Рішення № 86494470, 19.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2019 р. справа № 300/2003/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить визнати неправомірними дії щодо відмови в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника; зобов`язати вчинити дії щодо переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з дати звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог ч.1 ст.30, ч.4 ст.30 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб», відмовив у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, з підстав відсутності досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що у відповідності до вимог ч.1, п. «в» ч.4 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб», вона як дружина ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи, вдова ветерана війни, має право на пенсію в разі втрати годувальника не раніше як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто, після досягнення 55 років.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив. Просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що необхідною умовою для призначення особам пенсії в зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 10.03.2017 позивачу здійснено нарахування та виплачується пенсія за віком, право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивач набуде при досягненні нею 60 років (у 2024 році), оскільки народилася 31.05.1964.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням головуючим суддею у справі з 11.11.2019 по 15.11.2019 у відрядженні, строки розгляду справи продовжено.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на них, суд встановив наступне.

На виконання постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 у справі №344/12006/16-а позивачу з 01.07.2016 виплачується пенсія за віком, яка їй призначена зі зменшенням пенсійного віку.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.07.2019 у справі №344/13332/16-ц встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

До смерті ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську та отримував пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам І групи (зворот а.с.18).

23.08.2019 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., у віці 55 років, звернулася до відповідача із заявою, відповідно до змісту якої просила перевести на інший вид пенсії – по втраті годувальника згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.14).

За наслідками розгляду звернення, відповідач листом за № БО-1311 від 04.09.2019 повідомив позивача, що на виконання судового рішення їй призначено дострокову пенсію за віком як дружині померлого інваліда війни відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням вимог ст.ст.26, 36 цього Закону роз`яснив, що жінки які народилися після 1 квітня 1961 року мають право на пенсію за віком при досягненні 60 років та за наявності визначеної законодавством тривалості страхового стажу, а тому у задоволенні заяви про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відмовлено (а.с.16).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі також - Закон №1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, крім інших категорій осіб, чоловік (дружина), якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним відповідним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком починаючи з 1 січня 2018 року після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Позивач народилась 31.05.1964, а тому її пенсійний вік, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - становить 60 років, як жінки, яка народилася після 1 квітня 1961 року.

Як встановлено судом, чоловік позивача ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам І групи. Із змісту поданої позивачем відповідачу заяви про перехід на інший вид пенсії, ОСОБА_1 звернулась до відповідача про переведення її на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Отже, законодавець надав право вибору умов і порядку призначення військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи – за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд зазначає, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено пільг щодо зменшення пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», дружинам (чоловікам) померлих осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) при призначенні їм пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно частини 4 статті 30 цього Закону, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є особами з інвалідністю.

Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_2 не перебував на обліку в органі Пенсійного фонду України як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач не зверталась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішення щодо відмови у переведені на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за заявою позивача від 23.08.2019 приймалось відповідачем із врахуванням норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку що відповідач, відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, діяв правомірно. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Підстав для розподілу судових витрат судом не встановлено.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.С.Стрільців 15, м.Івано-Франківськ, 76018)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.