Рішення № 86494331, 12.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року (о 12 год. 00 хв.)Справа № 280/1840/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача (форма «Р») від 01.02.2019:

№0001691305 про сплату грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 285 491,29 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 190 320,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95 160,43 грн.;

№0001681305 про сплату грошового зобов`язання з військового збору, в сумі 23 790,11 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 15 860,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 930,04 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві стверджує, що на порушення вимог п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України з боку ГУ ДФС у Запорізькій області ФОП ОСОБА_1 не повідомлений належним чином про результати розгляду заперечень та/або додаткових документів, що унеможливлює прийняття контролюючим органом за результатами перевірки будь-яких рішень. Враховуючи, що прийняті відповідачем та оскаржувані в судовому порядку рішення контролюючого органу не відповідають висновкам Акту від 21.12.2018 №1068/08-01-13-12/1772205396, без посилань у таких рішеннях на висновок контролюючого органу про результати розгляду заперечень, викладених позивачем у листі від 28.12.2018 (вх. ДФС №25952/ФОП від 28.12.2018), вважає такий Акт не може бути підставою для прийняття (складання) податкових повідомлень-рішень. Крім того, посилається на приписи Податкового кодексу України та вказує, що усі наявні у позивача та інші документи, які пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, зазначених у податковій та іншій звітності, були надані для перевірки в повному обсязі, про що свідчить вчинений уповноваженою особою ГУ ДФС у Запорізькій області запис в направленому відповідачу листі від 26.11.2018. На спростування положень та висновків Акту про результати планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 були надані попередні калькуляції вартості виробництва продукції, які підтверджують зв`язок понесених витрат з господарською (підприємницькою) діяльністю та отримання доходу, а також участь придбаних товарів як виробничих факторів у виробництві готової продукції. Звертає увагу суду, що викладені в таблицях на сторінках Актів перевірки результати начебто здійсненого відповідачем аналізу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, який фактично став підґрунтям для висновків про порушення вимог чинного податкового та іншого законодавства України та заниження грошових зобов`язань зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, в порушення вимог п. 1.7 розділу І Порядку №395 не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку ФОП ОСОБА_1 та підтверджують наявність зазначених в таблицях фактів. Крім того, звертає увагу суду, що калькуляції вироблених та реалізованих ТМЦ не є документами, що підтверджують походження придбаних позивачем товарів (робіт послуг) та їх фактичну оплату, на їх підставі дані у Книгу обліку доходів та витрат не повинні були вноситись. Наголошує, що чинний Податковий кодекс України та нормативно-правові акти України не містять обов`язку для фізичної особи-підприємця, здійснювати калькулювання (розрахунок собівартості) на виконані роботи, оскільки відповідне поняття притаманне виключно бухгалтерському обліку (п. 11 ПСБО 16 «Витрати», норми якого застосовуються виключно підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, а фізичними особами-підприємцями - не застосовуються). Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» обов`язок ведення бухгалтерського обліку на приватних підприємців не розповсюджується, вважає, що у відповідача відсутні законодавчі та інші підстави для витребування у позивача для проведення перевірки калькуляцій (розрахунків собівартості) на кожний об`єкт виконаних робіт (наданих послуг), а також для формування на їх підставі зазначених в акті висновків. Відсутність калькуляцій та/або розрахунку собівартості матеріалів (комплектуючих, запасних частин, допоміжних частин тощо) на вироблене та реалізоване обладнання (машини, устаткування) в розрізі кожної реалізації ТМЦ (по об`єктах), так само як і зазначені в них дані не можуть бути підтвердженням відсутності зв`язку понесених позивачем витрат з господарською діяльністю, оскільки форма калькуляції та обов`язок складання не передбачені жодним законодавчим та нормативно-правовим актом України, а їх витребування та використання для формування висновків суперечить положенням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. На думку позивача, Податковий кодексу України прямо пов`язує можливість включення затрат до складу витрат, що враховуються у зменшення оподатковуваного доходу, із їх документальним підтвердженням та провадженням господарської діяльності фізичної особи-підприємця, при цьому, усі витрати ФОП ОСОБА_1 на придбання товарів (робіт, послуг), як й інших задекларованих витрат, було підтверджено в ході перевірки належним чином складеними первинними документами - платіжними документами, накладними, актами виконаних робіт тощо. Виходячи з вищенаведеного, просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача (форма «Р») від 01.02.2019.

