Рішення № 86494697, 20.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року № 320/2705/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019 №№ 0001561303, 0001571303, 0001591303, 0001601303, 0001611303 та податкову вимогу від 06.02.2019 № Ф-0001581303.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вважає висновки, що викладені в акті перевірки такими, що зроблені безпідставно, з порушеннями норм Конституції та податкового законодавства, а тому вважає, що винесені рішення є незаконними та такими що підлягають скасуванню. Наголошує, що контролюючим органом при складанні акту перевірки було невірно та безпідставно визначено валовий дохід за 2017 рік, у зв`язку з цим, на думку позивача, ГУ ДФС у Київській області безпідставно встановлено розбіжність валового доходу за перевіряємий період.

Вказані порушення вплинули на формування суми чистого доходу. Так, перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за 2017 рік. У свою чергу, донарахування контролюючим органом суми чистого прибутку призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності та з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначав, що перевірка була проведена в межах наданих йому повноважень та відповідно до норм законодавства. Всі рішення прийняті виключно на підставі виявлених порушень, про що зазначено у акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

У судове засідання учасники справи не з`явились, через канцелярію суду надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) зареєстрований Білоцерківською міською радою як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 25.06.2003. У перевіряємий період позивач був платником податку на додану вартість.

Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (46.90); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21); оптова торгівля хімічними продуктами (46.75); роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (47.89); вантажний автомобільний транспорт (49.41); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29).

Для здійснення господарської діяльності позивач має як у володінні, так і у користуванні (розпорядженні) основні засоби, а саме: вантажний сідловий тягач марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; вантажний сідловий тягач марки Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; спеціальний вантажний фургон малотоннажний-В Renault, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; спеціальний напівпричіп самоскид марки Gras, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; спеціальний напівпричіп самоскид марки Zaslaw, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

На підставі направлень від 03.12.2018 р. № 4971, № 4972 та № 4973, виданих ГУ ДФС у Київській області, згідно із ст.77 Податкового Кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 23.11.2018 № 2569, у період з 04.12.2018 по 17.12.2018 проведена документальна планова виїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017.

В результаті проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки № 1194/10-36-13-03/2422917434 від 28.12.2018 (далі - Акт перевірки) за яким встановлено наступні порушення:

- п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 492 966,54 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету на суму 88 733,98 грн.;

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 7394,50 грн.;

- п. 2 ч.1 ст.7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) в частині заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті в сумі 96 924,09 грн.;

- п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість на суму 19 166,00 грн.;

- р. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019 №№ 0001561303, 0001571303, 0001591303, 0001601303, 0001611303 та податкову вимогу від 06.02.2019 № Ф-0001581303.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте скарга залишилась без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно пункту 177.1 статті 177 ПК доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно пункту 177.2 статті 177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Статтею 177 ПК визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В ході проведеної перевірки, податковим органом встановлено, що позивач протягом 2017 року мав господарські відносини з вантажно-розвантажувальних робіт, ремонту транспортних засобів та отримання товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Альфа Смарт Агро», ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «Баланс Агро Центр», ТОВ «ТД «Поліхім», ТОВ «Агромікспостач», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «Фірма «Татьяна», ПМП «Автокомфорт», ПП «Легіон-77», ТОВ «Авто-МС», ТОВ «Солвер ТМ», ТОВ «Ойл Груп», ТОВ «Шиномаркет», та ФОП ОСОБА_5 .

В акті перевірки зафіксовано, що в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік до складу інших витрат ОСОБА_1 включено суму 492 966,54 грн. по оплаті послуг та товару із вищезазначеними контрагентами, проте не підтвердив в повному обсязі розміру понесених витрат відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Так, на підтвердження зазначених витрат, позивачем додано суду до матеріалів справи договори поставки, специфікації до таких договорів, договори про надання послуг, акти виконаних робіт, акти списання, накладні, товаро-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення про оплату товарів, заявки на товари та роботи.

Судом були досліджені надані документи та приєднані до матеріалів справи. Встановлено, що всі ці документи складені відповідно до вимог бухгалтерського законодавства. Крім того, а самому акті перевірки жодних зауважень до документів у перевіряючих не було. Понесені позивачем витрати, є витратами, що безпосередньо пов`язані з виробничим процесом та типом господарювання платника податків, відповідно до переліку зазначеному у ст. 177 ПК, а отже позивач мав всі підстави для віднесення всієї суми до складу витрат, на які зменшено загальний оподатковуваний дохід за 2017 рік.

За змістом п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач зробив висновки про заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору, виходячи з того, що ОСОБА_1 завищено витрати за 2017 рік. Проте дане твердження було вище спростовано судом, а отже ці порушення, як похідні, також не знаходять свого підтвердження у суду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Як вже зазначалось, судом досліджені надані документи по господарським операціям позивача із контрагентами та встановлено, що всі документи складені відповідно до вимог бухгалтерського законодавства. Крім того, суд звертає увагу, що ані в акті перевірки, ані у своєму відзиві відповідач не заперечує факт зайняття ОСОБА_1 реальною підприємницькою діяльністю. Не ставить під сумнів виконання укладених договорів про надання послуг та про отримання товару з ТОВ «Альфа Смарт Агро», ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «Баланс Агро Центр», ТОВ «ТД «Поліхім», ТОВ «Агромікспостач», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «Фірма «Татьяна», ПМП «Автокомфорт», ПП «Легіон-77», ТОВ «Авто-МС», ТОВ «Солвер ТМ», ТОВ «Ойл Груп», ТОВ «Шиномаркет», та ФОП ОСОБА_5 . Інших фактів взаємовідносин позивача із іншими суб`єктами підприємницької діяльності чи з фіктивними суб`єктами підприємницької діяльності податковим органом встановлено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновок відповідача про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а прийняті на підставі такого висновку податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019 №№ 0001561303, 0001571303, 0001591303, 0001601303, 0001611303 та податкова вимога від 06.02.2019 № Ф-0001581303 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2810,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.06.2019 № 1013.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 2810,30 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 194, 205, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Київській області від 06 лютого 2019 року № 0001561303, № 0001571303, № 0001591303, № 0001601303, № 0001611303.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06 лютого 2019 року № Ф-0001581303, прийняту Головним управлінням ДФС в Київській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2810 (дві тисячі вісімсот десять) грн. 30 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.