 1 155 000 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером. Згідно видаткового ордеру № 265 видані ОСОБА_2

04.09.2018 року кошти в сумі 1 155 000 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру Чебану ОСОБА_3 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

28.09.2018 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 482 491 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером. Згідно видаткового ордеру № 293 видані ОСОБА_2

29.09.2018 року кошти в сумі 237 187 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру Чебану ОСОБА_3 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

01.10.2018 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 970 000 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером. Згідно видаткового ордеру № 300 видані ОСОБА_2

02.10.2018 року кошти в сумі 970 000 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру Чебану ОСОБА_3 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

02.11.2018 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 1 401 312 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером. Згідно видаткового ордеру № 333 видані ОСОБА_2

03.11.2018 року кошти в сумі 1 401 312 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру Чебану ОСОБА_3 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

07.12.2018 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 600 000 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером. Згідно видаткового ордеру № 378 видані ОСОБА_2

08.12.2018 року кошти в сумі 600 000 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру Чебану ОСОБА_3 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

25.01.2019 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 40 000 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 4. Згідно видаткового ордеру № 10 видані ОСОБА_2

28.12.2018 року кошти в сумі 40 000 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру №11 ОСОБА_4 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

15.02.2019 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 1 061 050 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 9. Згідно видаткового ордеру № 20 видані ОСОБА_2

16.02.2019 року кошти в сумі 1 061 050 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру №10 ОСОБА_4 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

11.03.2019 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 412 823 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером. Згідно видаткового ордеру № 400 видані ОСОБА_2

12.03.2019 року кошти в сумі 422 823 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру Чебану ОСОБА_3 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

13.03.2019 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 1 079 374 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером. Згідно видаткового ордеру № 50 видані ОСОБА_2

14.03.2019 року кошти в сумі 1 079 374 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру Чебану ОСОБА_3 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

21.03.2019 року готівкові кошти були отримані в банку в сумі 650 000 грн. та оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 33. Згідно видаткового ордеру № 52 видані ОСОБА_2

22.03.2019 року кошти в сумі 650 000 грн. були видані з каси згідно видаткового касового ордеру № 53 ОСОБА_4 під звіт для закупівлі сільськогосподарської продукції.

Підтвердженням дати отримання готівки з банку в касу підприємства є прибуткові касові ордери, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з видаткових касових ордерів на видачу готівки, на кожному міститься підпис одержувача коштів - ОСОБА_4 , що не заперечується відповідачем.

Крім того, судом встановлено, що вказана готівка видавалась ОСОБА_4 для використання підприємством у власній господарській діяльності для закупівлі сільськогосподарської продукції, що також не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що зазначені суми були повернуті в касу наступного дня та видані з каси у встановленому порядку.

Відповідно до вимог п. 54 розділу 5 Положення Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання установою/підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов`язані з діяльністю установи/підприємства.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки видаткові касові ордери про видачу готівки працівнику не можуть прийматись для виведення залишку готівки в касі без його підпису, то вказана готівка не може вважатись зданою до банку.

Водночас, враховуючи, що наступного дня готівка видавалась іншій особі ПСП «Козирське» для використання підприємством у власній господарській діяльності для закупівлі сільськогосподарської продукції, то з урахуванням вимог п. 54 розділу 5 Положення, така готівка не вважається понадлімітною.

Крім того, вказані документи були наявні на момент перевірки та надавались разом з запереченнями до акту перевірки та разом із скаргою на податкове повідомлення - рішення № 00039581406. Але, під час розгляду заперечень та скарги відповідач та ДФС України не взяли до уваги надані документи та не надали жодних пояснень щодо п. 54 розділу 5 Положення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про відсутнісь перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах позивача, відсутні й підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 (чинному на момент прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення).