Ухвалою судді від 25.04.2019 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 23 травня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, про що надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 20901 від 23.05.2019), у якому вказує, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік, встановлено їх завищення позивачем у загальній сумі 471 420,94 грн., за 2017 рік встановлено завищення у загальній сумі 585 917,19 грн. Стверджує, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано належним чином оформлених всіх підтверджуючих документів щодо використання придбаних товарів (послуг) в господарській діяльності, з метою отримання доходу, у т.ч. при здійсненні виробництва готової продукції, а саме: технічні паспорти та/або іншу технічну документацію, з детальним відображенням відповідної характеристики (складу) кожного окремого виготовленого товару та/або інших документів, що підтверджують списання (використання) у господарській діяльності придбаного товару, з метою отримання доходу, при здійсненні діяльності з реалізації готової продукції. Ненадання вищевказаних первинних документів підприємцем, на думку відповідача, унеможливлює визначити та довести зв`язок їх з господарською діяльністю позивача, що в свою чергу, не дає можливості достовірно перевірити задекларовані суб`єктом господарювання валові витрати. Пояснює, що відповідно до наданих первинних документів: банківських виписок, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік витрати, пов`язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей при виготовленні готової продукції, на підставі наданих лише калькуляцій вартості виробництва продукції (не в повному обсязі), інших документів, які б давали змогу провести детальний аналіз використаних у виробництві придбаних ТМЦ, до перевірки не надавалось. Проведеним детальним аналізом використання у господарській діяльності (виготовлені готової продукції) придбаних ТМЦ встановлено, що позивачем при виробництві готової продукції безпідставно включено до складу валових витрат за 2016 рік суму 471 420,94 грн. та за 2017 рік суму 585 917,19 грн. без надання відповідних первинних підтверджуючих документів. Дане порушення призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, та як наслідок до заниження податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 190 320,86 грн., військового збору у сумі 15 860,07 грн., зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 18 668,27 грн., у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з ухвалою суду від 23.05.2019 вирішено підготовче засідання по справі відкласти на 20 червня 2019 року.

Представником позивача надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх №21494 від 27.05.2019), у якій зауважує, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює серійне (однотипне) виробництво готової продукції (машин і устаткування для сільськогосподарського та лісового господарства), кожна одиниця виробленої продукції є унікальною та виробленою з урахуванням індивідуальних замовлень споживачів, виходячи з їх особистих побажань та вимог. Наведене в останньому абзаці на с. 4 відзиву відповідача твердження про те, що позивачем відмовлено в наданні технологічних карток, креслень та інших технологічних документів, паспортів та/або іншої технологічної документації з детальним відображенням відповідних характеристик (складу) кожного окремого виготовленого товару, звітів про використану сировину під час виробництва, заявок та/або інших документів на підтвердження необхідності виготовлення певної кількості, асортименту готової продукції протягом періоду, що перевірявся, лише частково відповідає дійсності, оскільки більшість із перелічених т.зв. «документів» не могли бути наданими для здійсненої відповідачем перевірки на підставі письмового запиту від 30.11.2018 №11354/14/08-01-13-05 не з посиланням на відсутність законних підстав для їх надання, а з причини відсутності у позивача передбаченого законодавчими та нормативно-правовими актами України обов`язку їх складання та зберігання, а також у зв`язку із тим, що на підставі таких «документів» згідно з чинним Податковим кодексом України та Порядком №481 записи в книгах обліку доходів і витрат з боку ФОП ОСОБА_1 не тільки не вчинялись, але й не підлягали вчиненню. З урахуванням вищенаведеного, вважає, що такі «документи» в розумінні п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не є документами, пов`язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

20 червня 2019 року представником позивача надано через канцелярію суду заяву (вх. №25254), у якій пояснює, що вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску були також прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі Акту про результати планової виїзної документальної перевірки від 21.12.2018 №1068/08-01-13-12/1772205396 та Акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки №31/08-01-13-11-05/1772205396 від 29.01.2019. Ураховуючи викладене, із посиланням на приписи ч. 1 ст. 47 КАС України просить також скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф0013241305 від 30.05.2019 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 66827 грн. та рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0013251305 від 30.05.2019 про донарахування штрафних санкцій з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 5 600,48 грн.

20 червня 2019 року вирішено прийняти заяву позивача про збільшення позовних вимог, продовжити строк підготовчого провадження у справі та призначити наступне підготовче засідання на 18 липня 2019 року.

Відповідно до ухвали від 18.07.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 16 вересня 2019 року.

Процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 18.07.2019, було продовжено за клопотанням сторін згідно з ухвалою суду від 16.09.2019 до 10 жовтня 2019 року, а згідно з ухвалою від 10.10.2019 - до 12 листопада 2019 року.

Представником відповідача 10 жовтня 2019 року надано до матеріалів справи відзив (вх. №41951) на заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, аналогічний раніше поданому відзиву.

У свою чергу, представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №43482 від 21.10.2019), за змістом якого зауважує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не доведено, що згадувані в Акті про результати перевірки та відзиві на позовну заяву технічні паспорти, технічна документація з детальним відображенням відповідної характеристики (складу) кожної окремої одиниці виготовленої продукції, а також документи на внутрішнє переміщення ТМЦ зі складу у виробництво в розумінні положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» є первинними документами та/або документами, пов`язаними з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено чинним законодавством України. Калькуляції відсутні у вичерпному переліку, передбаченому Порядком №481 документів, на підставі яких ФОП здійснюється облік пов`язаних із здійсненням господарської діяльності матеріальних та інших витрат та належить підтверджувати походження придбаних товарів.

12 листопада 2019 року провадження у справі поновлено.

У той самий день вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 05 грудня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзивах. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У подальшому, представники учасників справи кожен окремо звернулись до суду із заявами (вх. від 05.12.2019 №51390 та №51392) про розгляд справи за їх відсутності.

Таким чином, суд визнав за доцільне надалі вирішити справу за наявними в ній матеріалами.

На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 07.08.2003, 13.12.2006 (Номер запису: 2 103 017 0000 029147) відомості про нього внесені до Єдиного державного реєстру, види діяльності за КВЕД-2010: Код КВЕД 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства (основний); Код КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; Код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; Код КВЕД 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100268247 від 11.02.2010.

ГУ ДФС у Запорізькій області було надано письмовий запит від 29.11.2018 № 11291/14/08-01-13-05-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження під час проведення перевірки з наступних питань (витяг з запиту):

1. Довідку про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, станом на 01.01.2016, 01.01.2017 та 31.12.2017 в розрізі постачальників/покупців та сум;

2. Матеріали інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, у т.ч. зняття залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі найменувань товару станом на 01.01.2016, 01.01.2017 та 31.12.2017;

3. Надати пояснення щодо торгівельної націнки на товар(послуги) в розрізі найменувань;

4. Документи на придбання товарів(послуг), які були реалізовані протягом перевіряє мого періоду;

5. Документи на оплату придбаного товару(послуг) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

6. Документи на реалізацію товару(послуг) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

7. Договори з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

8. Відомості нарахування/виплати заробітної плати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 (трудові угоди, заяви про застосування соцпільги);

9. Авансові звіти за перевіряє мий період;

10. Книги обліку доходів та книги обліку доходів та витрат за перевіряємий період;

11. Калькуляційні картки на виготовлену продукцію, звіти виробництва готової продукції за перевіряємий період та/або інші первинні документи, що підтверджують виробництво готової продукції;

12. Розшифровку валових витрат, відображених Вами у податковій декларації про майновий стан і доходи, окремо за кожний звітний рік, що перевіряється;

13. Товарно-транспортні накладні за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 по постачальникам та покупцям;

14. Документи на право власності або договори оренди на приміщення, транспортні засоби, які використовувались протягом перевіряє мого періоду у господарській діяльності;

15. Банківські виписки за перевіряємий період по рахункам наведеним у таблиці.

16. Інші документи, які протягом перевіряємого періоду мали безпосередній вплив на показники поданої вами звітності.

Також ФОП ОСОБА_1 на зазначений запит листом №5 від 06.12.2018 повідомив, що частково витребувані документи надані раніше, та надав відповідні документи.

Крім того, відповідач надав позивачу запит від 30.11.2018 № 11354/14/08-01-13-05-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження під час проведення перевірки: технологічних карток, креслень та інших технологічних документів, паспортів та/або іншої технологічної документації з детальним відображенням відповідних характеристик (складу) кожного окремого виготовленого товару, звітів про використану сировину під час виробництва, заявок та/або інших документів на підтвердження необхідності виготовлення певної кількості, асортименту готової продукції протягом періоду, що перевірявся, на який надано відповідь позивачем від 07.12.2018 №6.

Фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4, п. 77.7 ст. 77 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений Акт перевірки №1068/08-01-13-12/1772205396 від 21.12.2018.

За висновками Акту, перевіркою встановлено наступні порушення, вчинені ФОП ОСОБА_1 :

п. 177.2 ст. 177,пп. 177.4.1., пп. 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України позивачем у декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік безпідставно було віднесення до складу витрат вартість товару без підтвердження їх подальшого використання у господарській діяльності реалізації (отримання доходу) на загальну суму 15 620 249,79 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, та як наслідок податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 172 649,03 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 67 193,05 грн., за 2017 рік на суму 105 455,98 грн.;

пп. 164.1.1, 164.1.3. п. 164.1, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме занижено суму загального оподатковуваного доходу (не включено «інші» доходи), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у загальній сумі 1 610 802,0 грн.;

пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 , п. 171.1, п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму чистого оподатковуваного доходу отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 14 387,42 грн., в т.ч по періодах: 2016 рік у сумі 5 599,42 грн., за 2017 рік у сумі 8 788,00 грн.;

п.1 ч. 2 ст.6, п.2. ч.1 ст. 7,ч. 11 ст. 8, ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_1 було занижено за 2016 рік суму чистого доходу від підприємницької діяльності (детальніше п.2 акту перевірки), в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 81 248,62 грн., а саме по періодах: 2016 рік на суму 81 248,62 грн.

Не погодившись із результатами перевірки викладеними в акті, 28 грудня 2018 року позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області надані письмові заперечення на акт перевірки №1068/08-01-13-12/1772205396 від 21.12.2018.

ГУ ДФС у Запорізькій області було надано письмовий запит від 15.01.2019 № 597/14/08-01-13-05-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження під час проведення перевірки згідно з наведеним переліком,

У період з 16.01.2019 по 22.01.2019 на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 10.01.2019 №85, відповідачем проведена документальна позапланова виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений Акт перевірки №31/08-01-13-12/1772205396 від 29.01.2019.

За висновками Акту, перевіркою встановлено наступні порушення, вчинені позивачем:

п. 177.2 ст. 177,пп. 177.4.1., пп. 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України позивачем у декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки безпідставно було віднесення до складу витрат вартість товару без підтвердження їх подальшого використання у господарській діяльності реалізації (отримання доходу) на загальну суму 1 057 338,13 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, та як наслідок податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 190 320,86 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 84 855,77 грн., за 2017 рік на суму 105 465,09 грн.;

пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 , п. 171.1, п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму чистого оподатковуваного доходу отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 15 860,07 грн., в т.ч по періодах: 2016 рік у сумі 7 071,31 грн., за 2017 рік у сумі 8 788,76 грн.;

п.1 ч. 2 ст.6, п.2. ч.1 ст. 7,ч. 11 ст. 8, ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_1 було занижено за 2016 рік суму чистого доходу від підприємницької діяльності (детальніше п.2 акту перевірки), в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 18 668,27 грн., а саме по періодах: 2016 рік на суму 18 668,27 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №№1068/08-01-13-12/1772205396 від 21.12.2018 та Акту перевірки №31/08-01-13-12/1772205396 від 29.01.2019, відповідачем 01 лютого 2019 року винесені рішення, у тому числі:

- податкові повідомлення-рішення:

№0001691305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 285 491,29 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 190 320,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95 160,43 грн.;

№0001681305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 23 790,11 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 15 860,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 930,04 грн.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001661305;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001671305.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями позивачем до ДФС України подано скаргу від 18.02.2019 на податкові повідомлення-рішення, однак Рішенням ДФС України № 16225/6/99-99-11-02-01-25 від 08.04.2019 скаргу залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення - без змін

Крім того, позивач здійснив оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій в адміністративному порядку. Так, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 25.03.2019 №13895/6/99-99-11-05-02-25 оскаржувані рішення скасовані у зв`язку із невідповідністю формі виконавчого документа.

