Рішення № 86494641, 20.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року № 320/4474/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування індивідуального акта,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-32593-56 Головного управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2019 позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження винесену при примусовому виконанні вимоги № Ф-132593-56 від 07.11.2018 Головного управління ДФС у Київській області. Разом з тим, постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року у справі №2-а-1767/10/1070 (№2-а-10222/09/1070), яка набрала законної сили, підприємницьку діяльність позивача припинено, у зв`язку з чим вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року провадження у даній адміністративній справі відкрито, справа призначена за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30 вересня 2019 року представник відповідача через службу діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Стверджував, що зняття з обліку в контролюючому органі здійснюється після повного розрахунку з Державним бюджетом. Крім того, позивачем не подавалась до контролюючого органу, за своїм основним місцем обліку, заява форми №7-ЄСВ. Відтак, позивач продовжує обліковуватися в фіскальному органі – як платник єдиного внеску. Згідно даних з інтегрованих карток платника податків станом на 07.11.2018 у позивача по єдиному соціальному внеску обліковувалась загальна сума заборгованості в розмірі 7 371,54 грн. по автоматично здійсненим нарахуванням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року замінено відповідача Головне управління ДФС в Київській області на правонаступника – Головне управління ДПС у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 21 квітня 2006 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 та взятий на облік як платника єдиного внеску.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року по справі №2-а-1767/10/1070 (№ 2-а-10222/09/1070) задоволено позов Державної податкової інспекції у Бородянському районі до ФОП ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності. Припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 – фізичної особи-підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

7 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Київській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-132593-56 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 7 371,54 грн.

23 липня 2019 року постановою головного державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Смереченською А.В. відкрито виконавче провадження № 59630356 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Київській області № Ф – 132593-56 виданої 7 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в розмірі 7 371,54 грн.

Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі – Закон №2464-VІ).

Відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, фізична особа-підприємець, яка в силу положень ст. 50 Цивільного кодексу України визначається як особа, яка здійснює своє право на підприємницьку діяльність, є платником єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.

Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI).

Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.5 Закону №2464-VІ, зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Позивач стверджує, що 8 липня 2010 року припинено його підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року по справі №2-а-1767/10/1070 (№ 2-а-10222/09/1070) припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 – фізичної особи-підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ). Також постановлено копію постанови, у день набрання нею законної сили надіслати державному реєстратору Бородянської районної державної адміністрації Київської області для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення та для здійснення заходів припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 – фізичної особи-підприємця у встановленому законом порядку. Доказів скасування вказаного судового рішення відповідачем не надано.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду справи, в реєстрі відсутні записи про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

Так, з 01.07.2004 набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі за текстом Закон №755-IV), яким регулювалися відносини, які виникали у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 17 Закону №755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, встановлювалося, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

Відповідно до ст.46 Закону №755-IV, в редакції чинній на час прийняття постанови Київським окружним адміністративним судом, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Статтею 49 Закону №755-IV, в редакції чинній на час прийняття постанови Київським окружним адміністративним судом, був встановлений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи - підприємця.

За яким, суд, що постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону.

З аналізу наведених норм права вбачається, що підставою внесення запису до реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є постанова Київського окружного адміністративного суду у справі № 2-а-1767/10/1070 (№ 2-а-10222/09/1070), якою задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Бородянському районі до ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.

За таких обставин, на час прийняття оскаржуваної вимоги, підприємницька діяльність позивача була припинена на підставі постанови суду від 8 липня 2010 року.

При цьому, Законом №755-IV обов`язок внесення відомостей про припинення підприємницької діяльності за рішенням суду покладений саме на державного реєстратора, який зобов`язаний не пізніше наступного дня з дня його надходження внести запис до реєстру про зазначене судове рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення відповідного запису.

Разом з тим, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп.4.1 ст.4 Податкового кодексу України).

Отже, в даному випадку, позивач, не повинен нести відповідальність за невиконання державним реєстратором реєстраційних дій щодо реєстрації припинення підприємницької діяльності на підставі постанови суду та повідомлення органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Крім того, суд звертає увагу, що у справі № 2-а-1767/10/1070 Державна податкова інспекція у Бородянському районі виступала позивачем, однак дій щодо зняття ОСОБА_1 з податкового обліку по цей час не здійснила.

Саме відповідач повинен володіти інформацією щодо дати реєстрації позивача у якості ФОП, дати припинення ФОП позивачем, дати взяття його на облік, як платника єдиного внеску. Після припинення ФОП органи доходів і зборів повинні провести перевірку та остаточні розрахунки та зняти з обліку особу, ФОП якої припинено.

Враховуючи встановлені обставини, а також наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 07.11.2018 №Ф-32593-56.

Спірна вимога прийнята контролюючим органом з порушенням вимог Закону.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 1281910021 від 19.08.2019, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-32593-56 Головного управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення виготовлено 20.12.2019

Суддя Я.В. Горобцова