Рішення № 86494569, 13.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2019 року № 320/3918/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-276450-50 від 04.04.2019 року на суму 6 262,22 грн..

В подальшому, 06.09.2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою ОСОБА_1 просив суд: - визнання протиправною та скасувати Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-276450-50 від 04.04.2019 року на суму 6 262,22 грн.; - визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0032485006 від 29.01.2019 року на суму 6 262, 22 грн.; - зобов`язати відповідача привести облікову картку ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2013 – 2017 р.р. у відповідність до фактичного стану розрахунків позивача з Пенсійним фондом України шляхом скасування всіх нарахованих штрафів та пені, а також належного зарахування сум сплаченого збору за цільовим призначенням, визначеним у платіжних документах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані вимога з ЄСВ та рішення з ЄСВ є необґрунтованими та протиправними, такими, що не базуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, складені відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України. Вказав, що ним вірно та в повному обсязі протягом всього періоду перебування у статусі фізичної особи-підприємця визначались та декларувались показники загального оподаткованого доходу, своєчасно та в повному обсязі подавались відповідні звітні податкові документи та звіти з ЄСВ, а також своєчасно та повно сплачувались суми узгоджених зобов`язань із ПДФО та ЄСВ. Відтак, позивач стверджує, що в період жовтня 2013 року – вересня 2017 року жодного разу не допускав прострочення платежів із цього збору, а тому правові підстави для нарахування штрафних санкцій та пені з ЄСВ відсутні.

Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що про існування рішення з ЄСВ він дізнався лише із відзиву на позовну заяву, який отримав 05.09.2019 року. Позивач вказує, що примірника рішення з ЄСВ всупереч твердженням ГУ ДФС у Київській області у 2019 році не отримував. Крім того, позивач вказав, що відповідачем до відзиву не долучено жодного відповідного доказу направлення і вручення рішення з ЄСВ платнику, а сам примірник такого рішення, долучений до відзиву, не містить таких обов`язкових реквізитів, як відтиск гербової печатки органу доходів і зборів та підпис уповноваженої посадової особи, яка має право на такий підпис.

Ухвалою від 29.07.2019 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 04.09.2019 року.

До суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що при прийняті оскаржуваних вимоги та рішення з ЄСВ відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, а самі документи є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Вказав, що згідно з даними облікової картки платника за 2014-2018 р.р. позивач систематично порушував граничні терміни сплати ЄСВ, про що йому не могло бути невідомо, відтак позивач, на думку контролюючого органу, вводить суд в оману стосовно змісту і обґрунтування позовних вимог у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 зупинено провадження у справі за обґрунтованими клопотаннями сторін до 01.10.2019.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній підтримав позицію викладену в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній підтримав позицію викладену у відзиві. Також просив здійснити заміну неналежного відповідача – ГУ ДФС у Київській області на належного – ГУ ДПС у Київській області.

Щодо клопотання про заміну неналежного відповідача – ГУ ДФС у Київській області на належного – ГУ ДПС у Київській області суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 затверджено положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

21.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №682-р "Питання Державної податкової служби", згідно якого погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019р., №26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

28.08.2019 Державною податковою службою України прийнято наказ №36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України", згідно якого розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 12.07.2019 № 14 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС", затверджено положення, зокрема про Головне управління ДПС у Київській області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.2019 внесено запис в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію Головного управління ДПС у Київській області як юридичної особи.

Згідно вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, суд вважає за можливим задовольнити клопотання про заміну відповідача на правонаступника Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою суду від 01.10.2019 поновлено провадження у справі.

01.10.2019 року усі учасники справи подали до суду клопотання в яких просили подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

В силу приписів частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з поданими клопотаннями учасників справи та на підставі ст..194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець 29.07.1997 року (реєстраційний запис № 2 353 017 0000 017800 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Державна реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця була припинена за власної ініціативи 29.09.2017 року (реєстраційний запис № 2 353 006 0007 017800).

22.05.2019 року позивач отримав від ГУ ДФС у Київській області Вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-276450-50 від 04.04.2019 року на суму нарахованого зобов`язання станом на 31.03.2019 року – 6 262 (шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. 22 коп., в т.ч. штраф – 3 940, 27 грн., пеня – 2 321, 95 грн.

В подальшому контролюючим органом відносно позивача 29.01.2019 року було винесене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0032485006 від 29.01.2019 року на суму 6 262, 22 грн., в т.ч. штраф – 3 940, 27 грн., пеня – 2 321, 95 грн.

Відтак, судом встановлено, що спірні рішення з ЄСВ та вимога з ЄСВ містять однакові суми грошового зобов`язання, які, підтверджуються зокрема, зворотного боку картки особового рахунку платника з ЄСВ, були нараховані позивачеві відповідачем із тих же правових підстав та за той же період, тобто є ідентичними, а виходячи із хронологічності їх формування, рішення з ЄСВ є основним документом, а вимога з ЄСВ – похідною від нього.

Не погоджуючись із вимогою з ЄСВ ОСОБА_1 оскаржив її в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.07.2019 року № 29847/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги зазначену скаргу було залишено без задоволення, а спірну вимогу – без змін.

Відтак, не погоджуючись із прийнятими рішенням та вимогою, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

При вирішенні спору суд керується положеннями спеціального законодавства в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, - Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями, далі – Закон № 2464) та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953, із змінами та доповненнями, далі – Інструкція № 449).

Відповідно до преамбули Закону № 2464 цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із ст. 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За правилами ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Таким чином, під час перебування на обліку в якості фізичної особи-підприємця в період до 29.09.2017 року ОСОБА_1 був платником ЄСВ і мав законодавчо визначений обов`язок із нарахування і сплати цього збору у вказаний період часу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 цього ж Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 2464 Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464.

З аналізу наведених норм вбачається, що єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до положень п.2 розділу IV Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Днем сплати єдиного внеску вважається: - у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органом Казначейства суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; - у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; - у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки Державної фіскальної служби України, відкриті в Казначействі;

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог п.5 розділу IV Інструкції № 449 «Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування»: 1) зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; 2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч.6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно із ч.10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу, а відповідно до п.2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків, а з 01.01.2015 року – 20 відсотків.

Аналогічні за змістом положення містить Інструкція № 449.

Так, відповідно до п.1 розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п.п.2 п.2 розділу VII Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Згідно із п.5 розділу VII Інструкції № 449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до положень п.7 розділу VII Інструкції № 449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.

Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.

Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику в порядку, встановленому для надсилання вимог, чи вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску. Другий примірник залишається в органі доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень про застосування фінансових санкцій за формою згідно з додатком 19 до цієї Інструкції.

В матеріалах справи наявні платіжні документи (квитанції № 18401051 від 21.10.2013 року, № 18728456 від 28.11.2013 року, № 18885194 від 13.12.2013 року, № 19165174 від 15.01.2014 року, № 52/103 від 18.02.2014 року, № 53/99 від 18.03.2014 року, № 67/90 від 17.04.2014 року, № 9/17 від 16.05.2014 року, № 20/38 від 19.06.2014 року, № 186/211 від 18.07.2014 року, № 64/101 від 20.08.2014 року, № 20/39 від 19.09.2014 року, №72/137 від 17.10.2014 року, № 56/100 від 19.11.2014 року, № 221/308 від 17.12.2014 року, №П1254571 від 17.01.2015 року, № 183/227 від 19.02.2015 року, № 102/196 від 19.03.2014 року, № П1389604 від 16.04.2015 року, № П1437357 від 18.05.2015 року, № П1501822 від 20.06.2015 року, № 39 від 17.07.2015 року, № 38 від 15.08.2015 року, № 256 від 17.09.2015 року, № 75 від 17.10.2015 року, № 26 від 18.11.2015 року, № 314 від 17.12.2015 року, № 28 від 18.01.2016 року, № 138 від 17.02.2016 року, № 26 від 17.03.2016 року, № 106 від 15.04.2016 року, № 20 від 18.05.2016 року, № 34 від 16.06.2016 року, № 21 від 14.07.2016 року, № 73 від 18.08.2016 року, № 41 від 16.09.2016 року, № 88 від 19.10.2016 року, № 97 від 18.11.2016 року, № 165 від 17.12.2016 року, № 59 від 18.01.2017 року, № 98 від 16.02.2017 року, № 339 від 17.03.2017 року, № 70 від 14.04.2017 року, № 228 від 18.05.2017 року, № 140 від 16.06.2017 року, № 172 від 19.07.2017 року, № 259 від 18.08.2017 року, № 56 від 18.09.2017 року), оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, з яких вбачається щомісячна, протягом жовтня 2013 року – вересня 2017 року сплата позивачем сум ЄСВ відповідно до визначеного цільового призначення та джерела спрямування коштів. При цьому, судом встановлено, що вказані платежі були проведені позивачем у повній відповідності до цитованих вище положень Закону № 2464 та Інструкції № 449 щодо визначення позивачем розміру платежу та строку його сплати

Відповідно до відомостей із довідки Білоцерківського об`єднаного УПФУ Київської області від 13.02.2019 року № 2944/13, позивачем за 2011 рік було нараховано ЄСВ в сумі 4 010, 30 грн., за 9 місяців 2012 року – 4 572, 42 грн., за І-ІІ кв. 2013 року – 2 388, 06 грн. За цей же період позивачем було сплачено ЄСВ в сумі 13 102, 81 грн. Станом на 01.10.2013 року орган ПФУ передав до адміністрування відповідному органу доходів і зборів облікову картку ОСОБА_1 з ЄСВ з наявною у ній переплатою в сумі 2 132, 03 грн.

Таким чином, твердження відповідача про систематичність порушення позивачем порядку і термінів сплати місячних грошових зобов`язань з ЄСВ свого документального підтвердження не знаходять. Крім того, відповідачем до суду не було надано жодного пояснення причин некоректного відображення сум щомісячно сплачених ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок погашення недоїмки з ЄСВ, а також фактичного подвоєння сум грошового зобов`язання з ЄСВ за лютий 2014 року в картці особового рахунку платника.

Стосовно викладеної в позовній заяві вимоги позивача зобов`язати ГУ ДФС у Київській області привести облікову картку ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2013-2017 р.р. у відповідність до фактичного стану розрахунків позивача з Пенсійним фондом України шляхом скасування всіх нарахованих штрафів та пені, а також належного зарахування сум сплаченого збору за цільовим призначенням, визначеним у платіжних документах, суд зазначає наступне.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки належним, допустимим та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є саме визнання протиправними та скасування вимоги з ЄСВ та рішення з ЄСВ. Так, як в результаті прийняття судом рішення у даній справі оскаржувані документи відповідача після їх скасування втрачають свою юридичну силу та не тягнуть жодних правових наслідків з моменту їх прийняття, у зв`язку з чим контролюючий орган зобов`язаний самостійно, в силу наданих йому повноважень провести відповідні коригування в картці особового рахунку платника.

Відповідно до приписів КАС України завданням адміністративного суду є контроль легальності при прийнятті суб`єктами владних повноважень рішень в межах своїх дискреційних повноважень. При цьому суд не підміняє собою державний орган та не має права втручатись у безпосередню його діяльність. Разом із тим, суд за результатами розгляду справи приймає рішення, яке в силу ст. 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 14 КАС України є обов`язковим до виконання. В свою чергу, відповідач в рамках визначеної законодавчо процедури має сам обрати спосіб виконання цього рішення та привести свою діяльність (в т.ч. в частині адміністрування ЄСВ з позивача) у відповідність із цим рішенням.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваних вимоги з ЄСВ та рішення з ЄСВ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 77, 139, 243, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2019 року № Ф-276450-50 на суму нарахованого зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 6 262, 22 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.01.2019 року № 0032485006, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 3 940, 27 грн. та пеню в сумі 2 321, 95 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.