Рішення № 86494177, 20.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2019 року м. Ужгород№ 260/1289/19 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, яким просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-63377-52 від 16 травня 2019 року.

Позовна заява мотивована тим, що 19 липня 2019 року ОСОБА_1 , отримала вимогу про сплату боргу № Ф-63377-52 від 16 травня 2019 року зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 5211,36грн. В подальшому за рахунок нарахування пені сума заборгованості збільшилася та складала 7965,54 грн.

Позивачкою було сплачено борг та пеню, разом з тим остання звернулася з скаргою до Державної фіскальної служби України, яка була залишена без задоволення.

Позивачка вважає протиправною вимогу, оскільки являється пенсіонером, які відповідно до ч.4 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” звільняються від сплати ЄСВ.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позивачка перебувала на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець та відповідно - як платник єдиного соціального внеску, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу, дані до якої переносяться автоматично з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до інформаційних даних контролюючого органу та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачем 25.07.2019 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, однак вимога від 16.05.2019 року була сформована за період, протягом якого позивач була фізичною особою-підприємцем, відтак позивач являвся платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки була зареєстрована фізичною особою підприємцем та перебувала на обліку у контролюючому органі.

Щодо посилання позивача, що вона звільнена від сплати ЄСВ як пенсіонера, відповідач зазначає, що позивачка є пенсіонером за «вислугою років», а не «за віком» та не підпадає під категорію осіб звільнених від сплати ЄСВ.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , з 07 вересня 2018 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку Головного управління ДФС у Закарпатській області.

16 травня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63377-52 на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 5211,36 грн., яка була отримана позивачем 19 липня 2019 та сплачена в повному обсязі в день отримання, що підтверджується квитанцією від 19 липня 2019 року (а.с.22).

В подальшому, згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця від 25 липня 2019 року позивачем було припинено підприємницьку діяльність (а.с.24).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та відповідно була платником єдиного соціального внеску.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачем 25.07.2019 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, тобто вимога від 16.05.2019 року сформована за період, протягом якого позивач була фізичною особою-підприємцем.

У відповідності до п.3.1 Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, взяття на облік платників податків контролюючими органами здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що проводяться державними реєстраторами, та процедур узяття на облік платників податків, що забезпечуються контролюючим органами. Обмін відомостями (запитами) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік (зняття з обліку") юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.

Частиною 1 ст. 4 Закону “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі-Закон) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до зазначеної норми, позивач була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому повинна сплачувати суму грошового зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. З вказаного Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у п.4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону).

Частиною 12 ст. 9 Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Абзацами 1-3 ч.4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 9 ч. 4 цієї статті).

Розділом VI “Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п.1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з п.3 розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Щодо посилання позивача про звільнення від сплати ЄСВ на підставі того, що вона є пенсіонером, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464 фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак, як слідує із встановленої матеріалами справи інформації та додатково підтверджується пенсійним посвідченням позивачки №2317803727, ОСОБА_1 отримує пенсію не за віком, а за вислугою років, таким чином вона не підпадає під категорію звільнених від сплати осіб (а.с. 17).

Щодо твердження позивача про звернення до ДФС та нарахування пені, суд зазначає, що жодних доказів звернення до податкового органу позивачем подано не було, а нарахування пені стосовно позивачки не відбувалося, оскільки перше нарахування єдиного внеску позивачці відбулося 21.01.2019 року за четвертий квартал 2018 року у мінімальному розмірі, а саме - 2457,18 грн., наступне нарахування відбулося 19.04.2019 року за перший квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн., а також 19.07.2019 року в інтегрованій картці платника відбулося нарахування єдиного внеску у розмірі 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року, таким чином позивачкою сплачено відразу і нараховану 19.07.2019 року суму єдиного внеску на загальну суму 7968,54 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Входячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справ доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 72, 73, 77, 78, 90, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк