Рішення № 86494243, 17.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Справа № 280/5570/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови провести перерахування пенсії позивачу з урахуванням відомостей про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_2 , які містяться в довідці №51, яка була видана 13 березня 2015 року КП «Київпастранс», автобусний парк №8;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування пенсії позивачу з урахуванням відомостей про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_2 , які містяться в довідці №51, яка була видана 13 березня 2015 року КП «Київпастранс», автобусний парк №8 з 22 жовтня 2017 року.

Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року по справі №280/4766/18, серед іншого зобов`язано Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_2 , що містяться в довідці №51, яка була видана 13 березня 2015 року КП «Київпастранс», автобусний парк №8. Позивач зазначає, що відповідачем на виконання вищевказаного рішення суду проведено нарахування пенсії, проте, нарахування пенсії здійснено з 12.04.2019, а не з 22.10.2018. Разом з тим, позивач зазначає, що відповідно до положень статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, а відтак позивач має повне право на призначення пенсії з дня звернення, тобто з 22.10.2017. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року по справі №280/4766/18, яке набрало законної сили 12.04.2019, зобов`язано Управління здійснити позивачу нарахування пенсії по втраті годувальника з урахуванням відомостей про заробітну плату за чоловіка ОСОБА_2 , що містяться в довідці №51, яка була видана 13.03.2015 року КП «Київпастранс», автобусного парку №8. Зазначає, що оскільки, у рішенні суду не зазначено дати, з якої необхідно провести перерахунок пенсії, його проведено з моменту набуття законної сили рішення суду, а саме з 12.04.2019. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року по справі №280/4766/18, яке набрало законної сили 12.04.2019, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме вирішено:

визнати протиправною бездіяльність Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахування пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_2 , що містяться в довідці №51, яка була видана 13 березня 2015 року КП «Київпастранс», автобусний парк №8;

зобов`язати Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_2 , що містяться в довідці №51, яка була видана 13 березня 2015 року КП «Київпастранс», автобусний парк №8.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року по справі №280/4766/18 Пенсійним фондом проведено нарахування позивачу пенсії з 12.04.2019.

Позивач не погодившись з призначенням пенсії з 12.04.2019 звернувся до відповідача.

Листом ГУ ПФУ у Запорізькій області від 09.10.2019 №2302/Г-9 позивача повідомлено про те, що перерахунок пенсії правомірно здійснено з 12.04.2019, оскільки у рішенні суму першої інстанції не зазначено дати, з якої необхідно провести перерахунок пенсії, то його проведено з моменту набуття законної сили рішенням суду, а саме з 12.04.2019.

Не погодившись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у справі №280/4766/18, яке набрало законної сили 12.04.2019, а саме протиправний, на думку позивача, перерахунок пенсії по втраті годувальника з 12.04.2019.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами щодо наявності у позивача права на нарахування пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_2 , що містяться в довідці №51, яка була видана 13 березня 2015 року КП «Київпастранс», автобусний парк №8, вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно із вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд вважає за необхідне зауважити на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та Кодекс адміністративного судочинства України

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, або вважає, що рішення виконано не належним чином, то він повинен має право звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі.

Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв`язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у справі №280/4766/18, яке набрало законної сили 12.04.2019, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що фактично в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у справі №280/4766/18 в повному обсязі було вирішено питання права позивача на перерахунок пенсії, проте не було встановлено спосіб його реалізації.

Так, відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

В даному випадку, позивач не позбавлений права в рамках адміністративної справи №280/4766/18 звернутися до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення з метою визначення способу виконання судового рішення в частині встановлення дати перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що чинним законодавством України встановлено певний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які не було вчинено позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту, а навпаки створює новий спір який пов`язаний з іншим спором, який вирішений судовим рішенням однак його виконання не є завершеним.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова