Рішення № 86494743, 18.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року № 320/4780/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Фастівтепломережа" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Головне управління ДФС у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство "Фастівтепломережа" звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, 3-тя особа: Головне управління ДФС у Київській області, в якому просить суд: - визнати протиправними та незаконними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Перепелиці А. В. від 16.08.2019 ВП №47037576 про накладення арешту на грошові кошти КП «Фастівтепломережа» в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 , які відкриті в Київське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; - скасувати постанову про арешт коштів КП «Фастівтепломережа» в рамках виконавчого провадження №47037576 від 16.08.2019 в частині накладення арешту на кошти КП «Фастівтепломережа», що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в Київське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 321842;- зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Перепелицю А.В. скасувати арешт накладений на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в Київське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 321842.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем винесено постанову №47037576 від 16.08.2019 з порушенням ст. ст. 48, 52, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», в частині накладення арешту на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», так як вказані вище рахунки є рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому державний виконавець не мав права накладати арешт на ці рахунки. Рахунок № НОМЕР_1 використовується позивачем для виплати заробітної плати, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №24774400/14753019 від 28.08.2019, договором про розрахунково-касове обслуговування підприємства/організації з видачі заробітної плати/стипендії з використанням платіжних карток №15322000007 від 23.03.2015. А рахунок № НОМЕР_2 спеціально призначений для зарахування страхових коштів та виплати таких коштів для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, що підтверджується довідкою Фастівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області вих. №01-05/570 від 30.08.2019.

Ухвалою суду від 27.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.10.2019.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовної заяви. В обґрунтування відзиву зазначив, що 26.03.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №47037576. В подальшому відповідачем було винесено постанову про арешт коштів боржника, яка направлена до банківських установ для виконання та сторонам виконавчого провадження для відома. Відповідач зокрема посилаючись на те, що 03.10.2019 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав йому інформацію про рахунки позивача, де зазначено, що рахунок № НОМЕР_1 – поточний рахунок, на даний рахунок накладено арешт, рахунок № НОМЕР_2 – Соц.Страх, арешт на рахунок відсутній, а тому вважає, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на рахунки є такими, що ґрунтуються на вимогах законів і не суперечать їм. Відповідач зазначає, що державний виконавець, при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 16.08.2018, діяв із дотриманням вимог Закону Україи «Про виконавче провадження» в межах наданих йому повноважень.

Представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що твердження представника відповідача, зазначені в відзиві на позов, є помилковими та не відповідають дійсності. Так, обставини викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують висновки, які відображені в позовній заяві. Оскаржуваною постановою накладено арешт на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Інших постанов про скасування арешту повністю або окремих рахунків відповідач не виносив. Позивач зазначає, що у відзиві на позов, відповідач визнає, що рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є спеціального призначення, арешт на який не накладається згідно чинного законодавства, проте в порушення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про скасування арешту на даний рахунок відповідач не виносив, арешт з такого рахунку не знімав. В матеріалах справи також відсутні докази, що оскаржувана постанова повернута виконавцю без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 . Рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» використовується КП «Фастівтепломережа» для виплати заробітної плати та є цільовим зарплатним проектом, що підтверджено ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2015 у справі №6/073-12, що набрала законної сили, і відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України вказана обставина повторному доказуванню не підлягає.

В судове засідання 07.10.2019 сторони не прибули. 07.10.2019 представник позивача подав до суду заяву про подальший розгляд справи в порядку письмовому провадженні.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням поданого клопотання представника позивача та на підставі ст.205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження №47037576 з примусового виконання виконавчого листа №810/5991/14 від 21.01.2015 виданого Київським окружним адміністративним судом про стягнення з КП «Фастівтепломережа» на користь Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 3 761 203,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Лещенко М. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №47037576, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома.

01.04.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Лещенко М.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 376 120,30 грн., копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 у справі № 810/5991/14 встановлено розстрочку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 в адміністративній справі №810/5991/14 про стягнення податкової заборгованості з позивача у розмірі 3761203,50 грн. шляхом сплати вказаної суми по 104477,88 грн. щомісячно, впродовж тридцяти шести місяців, починаючи з місяця в якому ухвала набере законної сили.

11.08.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області винесена постанова про зупинення виконавчого провадження №47037576.

16.08.2019 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Перепелицею А. В. винесені постанова про поновлення виконавчого провадження №47037576 та постанова про арешт коштів боржника, зокрема на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 27.08.2019 та з заявою від 30.08.2019 про скасування постанови та зняття арешту з коштів, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», оскільки ці рахунки є рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому накладення арешту на кошти на вказаних рахунках заборонено законом.

До скарги та заяви боржника, на підтвердження обставин щодо використання вказаних вище рахунків для виплати заробітної плати, лікарняних, податків та зборів було надано відповідні документи, зокрема довідки Фастівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області вих. №01-05/570 від 30.08.2019 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №24774400/14753019 від 28.08.2019, договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства/організації з видачі заробітної плати/стипендії з використанням платіжних карток №15322000007 від 23.03.2015, ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2015 у справі №6/073-12. Проте, відповідачем не було вжито заходів щодо зняття арешту з рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В розумінні, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу положень ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Разом з цим, згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безперешкодний доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з п.п.6 п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України; до поточних рахунків також належать, зокрема, рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах встановлюється право, а не обов`язок клієнта-юридичної особи для здійснення деяких видів виплат, зокрема і заробітної плати, відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. У разі не укладення такого договору використовується звичайний поточний рахунок юридичної особи. Для здійснення ж виплат заробітної плати з будь-якого рахунку юридичної особи, фізичній особі банк відкриває спеціальний рахунок. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 16.05.2018 у справі №905/294/15, від 09.08.2019 у справі №913/958/16.

Отже, жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливість відкриття окремого зарплатного рахунку. Юридична особа-клієнт банку відкриває поточний рахунок, до якого відкривається проект з виплати заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (банк) та КП «Фастівтепломережа» (клієнт) укладено договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства/організації з видачі заробітної плати/стипендії з використанням платіжних карток №15322000007 від 23.03.2015, на підставі якого було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта в частині відкриття карткових рахунків на користь фізичних осіб для виплати заробітної плати, стипендії та інших видів виплат, розрахунково-касового обслуговування під час видачі заробітної плати, стипендії та інших видів виплат, які передбачені чинним законодавством України, працівникам/студентам клієнта.

Матеріали справи містять копію довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №24774400/14753019 від 28.08.2019 у якій зазначено, що за рахунок боржника № НОМЕР_1 передбачений для виплати заробітної плати та інших соціальних виплат.

Водночас суд враховує посилання позивача, згідно електронної довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 02.09.2019 «Про поточний стан рахунку» та довідки позивача про фонд оплати праці працівників КП «Фастівтепломережа», залишок коштів на вказаному рахунку не перевищує суми, необхідної для виплати поточної заробітної плати (авансу).

Відтак встановлено, що державним виконавцем було накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 , який використовується КП «Фастівтепломережа» лише для виплати заробітної плати та є цільовим зарплатним проектом. Дана обставина встановлена та відображена також в Ухвалі Господарського суду Київської області від 28.09.2015 у справі №6/073-12.

Відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приписами КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).

Отже, обставини, що рахунок № НОМЕР_1 використовується КП «Фастівтепломережа» лише для виплати заробітної плати та є цільовим зарплатним проектом, підтверджується ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2015 у справі №6/073-12, тому відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України повторному доказуванню не підлягають.

Крім того, матеріали справи містять копію довідки Фастівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області №01-05/570 від 30.08.2019 в якій зазначено, що рахунок № НОМЕР_2 спеціально призначений для зарахування страхових коштів та виплати таких коштів для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, в тому числі для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам, вагітністю та пологами, витрат, зумовлених похованням за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно банківської виписки позивача з рахунку № НОМЕР_2 за період з січня по серпень 2019 вказаний рахунок використовується позивачем виключно для виплати лікарняних працівникам КП «Фастівтепломережа».

Відтак встановлено, що державним виконавцем було накладено арешт на рахунок № НОМЕР_2 , який використовується позивачем для виплати матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим працівникам позивача, зокрема лікарняних.

Таким чином, рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є рахунками із спеціальним режимом, які використовуються позивачем для виплати заробітної плати, лікарняних та соціальних послуг застрахованим працівникам КП «Фастівтепломережа».

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, яка ратифікована Україною 04.08.1961, ця конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується та повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сімї.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

З аналізу наведених норм вбачається, що держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Щодо накладення арешту на рахунок № НОМЕР_2 , який використовується позивачем для виплати матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим працівникам КП «Фастівтепломережа» суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Аналіз викладених статей свідчить про заборону спрямування страхових коштів на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Таким чином державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, якими також можуть бути рахунки для зарахування страхових виплат, заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки співробітників клієнта, з метою забезпечення дотримання наведеного положення державному виконавцю відповідно до ст. 18 Законом України "Про виконавче провадження" надано безперешкодний доступ до інформації про боржника, в тому числі конфіденційної, що є необхідною для вчинення виконавчих дій відповідно до меж повноважень та в порядку, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням інших нормативно-правових актів.

З аналізу наведених положень законодавства та встановлених обставин цієї справи доведено, що накладений постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Перепелицею А. В. від 16.08.2019 у виконавчому провадженні ВП №47037576 арешт на грошові кошти на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які необхідні та використовується для здійснення оплати праці та для виплати матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим працівникам КП «Фастівтепломережа», суперечить вказаним нормам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, як вище встановлено судом державному виконавцю 28.08.2019 стало відомо про те, що вищевказані рахунки використовуються позивачем для виплати заробітної плати, лікарняних та соціальних послуг застрахованим працівникам КП «Фатівтепломережа», тому мають спеціальний режим використання та звернення стягнення на кошти, які знаходяться на цих рахунках заборонено законом.

Проте, відповідачем не знято арешт з коштів, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що використовується для виплати заробітної плати та лікарняних, і є рахунками зі спеціальним режимом, які використовуються як цільовий зарплатний проект та для матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Посилання відповідача на те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав йому інформацію про рахунки позивача, де зазначено, що рахунок № НОМЕР_1 – поточний рахунок, на даний рахунок накладено арешт, не спростовує той факт, що вищевказаний рахунок використовується позивачем для виплати заробітної плати та є цільовим зарплатним проектом, тому є рахунком із спеціальним режимом використання.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що згідно інформації отриманої від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» рахунок № НОМЕР_2 – Соц.Страх, арешт на рахунок відсутній, так як в матеріалах справи відсутні постанови про скасування арешту з вказаного рахунку, відсутні докази зняття арешту з такого рахунку чи повернення постанови виконавцю без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 .

Саме на державного виконавця покладено обов`язок щодо вчинення дій із забезпечення виконання судового рішення відповідно до приписів та в порядку, встановленому Законом, а недотримання банківськими установами вимог щодо повідомлення виконавця про призначення рахунку та, відповідно, повернення постанови без виконання, не позбавляли державного виконавця можливості самостійно з`ясувати інформацію про наявність рахунків боржника, а також статус цих рахунків, враховуючи приписи ч. 5 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №910/4153/13, від 27.03.2018 у справі №922/808/16.

Також судом встановлено, що на день розгляду даної справи судове рішення виконано позивачем в добровільному порядку

Відповідно до ст. 87.9 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 2015 року по 2018 рік позивачем для погашення заборгованості з ПДВ перераховано кошти в загальній сумі 8 412 183,59 грн. (платіжні доручення містяться в матеріалах справи), в тому числі на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ, що значно перевищує суму боргу - 3 761 203,50 грн. згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 у справі №810/5991/14, тому позивачем в повному обсязі виконано зазначене рішення суду, про що позивач повідомляв відповідача листами №10-07/272 від 22.08.2019, №10-07/283 та №10-07/284 від 30.08.2019.

Суд не бере до уваги лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.10.2019, лист ГУ ДФС у Київській області вх. №4795 від 30.09.2019, банківські виписки та інші докази, що подані до суду разом з відзивом на позовну заяву №5605 від 23.10.2019, тому що в матеріалах справи відсутні підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи як передбачено ч. 9 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивач зазначає, що такі документи не отримував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець не мав правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, призначені для оплати праці та лікарняних працівникам позивача, для сплати яких застосовуються рахунки за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а отримавши документальне підтвердження, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання зобов`язаний зняти арешт з коштів боржника на вказаних рахунках.

Згідно з п.10.11. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, органу доходів і зборів, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність зняття арешту з рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позаяк накладення арешту на вказані рахунки порушує права фізичних осіб, які передбачені чинним законодавством, а такі рахунки використовуються позивачем для виплати заробітної плати та лікарняних працівникам КП «Фастівтепломережа», вказана позиція також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України у справі №915/321/13-г постанова від 16.04.2014 та у справі №18/5007/24/12 постанова від 05.08.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 842,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та незаконними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Перепелиці А. В. щодо накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунках КП «Фастівтепломережа» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в Київське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Скасувати постанову про арешт коштів КП «Фастівтепломережа» в рамках виконавчого провадження №47037576 від 16.08.2019 в частині накладення арешту на кошти КП «Фастівтепломережа», що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в Київське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 321842.

Зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Перепелицю А. В. скасувати арешт накладений на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в Київське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 321842

Стягнути на користь КП «Фастівтепломережа» (код ЄДРПОУ 05387624) судові витрати у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34481907).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.