Щодо порушень п.19 розділу II Положення №148, а саме: видача готівкових коштів під звіт без звітування підзвітними особами у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.19 розділу II Положення №148, видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Абзацом 5 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 передбачено застосування штрафної (фінансової) санкції за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Перевіркою встановлено, що протягом періоду з 01.03.2018 року по 19.04.2019 року ОСОБА_5 видано готівкових коштів під звіт на загальну суму 7371,50грн. без звітування підзвітною особою у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Так, 08.03.2018 року ОСОБА_5 відповідно до видаткового касового ордера від 08.03.2018 року №63 видана під звіт готівка у розмірі 204,00грн. Станом на початок дня 08.03.2018 року згідно даних бухгалтерського обліку (оборотної відомості по рахунку 3721 та картки рахунку 3721, співробітник ОСОБА_5 ) дебетове сальдо по вказаній підзвітній особі складало 14,90грн. (дебетове сальдо по рахунку 3721 визначає суму заборгованості підзвітних осіб підприємству, кредитове - суму перевитрат підзвітних осіб за звітами про використання коштів).

05.04.2018 року ОСОБА_5 відповідно до видаткового касового ордера від 05.04.2018 року №89 видана під звіт готівка у розмірі 1825,00грн. Станом на початок дня 05.04.2018 року згідно даних бухгалтерського обліку (оборотної відомості по рахунку 3721 та картки рахунку 3721, співробітник ОСОБА_5 ) дебетове сальдо по вказаній підзвітній особі складало 14,90грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що ПСП «Козирське» було порушено п.19 розділу II Положення №148, а саме: видано готівкових коштів під звіт на загальну суму 7371,50грн. без звітування підзвітною особою у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1 Указу № 436 за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів до позивача було правомірно застосовано штраф у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, шо на момент розгляду скарги ПСП "Козирське" на податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00039581406 ДФС України, Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (на підставі якого застосовано штрафні санкції) скасовано повністю іншим Указом Президента України від 20.06.2019 року №418/2019, а тому це є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 00039581406 від 24 травня 2019 р., оскільки відсутня норма, яка встановлює відповідальність.

Так, дійсно, Указом Президента України від 20.06.2019 року №418/2019 було скасовано низку указів Президента, зокрема, Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Згідно відомостей офіційного веб-ресурсу Верховної Ради України «Законодавство України» Указ №436/95 втратив чинність 23.06.2019 року, оскільки 22 червня 2019 року його було опубліковано в "Урядовому кур`єрі" №116/2019.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваного податквого повідомлення - рішення 21.06.2019 року Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (на підставі якого застосовано штрафні санкції) ще діяв.

Щодо дії нормативно-правового акту у часі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) КСУ зробив висновок, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 «У Конституції України стаття 58 міститься у розділі II «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина та їх гарантії». Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України. Положення окремих статей Конституції України, в яких насамперед визначається правовий статус церкви і релігійних організацій в України (стаття 35), політичних партій та громадських організацій (статті 36, 37), гарантують їх діяльність через реалізацію прав та свобод людини і громадянина, а саме - права на свободу - віросповідання і світогляду, права на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актом може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Така вказівка відсутня в Указі Президента України від 20.06.2019 року №418/2019 або іншому нормативно-правовому акті.

Більш того, втрата чинності Указом № 436/95 не має наслідків до спірних правовідносин, оскільки, вчинене діяння позивача вважалося порушенням, як на момент його вчинення, так і на момент його виявлення відповідачем, за вчинене порушення передбачалась відповідальність, як на момент вчинення, так і на момент виявлення.

При цьому, відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування сих штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, в контексті дії Указу Президента України №436/95 у часі та можливості його застосування в принципі суд погоджується із тим, що такий акт станом на 24.05.2019 року міг застосовуватись контролюючим органом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 24.05.2019 року № 00039581406 в частині застосування до Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" штрафу в розмірі 14 588 421,40 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог..

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу даної позовної заяви майнового характеру у розмірі 19 210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) згідно платіжного доручення №2141 від 12.08.2019 року.

Таким чином, оскільки вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення судом задоволені частково, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 19 208, 07 грн.

11.12.2019 року судом оголошено скорочене рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - пять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" (вул. Очаківська, 35-А, с. Козирка, Очаківський район, Миколаївська область, 57525, ідентифікаційний код 36119547) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00039581406 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 24.05.2019 року № 00039581406 в частині застосування до Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" штрафу в розмірі 14 588 421,40 грн.

В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 24.05.2019 року № 00039581406 в частині застосування до Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" штрафу в розмірі 1842,87 грн. відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" (вул. Очаківська, 35-А, с. Козирка, Очаківський район, Миколаївська область, 57525, ідентифікаційний код 36119547) судові витрати в розмірі 19 208, 07 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.12.2019 року.

Суддя Г. В. Лебедєва