Рішення № 86494252, 17.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Справа № 280/5432/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Міністерства оборони України (далі – відповідач, МО України), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2019 року №49 щодо визначення розміру призначеної позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі довідки МСЕК АВ №0679155 від 07 вересня 2016 року у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 217500,00 грн.;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю з групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідок АВ №0679155 від 07 вересня 2016 року та АВ №1024172 від 22 січня 2019 року у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01 січня 2016 року, в якому вперше встановлено інвалідність, в сумі 344 500 (триста сорок чотири тисячі п`ятсот) грн. та виплатити з врахуванням раніше виплаченої суми (344 500 - 217 500) 127 000 (сто двадцять сім тисяч) грн.

Ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження, відповідно до статті 257 КАС України, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до довідки МСЕК від 07.09.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Разом з тим, 22.01.2019 Запорізькою обласною МСЕК №3 позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням пов`язаним із захистом Батьківщини. Зазначає, що у зв`язку із встановленням 22.01.2019 ІІІ групи інвалідності позивач звернувся до МО України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Вказує, що відповідно до рішення МО України від 19.04.2019 прийнято рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 217500,00 грн.

Разом з тим, на думку позивача, відповідачем під час прийняття спірного рішення було протиправно та незаконно застосовано положення п.б ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка була чинною раніше та не підлягає застосуванню з 01.01.2017, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018 №335. За таких обставин, позивач зазначає, що відповідач мав обов`язок призначити йому одноразову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму 344500,00 грн. Просить задовольнити позовні вимоги.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А3840, брав безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0679155 від 07.09.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Крім того, відповідно до довідки МСЕК серії АВ №1024172 від 22.01.2019, за результатами проведеного повторного медичного огляду, позивачу повторно встановлено безстроково ІІІ групу інвалідності, з підстав захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини.

У зв`язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, позивач звернувся до МО України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2019 №49, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги солдату в запасі ОСОБА_1 (Запорізький ОСОБА_2 ), звільненому 08.09.2015, який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі довідки МСЕК серії АВ №0679155 від 07.09.2016 – у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 217500,00 грн.

Позивач, не погодившись з розміром призначеної одноразової грошової допомоги, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 зазначеного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинні станом на дату прийняття спірного рішення), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII).

Згідно пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Разом з тим, відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України, якому Законом №2011-XII делеговано право визначати порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, установлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

З матеріалів адміністративної справи встановлено та самостійно зазначалось позивачем, що право на одержання одноразової грошової допомоги, відповідно до приписів Закону №2011-XII та Порядку №975, у позивача виникло 07.09.2016, відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0679155 від 07.09.2016.

А відтак, під час вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідач повинен був керуватись законодавством України, яке регулювало спірні правовідносини саме станом на 07.09.2016, а не на дату прийняття спірного рішення (19.04.2019).

В свою чергу, станом на 07.09.2016, як статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і пунктом 6 Порядку №975, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що МО України під час прийняття спірного рішення обґрунтовано призначено позивачу одноразову грошову допомогу виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, оскільки станом на 07.09.2016 чинним законодавством України не було передбачено призначення одноразової допомоги виходячи із 250-кратного прожиткового мінімуму, у разі встановлення особі ІІІ-ї групи інвалідності.

Щодо посилань позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року N1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, положення статті 16-2 Закону №2011-XII, в редакції Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та в редакції Закону України від 06.04.2017 року № 2004-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей», а також положення постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335, на позивача не розповсюджуються, оскільки підлягають застосуванню починаючи з січня 2017 року, а у позивача право на отримання одноразової допомоги виникло у вересні 2016 року, тобто до набрання чинності зазначеними актами.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час прийняття рішення суд враховує позицію викладену ВЕРХОВНИМ СУДОМ в постанові суду від 08.11.2019 у справі №820/1386/18 (провадження №К/9901/60425/18).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, призначено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова