Рішення № 86494972, 21.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5044/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначені пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача переглянути заяву позивача щодо призначення їй з 12.08.2019 пенсії за вислугою років незалежно від віку, як працівнику освіти.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 12.08.2019 вона звернулась до відповідача із відповідною письмовою заявою щодо призначення пенсії за вислугою років, як працівнику освіти. Рішенням відповідача від 21.08.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років незалежно від віку, як працівнику освіти за заявою від 12.08.2019, у зв`язку з недостатністю спеціального стажу роботи.

Позивач не згодна з таким рішенням та вважає відмову відповідача незаконною, та такою, що порушує її права, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Ухвалою суду від 27.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дій, виизнання права на пенсію, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача 20.12.2019 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволеннні позовних вимог з огляду на наступне (а.с.43-45).

12.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти. Для призначення пенсії позивачем до заяви про призначення пенсії було надано: копія паспорту НОМЕР_4; копія картки платника податків НОМЕР_1 ; трудова книжка НОМЕР_2 ; копія диплому НОМЕР_5 від 30.06.1993; копія свідоцтва про шлюб; довідка про роботу в Борівському навчально-виховальному комплексі від 06.08.2019 №01-19/37; довідка про заробіток для обчислення пенсії від 15.07.2019 №42.

За наслідками розгляду заяви позивача управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку було прийнято рішення про відмову в призначенні пенеії від 21.08.2019 №3155/2019.

Станом на 01.04.2015 стаж роботи позивача на посаді працівника освіти з 29.08.1986 по 28.11.1988 та з 16.08.1993 по 31.03.2015 складає 23 роки 8 місяців 23 дні (необхідно 25 років), що не відповідає нормам чинного законодавства та не дає права на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти незалежно від віку.

Станом на 01.01.2016 стаж роботи позивача на посаді працівника освіти з 29.08.1986 по 28.11.1988 та з 16.08.1993 по 31.12.2015 складає 24 роки 5 місяців 13 днів (необхідно 25 років 6 місяців), що не відповідає нормам чинного законодавства та не дає права на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти незалежно від віку.

Станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача на посаді працівника освіти з 29.08.1986 по 28.11.1988 та з 16.08.1993 по 10.10.2017 складає 26 роки 2 місяці 23 дні (необхідно 26 років 6 міеяців), що не відповідає нормам чинного законодавства та не дає права на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти незалежно від віку.

До досягнення віку 55 років право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої пунктом „е" статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" і після досягнення ними такого віку: 52 роки 6 місяців, які народились з 1 липня по 31 грудня 1968 року та при наявності спеціального стажу роботи не менше 28 років 6 місяців.

Враховуючи вищезазначене, а саме недостатність спеціального стажу, управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, не мало правових підстав призначити ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікацйний номер НОМЕР_1 (а.с.5-7).

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 03.09.1986 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 29.08.1986 по 28.11.1988 прийнята старшим піонервожатим Боровської середньої школи; з 29.11.1988 по 15.08.1993 навчалась в Слов`янському державному педагогічному інституті; з 16.08.1993 по 05.02.2019 працювала вчителем початкових класів в середній школі № 19 (зараз Борівський навчально - виховальний комплекс (загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенівв - дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) Сєвєродонецької міської ради Луганської області на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради шостого скликання від 31.03.2015 №4502); з 01.03.2019 по 06.08.2019 працювала вчителем початкових класів у Борівському навчально - виховальному комплексі (загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенівв - дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) Сєвєродонецької міської ради Луганської області (а.с.8-10).

12.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, додавши: копію паспорту серії НОМЕР_4 ; копію картки платника податків НОМЕР_1 ; трудову книжку НОМЕР_2 ; копію диплому НОМЕР_5 від 30.06.1993; копію свідоцтва про шлюб; довідку про роботу в Борівському навчально-виховальному комплексі від 06.08.2019 №01-19/37; довідку про заробіток для обчислення пенсії від 15.07.2019 №42 (а.с.31,31 на звороті).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 21.08.2019 №3155/2019 відмовлено позивачу в призначенні пенсії (а.с.12,13,40,41).

В обгрунтування оскаржуваного рішення відповідачем зазначено таке

Станом на 01.04.2015 стаж роботи позивача на посаді працівника освіти з 29.08.1986 по 28.11.1988 та з 16.08.1993 по 31.03.2015 складає 23 роки 8 місяців 23 дні (необхідно 25 років), що не відповідає нормам чинного законодавства та не дає права на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти незалежно від віку. Станом на 01.01.2016 стаж роботи позивача на посаді працівника освіти з 29.08.1986 по 28.11.1988 та з 16.08.1993 по 31.12.2015 складає 24 роки 5 місяців 13 днів (необхідно 25 років 6 місяців), що не відповідає нормам чинного законодавства та не дає права на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти незалежно від віку. Станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача на посаді працівника освіти з 29.08.1986 по 28.11.1988 та з 16.08.1993 по 10.10.2017 складає 26 роки 2 місяці 23 дні (необхідно 26 років 6 міеяців), що не відповідає нормам чинного законодавства та не дає права на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти незалежно від віку. До досягнення віку 55 років право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої пунктом „е" статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" і після досягнення ними такого віку: 52 роки 6 місяців, які народились з 1 липня по 31 грудня 1968 року та при наявності спеціального стажу роботи не менше 28 років 6 місяців.

Враховуючи вищевикладене та на підставі ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідачем прийнято рішення щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років незалежно від віку як працівнику освіти за заявою від 12.08.2019 (а.с.12,13).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п.2-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Кабінетом Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Так, відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

В свою чергу, 04.06.2019 своїм рішенням №2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 "Про пенсійне забезпечення" за змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 та від 24.12.2015 №911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до ст.51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного слідує, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України у своєму рішенні виходить з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п."а" ст.54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст.55 Закону №1788, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.ст.1, 3, ч.3 ст.22, ст.46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст.51 Закону №1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст.51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст.54, 55 Закону №1788.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п."а" ст.54, пунктами "а", "6", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст.55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З огляду на наведене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п."а" ст.54, ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 та Законом №911 такими, що суперечать положенням ст.ст.1, 3, 46 Основного Закону України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Згідно з ч.3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення ч.3 ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац 10 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини).

Таким чином, за будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Враховуючи вищевикладене, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.

Згідно з п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , позивач працювалаа на посаді працівника освіти з 29.08.1986 по 28.11.1988, з 16.08.1993 по 05.02.2019 та з 01.03.2019 по 06.08.2019, що складає 28 років 1 місяць 25 днів, а отже її спеціальний стаж, на момент звернення до відповідача дає право на отримання пенсії за вислугу років.

Враховуючи викладене, рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років позивачу є протиправними, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 21.08.2019 № 3155/2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2019 щодо призначення пенсії, з урахуванням правових висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (вул.Шевченка, 9, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 21792459) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя К.Є. Петросян