Рішення № 86494398, 10.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2019 року (12 год. 10 хв.)Справа № 336/3233/19 провадження ЗП/280/99/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

за участю позивача – Волинський С ОСОБА_1 ,

представників сторін:

позивача – Кільдюшкін О.В.,

відповідача – Головачова К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2019 справу №336/3233/19 передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

22.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла справа №336/3233/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справа №336/3233/19 передана на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Конишевій О.В.

Ухвалою суду від 28.10.2019 прийнято до свого провадження справу №336/3233/19 (Провадження № ЗП/280/99/19) та призначено судове засідання на 19.11.2019.

Ухвалою суду від 06.11.2019 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишено без руху та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків 5 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 21.11.2019 призначено судове засідання на 10.12.2019.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначив, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці в Запорізькій області від 28.02.2019 №ЗП627/563/АВ/П/ІП-ФП винесена не обґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, а саме без встановлення факту вини позивача.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення вимог заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 18.11.2019 зокрема зазначив, що управління Держпраці у Запорізькій області, як територіальний орган Держпраці, у спірних правовідносинах діяв на підставі та у межах наданих йому повноважень.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі звернення працівника ОСОБА_3 щодо порушення стосовно неї законодавства про працю за вх.№Б-97 від 31.01.2019, у відповідності до Порядку №295 (а саме - пп.1 п.5 даного Порядку), Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області було видано наказ від 07.02.2019 №290 про проведення інспекційного відвідування позивача, а також було видано направлення від 07.02.2019 №184 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 .

У період з 12.02.2019 по 13.02.2019 інспекторами праці, ОСОБА_4 O ОСОБА_5 та Скуріхіною ОСОБА_6 .В. було проведено інспекційне відвідування позивача та було встановлено порушення з боку ОСОБА_2 строків розрахунку працівникові при звільненні, а саме: ОСОБА_7 в день її звільнення (03.02.2019), розрахункові суми, що належать виплаті від роботодавця на день звільнення у сумі 9484, 71 грн., виплачені не були. Станом на 13.02.2019 (останній день інспекційного відвідування) підтверджуючих документів щодо виплати всіх сум, що належать ОСОБА_7 при звільненні від підприємця при проведенні інспекційного відвідування інспекторам праці не надано. З огляду на що вбачається порушення позивачем ч.1 ст.116 КЗпП України.

На підставі вказаного Акту 13.02.2019 відповідачем внесено припис про усунення виявлених порушень №ЗП/627/563/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути встановлені інспекційним відвідуванням порушення та у визначені в ньому строки надати письмове повідомлення про виконання припису із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування.

Крім того, на підставі вказаного Акту відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 28.02.2019 №ЗП627/563/АВ/П/ІП-ФП, якою на позивача накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувсь до суду з даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі – Закон).

Так, згідно абзацу 3 статті 1 Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно частин 4 та 5 статті 2 Закону заходи контролю здійснюються, серед інших, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 4 статті 2 Закону заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України № 295 від 26.04.2017 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016).

Відповідно до абз. 2 п. 2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Стосовно виявлених порушень законодавства про працю та зайнятість населення, які були допущені позивачем, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, Розпорядженням №01-к від 01.02.2019 року за підписом ОСОБА_2 ОСОБА_8 Л. було звільнено за власним бажанням та постановлено виплатити компенсацію за невикористану відпустку в кількості 58 календарних днів, від ознайомлення та підпису якого вона відмовилась.

Відповідно до табелю обліку робочого часу 01.02.2019 року ОСОБА_3 відпрацювала останній день перед звільненням, який припадав на останній робочий день неділі, а саме п`ятницю.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що 01.02.2019 року ОСОБА_3 відпрацювала останній робочий день, який припадав на п`ятницю, в цей же день їй була нарахована заробітна плата та компенсація за невідбуту відпустку в розмірі 9484,71 гривень, субота та неділя були неробочими днями, а вже в понеділок він телефонував ОСОБА_3 та намагався віддати нараховані грошові кошти, однак остання не відповідала на дзвінки та одразу 04.02.2019 року звернулась зі скаргою до Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Відповідно до вимог чинного законодавства позивач 12.02.2019 письмово повідомив ОСОБА_3 про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, одночасно, ОСОБА_3 було запропоновано отримати вказані суми.

Суд зазначає, що остаточний розрахунок був проведений 26.02.2019 року, про що свідчить розписка ОСОБА_3 , відповідно до якої остання не має будь-яких претензій.

Підставою відповідальності роботодавця відповідно до статті, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина.

Так як ОСОБА_2 неодноразово намагався провести остаточний розрахунок з ОСОБА_3 , а остання будучі обізнаною, що 01.02.2019 був її останній робочий день, не звернулася до роботодавця за остаточним розрахунком та не повідомила про поважність причини не прибуття та не надала жодного доказу з цього приводу, тому суд вважає, що вини позивача в даному випадку не має.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена не обґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Враховуючи, що матеріалами справи спростовуються висновки Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо наявності порушень з боку ОСОБА_2 , як працедавця, оскільки останній намагався провести остаточній розрахунок ОСОБА_3 в день її звільнення, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для притягнення останнього до відповідальності за порушення законодавства про працю на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Крім того, суд зазначає, що постановою Запорізького апеляційного суду від 12.07.2019 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП. Зокрема, зазначеною постановою також було встановлено відсутність вини ОСОБА_9 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні.

За таких підстав постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Запорізькій області від 28.02.2019 №ЗП627/563/АВ/П/ІП-ФП на ОСОБА_2 у розмірі 4173,00 грн, є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі -КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесення постанови про накладення штрафу з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546)- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28.02.2019 №ЗП627/563/АВ/П/ІП-ФП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 20.12.2019.

Суддя О.В.Конишева