05.06.2019 на адресу позивача надійшли вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф0013241305 від 30.05.2019 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 668,27 грн. та рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0013251305 від 30.05.2019 про донарахування штрафних санкцій з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 5 600,48 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий .оподатковуваний дохід тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 );витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крЙм сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами; цього розділу) (пп. 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2017) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 );витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу, обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2); суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на Додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємці; (пп. 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).

Отже, суд зазначає, що до податкової декларації за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Враховуючи наведене, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій і не грошовій формі, при цьому, до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов`язанні з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов`язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені документально.

Крім того, 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71- VIII, запроваджено військовий збір. Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.

Так, згідно із п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні: фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею163 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У відповідності до пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Тобто, нарахування військового збору здійснюється на загальний місячний (річний ) дохід.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 Кодексу).

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 вказаного Закону обов`язки, передбачені частиною 2 цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За змістом ч. 11 ст. 8 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 9 Закону Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за змістом Акту перевірки донарахування єдиного соціального внеску здійснено з посиланням на заниження позивачем оподатковуваного доходу отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2016 рік та донарахованого нарахування на суму такого заниження ЄСВ.

Судом встановлено, що згідно з реєстраційними даними основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є виробництво машин і устаткування для сільськогосподарського та лісового господарства (КВЕД 28.30). Крім того, позивач здійснює напряму пов`язану з основною діяльністю оптову торгівлю сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (КВЕД 46.61).

Для здійснення відповідної діяльності позивач має у своєму розпорядженні комбайновий цех та цех збирання сільськогосподарських машин (адреса об`єктів: Дніпропетровська обл., Томаківський район, с. Мирове, вул. Смурова, 2/6), а також ремонтно-механічні майстерні (адреса об`єкту: Дніпропетровська обл., Томаківський район, смт. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська).

Відповідні факти були встановлені також відповідачем під час проведення документальних перевірок, відображені в Актах та контролюючим органом не заперечується.

Позивач в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, єдиного соціального внеску та військового збору.

Як платник податків з метою визначення об`єктів оподаткування та сум податкових зобов`язань відповідно до вимог чинного Податкового кодексу України позивач здійснював у встановленому порядку ведення обліку доходів та витрат.

За приписами пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Пунктом 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 44.2. ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; документально непідтверджені витрати (пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат протягом періоду, що перевірявся, визначався положеннями Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі - Порядок № 481).

Пунктом 1 Положення № 481 визначено, що Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Підпунктом 5) п. 6 Положення № 481 передбачено, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно з пунктом 9 Положення № 481 дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Тобто, відповідно до встановленого для фізичної особи підприємця порядку обліку доходів і витрат, для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізична особа - підприємець має встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності. При цьому, підставою для обчислення фізичною особою - підприємцем загального оподатковуваного доходу та витрат є дані Книги обліку доходів і витрат за умови наявності документів щодо походження товару та документального підтвердження здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою - підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

Протягом 2016 - 2017 років позивачем велась Книга обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яка також була надана до перевірки. Дані книг співпадають з даними податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки відповідно, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з ч. 2 ст. 3 якого, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Відповідно до п. 1.2 Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Так, при перевірці правильності нарахування та сплати єдиного внеску податковим органом використовувалась звітність, що подавалась ФОП ОСОБА_1 , документи відповідно до яких проводилося нарахування (обчислення) або, які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього закону нараховується єдиний внесок, а також інші первинні документи, на визначення суми загального оподаткованого доходу (витрат).

Суд зазначає, що зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинам із контрагентами у контролюючого органу не було.

Крім того, досліджуючи питання правомірності віднесення до складу витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 рік, зокрема, з питань понесених витрат на придбання ТМЦ, судом встановлено, що на письмові запити відповідача надавалася інформація та документи, а також вичерпні пояснення причин відсутності тих чи інших документів, які не є первинними документами в розумінні ст. 44 Податкового кодексу України та частини п`ятої статті 6 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат.

При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що вказані первинні документи подавались контролюючому органу для перевірки, отже мали бути досліджені і враховані в ході перевірки відповідно до вимог пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, згідно із яким в акті перевірки зазначаються як факти заниження податкових зобов`язань платника.

Викладені відповідачем в таблицях на с. 9-14, с. 17-22 Акту перевірки від 21.12.2018 №1068/08-01-13-12/1772205396, с. 13-16, с. 26-29 Акту перевірки від 29.01.2019 №31/08-01-13-05/1772205396 результати здійсненого аналізу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, який фактично став підставою для висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства та заниження податкових зобов`язань зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку підприємця та підтверджують наявність зазначених в таблицях фактів.

Під час судового розгляду справи відповідачем також не доведено, що зазначені у відповідних таблицях дані були взяті саме з наданих ФОП ОСОБА_1 для перевірки первинних та інших документів.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову й доводів представника позивача, також вказує на те, що витребовувані податковим органом документи не були надані і станом на момент закінчення термінів проведення перевірки.

Так, на думку відповідача, позивач не надав «документів, які б давали змогу провести детальний аналіз використаних у виробництві придбаних товарно-матеріальних цінностей».

Такими документами, на думку відповідача, є «технічні паспорти та/або інша технічна документація з детальним відображенням відповідної характеристики (складу) кожного окремого виготовленого товару та/ або інші документи, що підтверджують списання (використання) у господарській діяльності товару, з метою отримання доходу, при здійсненні реалізації готової продукції».

Під час здійснення перевірки позивач надавав пояснення, що інформація про склад кожного окремого виготовленого товару міститься в калькуляціях на виготовлену продукцію, які надані до перевірки. Калькуляція містить склад ТМЦ, які входять до готової продукції, їх кількість та ціну.

Крім того, на спростування висновків Акту про результати планової виїзної документальної перевірки позивачем були додатково надані попередні калькуляції вартості виробництва продукції, які підтверджують зв`язок понесених витрат з господарською (підприємницькою) діяльністю та отримання доходу, а також участь придбаних товарів як виробничих факторів у виробництві готової продукції.

Разом із цим, суд вважає за необхідне наголосити, що калькуляції вироблених та реалізованих ТМЦ не є документами, що підтверджують походження придбаних позивачем товарів (робіт послуг) та їх фактичну оплату, на їх підставі дані у Книгу обліку доходів та витрат не повинні були вноситись. Чинний Податковий кодекс України та нормативно-правові акти України не містять обов`язку для фізичної особи-підприємця, здійснювати калькулювання (розрахунок собівартості) на виконані роботи, оскільки відповідне поняття притаманне виключно бухгалтерському обліку (п. 11 ПСБО 16 «Витрати», норми якого застосовуються виключно підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, а фізичними особами-підприємцями - не застосовуються).

Ураховуючи викладене, суд бере до уваги доводи позивача, які не спростовані відповідачем, що при проведенні перевірки, позивачем було надано до податкового органу всі первинні документи на підтвердження понесених витрат, зокрема, договори, податкові та видаткові накладні, акти приймання-здачі наданих послуг, довіреності, калькуляції тощо .

Тому, суд погоджується з твердженням позивача в частині того, що відсутність технічних паспортів та/або іншої технічної документації, з детальним відображенням відповідної характеристики (складу) кожного окремого виготовленого товару та/або інших документів, що підтверджують списання (використання) у господарській діяльності придбаного товару, з метою отримання доходу, при здійсненні діяльності з реалізації готової продукції у позивача жодним чином не спростовує факту понесених витрат, оскільки податковим органом було самостійно зазначено, що перевірка проводилася за наявними первинними документами, а тому неможливо стверджувати про порушення платником податків вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податкових зобов`язань за наявності належно складених первинних документів, які зберігаються у платника податків.

На підставі наведеного, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблене відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу в оскаржуваній частині, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Вирішуючи спір, суд урахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, витрат пов`язаних з проведенням експертизи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 3 092,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 422 від 18.04.2019.

Крім того, разом із заявою про збільшення позовних вимог позивачем надано суду докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (платіжне доручення №445 від 19.06.2019).

У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 861,12 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 132, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (форма «Р») від 01.02.2019 №0001691305 про сплату грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 285 491,29 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 190 320,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95 160,43 грн., та №0001681305 про сплату грошового зобов`язання з військового збору, в сумі 23 790,11 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 15 860,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 930,04 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф0013241305 від 30.05.2019 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 66827 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0013251305 від 30.05.2019 про донарахування штрафних санкцій з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 5 600,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 3 861,12 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 12 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак