Ухвала суду № 86486900, 19.12.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

19.12.2019

Справа № 642/6193/17

Провадження № 1-кп/642/256/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної О.В.,

за участю секретаря - Буряковської К.Є., Добронос Д.С., Конєвої А.О.,

сторін кримінального провадження: прокурора – Ісікової О.С., Курило Д.С., Моісеєнко Ю.П., захисника обвинуваченого — адвоката Стець Р.В., обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ленінського районого суду м. Харкова кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12016220510000360 від 02.02.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, працюючого, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України,

ВСТАНОВИВ:

згідно з обвинувальним актом, 05.04.2012 року на виконання виконавчого листа № 2-448/11, виданого 24.02.2012 року Ленінським районним судом м.Харкова, Московським ВДВС ХМУЮ відкрите виконавче провадження №32153679 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу на користь ПАТ « Банк Форум» на загальну суму 697552,06 грн.

08.05.2012 року державним виконавцем, для задоволення позовних вимог стягувача у вказаному виконавчому провадженні, винесено постанову про арешт майна ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчудження.

01.03.2013року державним виконавцем складено акт опису та арешту автотранспортного засобу, що належав ОСОБА_3 , марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» д.р.н. НОМЕР_1 , з одночасним попередженням під розписку про кримінальну відповідальність за його приховування та передано описаний автомобіль, вартістю відповідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 12526 від 14 липня 2017 року - 200 551,30 грн., на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

З березня 2015 року матеріали зазначеного виконавчого провадження № 32153679 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу на користь ПАТ «Банк Форум» на загальну суму 697552,06 грн., разом з актом опису та арешту автотранспортного засобу, що належав ОСОБА_3 , марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» д.р.н. НОМЕР_1 , яким було попереджено під розписку про кримінальну відповідальність за його приховування та передано описане майно на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , були направлені для розгляду по територіальності до Ленінського ВДВС ХМУЮ, де 17 березня 2015 року за вказаними матеріалами було відкрито виконавче провадження № 46873486, яке 23.02.2016 року постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ Бакицької О.П. було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 50292659 , до якого було долучено виконавче провадження № 39452557 від 22.08.2013 року, яке було відкрито за виконавчим написом приватного нотаріуса № 4620 від 11.07.2013 відносно боржника ОСОБА_3 за зверненням ТОВ «ОТП Факторінг Україна».

27 травня 2013 року відповідальний зберігач описаного та арештованого транспортного засобу марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 на адресу начальника Московського ВДВС ХМУЮ надав заяву про зняття з нього зобов`язань по зберіганню зазначеного майна. Розглянувши зазначену заяву, на адресу ОСОБА_1 державним виконавцем Московським ВДВС ХМУЮ Габрієловою Н.Ю. було направлено лист № 10-30/32153679/дв-7, який запропоновано повернути до виконавчої служби переданий йому на зберігання автомобіль. ОСОБА_1 вказаний лист був проігнорований, і автомобіль, який перебував на зберіганні у ОСОБА_1 до виконавчої служби надано не було.

29 липня 2015 року начальником Ленінського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_4 .А. особисто вручено під підпис ОСОБА_1 вимогу № 15136 про необхідність надати транспортний засіб, а саме, автомобіль марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» д.р.н. НОМЕР_1 для проведення виконавчих дій 11.08.2015р. о 09.00-11.00 за адресою: м.Харків вул. Полтавський Шлях 46. Маючи реальну можливість виконати законні вимоги виконавця та ігноруючи покладені на нього обов`язки, дана вимога виконавця знову була проігнорованою ОСОБА_1 , і вказаний автомобіль на законну вимогу надано не було.

21 лютого 2016 року старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 направлено за місцем мешкання ОСОБА_1 вимогу про необхідність надати транспортний засіб, а саме, автомобіль марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» д.р.н. НОМЕР_1 для проведення виконавчих дій 01.03.2016р. о 09.00-11.00 за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 46. Маючи реальну можливість виконати законні вимоги виконавця та ігноруючи покладені на нього обов`язки, дана вимога виконавця знову була проігнорована ОСОБА_1 , і вказаний автомобіль на законну вимогу знову надано не було.

29.02.2016р. державним виконавцем Ленінського ВДВС ХМУЮ Бакицькою О.П. винесено постанову про розшук майна боржника, згідно якої рухоме майно, а саме, автомобіль марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» д.р.н. НОМЕР_1 не знайдено.

27 липня 2017 року в період часу з 13 год.07 хв. по 14 год. 00 хв. в ході огляду місця події в домоволодінні за адресою АДРЕСА_3 , у гр. ОСОБА_6 було вилучено автомобіль марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» д.р.н. НОМЕР_1 , який незаконно йому був переданий на зберігання ОСОБА_1 .

Таким чином ОСОБА_1 , який власноручно розписався у акті опису та арешту майна як особа, якій це майно ввірено, та будучи попередженим про заборону розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описано, маючи зберігати його за адресою : АДРЕСА_4 Харків АДРЕСА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів , з метою приховання від можливої конфіскації автомобілю, належного ОСОБА_3 , переслідуючи намір реалізувати його ОСОБА_7 , знаючи про необхідність надати автомобіль марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 на першу вимогу державного виконавця, 3 грудня 2013 року , незаконно , без дозволу виконавчої служби, перемістив вказаний автомобіль у невідоме для державного виконавця місце, таємно передавши зазначений автомобіль у розукомплектованому стані ОСОБА_6 для подальшого зберігання за адресою: смт. Коротим Харківського району Харківської області вул. Чапаєва АДРЕСА_3 , про що уклав відповідну письмову угоду та акт приймання — передачі зазначеного автотранспортного засобу, де він і зберігається по теперішній час , тобто з метою утаювання від виконавчої служби місця знаходження зазначеного транспортного засобу ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні приховування, майна, яке виражене в переміщенні зазначеного автомобіля з місця належного його зберігання і подальшій передачі для збереження іншим, не уповноваженим особам.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 388 КК України, а саме приховування майна на яке накладено арешт, яке описано, здійснене особою, якій це майно ввірено.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що кваліфікація йому зрозуміла, винним себе взагалі не визнає. Цивільний позов не визнає.

Пояснив, що в 2013 році Московським районним відділом виконавчої служби йому було передано на відповідальне зберігання транспортний засіб Тойота Прадо, чорного кольору. Спочатку автомобіль стояв на стоянці на Салтівському Шосе, де у ОСОБА_1 була оренда на стоянку. Потім автомобіль забрали на евакуаторі, машина була відкрита, та при огляді в бардачку був знайдений зламаний ключ, який працював, але після запуску авто через деякий час перестав працювати -заглох. В автомобілі стояла сигналізація с дистанційним доступом, та, як пояснив ОСОБА_1 , транспортний засіб був дистанційно заглушений. Коли стало питання де зберігати автомобіль, за домовленістю з ОСОБА_8 , вони поставили його у дворі останнього, оскільки прибудинкова територія дозволяла, домовившись про передачу авто на зберігання, договір зберігання між ними був укладений.

Після ОСОБА_1 звернувся з листом до Московського районного відділу виконавчої служби, де просив звільнити його від відповідального зберігання, однак відповіді не отримав. Тоді він звернувся до ОСОБА_9 з прохання повернути автомобіль, на що той відмовився. Через деякий час ОСОБА_1 подав до суду позов та є рішення суду про витребування у Кислого майна, яке він також не виконав. Після цього було відкрито виконавче провадження, а потім обвинувачений дізнався про дане кримінальне провадження.

Відповідаючи на питання прокурора Губін Р.В. зазначив, що при передачі йому транспортного засобу складався акт опису арешту та він був ознайомлений з умовами зберігання. Була вимога Ленінського ВДВС про надання транспортного засобу, однак виконати він її не міг, оскільки ОСОБА_10 не віддавав йому автомобіль. Вимога була одноразова, відповідь на свій лист ДО Московського ВДВС він не отримав. Виконавчу службу про місце розташування та можливість віддати транспортний засіб не повідомляв, про розшук майна йому було невідомо.

Відповідаючи на питання представника потерпілого зазначив, що вважає, що передавати транспортний засіб він не міг, та оскільки з ОСОБА_10 в нього був укладений договір зберігання, то поставити у нього на зберігання вважає міг.

Відповідаючи на питання захисника пояснив, що акт опису арешту складався, спочатку до складання автомобіль стояв у дворі будинку боржника, надалі на стоянці по вулиці Академіка Павлова, після на Салтівському шосе. Передаючи, авто ОСОБА_11 ,були документи, автомобіль був укомплектований, у розшуку не був, наміру сховати транспортний засіб, ОСОБА_1 не мав.

Як пояснив, обвинувачений, ОСОБА_12 мав намір купити автомобіль з торгів, тому вони домовились безкоштовно його зберігати у Кислого вдома, оскільки він проживає у будинку і для цього були відповідні умови. Як пояснив ОСОБА_13 , на той момент він мав оренду на площадку, де і за домовленістю з виконавчою службою, зберігав автомобілі. Коли договір оренди закінчився, на площадці було приблизно 10 автомобілів, частина з яких була на стадії реалізації, частину забрала виконавча служба, змінивши його як зберігача, декілька знаходились у його знайомих. Документів по переміщенню автомобілей не оформлювали. З ОСОБА_8 його познайомив їх спільний знайомий, який викупав транспорт. ОСОБА_12 шукав автомобіль, просив підшукати йому щось, проконсультувати. ОСОБА_1 пояснив, що передав йому автомобіль на зберігання на довірі та на основі документів. Десь приблизно через рік він звернувся до суду, оскільки ОСОБА_10 не віддавав автомобіль.

Крім того, стороною захисту було заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст..49 КК України через сплив строків давності.

Обвинувачений, щодо якого передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, має як право на таке звільнення у відповідності до ст. 49 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України, так і право на проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку у відповідності до ч. 3 ст. 285 КПК України, і відповідно й обрання тої чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.

Враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_1 судом проведено судовий розгляд в повному обсязі.

Показання обвинуваченого в частині невизнання своєї вини, суд вважає цілком зрозумілими, оскільки він таким чином здійснює свій захист.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, про винуватість останнього у скоєні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Представник потерпілого Жила П.С. суду, що після невиконання договорів боржником ОСОБА_3 , стягнуто заборгованість та звернено стягнення на предмет застави. Державним виконавцем майно було описано та передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання. Вони неодноразово зверталися з приводу майна в період 2014-2015 років письмово і зі скаргами. До Ленінського відділу поліції було подано заяву про розтрату майна.

Кислий не передавав ОСОБА_13 транспортний засіб, оскільки сплатив за нього гроші.

Зазначив, що зараз транспортний засіб передано ОСОБА_11 на зберігання,

ОСОБА_13 повноважень передавати третім особам передане йому на зберігання майно не мав.

Відповідаючи на питання прокурора сказав, що звертались до державного виконавця, відповіді не отримали, тому самі звернулись до правоохоронних органів.

На питання захисника відповів, що існувало виконавче провадження, але на теперішній час, у зв`язку зі смертю ОСОБА_14 воно закрите.

Пояснив, що збитки полягають у тому, що вони позбавлені можливості звернути стягнення на заставлене майно.

Сума нарахованих збитків у цивільном позові це дійсна вартість автомобіля відповідно до висновку експерта.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що в 2012 році приїхав у офіс до Кремінця( начальник) та до ОСОБА_13 для придбання машини. Йому запропонували спочатку транспортний засіб грузовик ДАФ, однак як він зазначив машина переїжджала зі стоянки на стоянку, а потім зникла. Тому вони запропонували йому поїхати на стоянку, де знаходяться машини, на які накладено арешт, та вибрати будь-яку іншу, а потім вже обговорити фінансові питання. Пояснив, що до цього ОСОБА_13 не знав, приїхав купити конфіскований автомобіль по аукціону. Він вибрав транспортний засіб Тойота Прадо, чорного кольору. По договору ціна у неї була в гривні, але як зазначає ОСОБА_6 гроші він віддавав у доларах, про що в нього є квитанції, на одній з яких є підпис ОСОБА_1 Гроші він сплачував поступово, як він каже поетапно, йому дзвонили та казали привезти певну суму то для оформлення документів, то для інших цілей. Загалом, приблизно він віддав 17 800 доларів. Після до нього по місцю його мешкання евакуатором доставили цю машину Тайоту Прадо, чорного кольору зі стоянки, він каже, що вона була у несправному стані, на даний час в такому і залишається. Знаходиться у нього на зберіганні, на неї накладений арешт приблизно з минулого року. Відповідаючи на запитання обвинуваченого сказав, що складався договір зберігання, де було зазначено, що їх фірмі зобов`язується за якийсь час передати йому машину. До цього він вже купував у них автомобіль-евакуатор, те, що автомобілі заарештовані йому біло відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_1 знайомий йому по роботі, а саме пояснив, що фірма обвинуваченого реалізовувала автомобілі, однак ані із документами фірми, ані із статутами він не знайомий.

Пояснив, що ОСОБА_16 його знайомий, проживають в одному селі.

Пам`ятає, що слідчий питав його про машину, а саме про джип чорного кольору, який він бачив на вулиці Чапаєва, де і проживає ОСОБА_16 Автомобіль стояв на вулиці на евакуаторі, не був розбитим. На його запитання чи ОСОБА_17 машину та буде її ремонтувати, останній відповів подивимось. Візуальних пошкоджень на транспортному засобі не пам`ятає, однак зазначив, що були спущені одно чи два колеса. Де придбав машину Кислий не запитував. При розмові обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ніколи присутнім не був. Автомобіль був трохи розібраний, ОСОБА_10 сказав, що машина не в комплекті та те, що він майже придбав цей автомобіль, вніс за нього заставу. Зазначив, що крила були цілі, а всередині розібрана. ОСОБА_15 пояснив, що їхав з іншої сторони вулиці, а автомобіль стояв біля двору ОСОБА_9 , тому йому довелось попросити звільнити дорогу, щоб проїхати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , який працював державним виконавцем у Московському відділі виконавчої служби 3 2012 по 2016рр., пояснив, що з Губіним знайомий. Приблизно в 2012 році, точну дату він не пам”ятає, він склав акт опису на арешт транспортного засобу Тайота Прадо, чорного кольору, який він передав на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_1 , далі що було з автомобілем йому невідомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , який є головним державним виконавцем міжрайонного відділу виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області, поянив, що працює виконавцем з осені 2015. З Губіним раніше не знайомий. Бачить вперше.

Йому передали виконавче провадження в якому була копія акту опису в якому зберігачем транспортного засобу був обвинувачений. Це було приблизно у середині 2016 року.

Виконавче провадження про стягнення заборгованості, боржник Сафаров, стягувач ОТП Банк. Майно було передано Губіну на відповідальне зберігання іншим відділом виконавчої служби, ще до нього, тобто було зведене виконавче провадження. Де зберігався та як зберігався транспортний засіб йому невідомо.

Пояснив процедуру передачі на відповідальне зберігання. Якщо немає відомостей про знаходження транспортного засобу, то він оголошується у розшук, якщо органи поліції затримують автомобіль, то його направляють на штраф майданчик, державний виконавець складає акт опису і визначає відповідальне зберігання в присутності понятих.

Передати на відповідальне зберігання можливо будь-якій особі. В акті опису зберігач розписується, він попереджається про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, підміну. Зберігач несе відповідальність за майно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що із Губіним знайомий, мали робочі відносини. Пояснив, що займався підготовкою документів на арештоване та конфісковане майно, а ОСОБА_13 займався зберіганням та транспортуванням цього майна.

Повідомив, що на зберіганні у ОСОБА_1 був автомобіль Тойота Прадо, але у звязку з тим, що був розірваний договір оренди стоянки, ОСОБА_1 вимушений був передати на зберігання іншій людині. Про виконавче провадження йому невідомо. Зазначив, що автомобіль передали на зберігання Кислому, та те, що він був знайомий і теж допомагав у транспортуванні автомобілей, неодноразово. Кислий мав зберігати цей автомобіль до реалізації, та по першій вимозі мав надати виконавчій службі цей транспортний засіб. Спочатку автомобіль знаходився за адресою: Салтівське шосе, 73, на площадці, яку орендував ОСОБА_1 . На кожний автомобіль складався акт опису. Коли треба було звільнити площадку, ОСОБА_1 звертався до виконавчої служби про заміну відповідального зберігача. Як йому відомо Кислий забрав транспортний засіб сам, транспортував.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , яка працює головним державним виконавцем Московського відділу виконавчої служби, пояснила що ОСОБА_1 знайомий.

Вказала що був накладений арешт на автотранспортний засіб, був складений акт опис арешту майна, та був переданий ОСОБА_1 на зберігання. Відповідно до акту опису було зазначено, що відповідальний зберігач не має право підмінювати, знищувати, відчужувати та вчиняти інші незаконні дії відносно майна. Зазначила, що ОСОБА_13 подавав заяву, що він не має можливості зберігати транспортний засіб, тому було запропоновано з`явитись і зробити заміну відповідального зберігача. Надалі виконавче провадження в 2015 році було передано до Ленінського відділу виконавчої служби. Зазначила, що ОСОБА_13 викликали, було повідомлення, але не пам`ятає чи було воно ним отримано.

Безпосередньо у судовому засіданні досліджені письмові докази:

- 01.02.2016 року із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 388 КК України звернувся представник ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, та за цією заявою 02.02.2016 року були внесені відомості до ЄРДР за № 12016220510000360. До заяви також були подані копії договорів на підтвердження зміни стягувача на ТОВ «ОТП Факторинг України»;

- постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Вдовичем С.В. від 22.08.2013 року відкрито виконавче провадження № 39452557 щодо звернення стягнення на рухоме майно автомобілю TOYOTA PRADO, р.н. НОМЕР_1 , р.в. НОМЕР_3 , колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

- 21.07.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25.06.2017 року було проведено огляд місця події у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_3 та було виявлено та частково розукомплектований автомобіль марки ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 , та переданий під розписку на зберігання ОСОБА_6 . До постанови про проведення огляду місця події мітиться фототаблиця на якій зафіксовано вигляд автомобіля марки ТОУОТА LAND CRUISER PRADO.

- як вбачається з протоколу огляду предмету від 21.07.2017 року слідчим СВ Холодногірського ВП ГУНП в Х/о було проведено огляд автомобіля ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 . В ході огляду виявлено відсутність в автомобілі двигуна, коробки передач, шасі, бензобака, радіатора, акумулятора, номерних знаків. До протоколу також долучено фототаблицю на якій зафіксовано вигляд зазначеного автомобілю;

- постановою слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Х/о від 21.07.2017 року автомобіль марки ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 визнаний речовим доказом;

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 03.07.2017 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2017 року. Та в ході якого було вилучено оригінал акту опису та арешту майна від 01.03.2013 року;

- згідно акту опису та арешту майна від 01 березня 2013 року складеного на виконання виконавчого листа № 2-448/11 виданого Ленінським районним судом м.Харкова 24.02.2012 року про солідарне стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором у розмірі 697 552, 06 грн., державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції у присутності понятих проведено опис майна, що належить боржнику, а саме автомобіль TOYOTA LAND CRUSER PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , р.в. НОМЕР_3 , який цього ж дня був переданий державним виконавцем на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , та його попереджено про кримінальну відповідальність про заборону розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описано, про що він власноручно розписався у акті опису та арешту майна як особа, якій це майно ввірено;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.06.2017 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.05.2017 року, в ході якого ОСОБА_1 повідомив, що транспортний засіб знаходиться у ОСОБА_6 на підставі договору зберігання, та віддавати відмовляється. У зв”язку із чим видати автомобіль слідчому не може;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 09.06.2017 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.05.2017 року. В ході якого слідчому було надано доступ до зведеного виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-448/11 від 24.02.2012 та виконавчого напису № 4620 відносно боржника ОСОБА_3 , з можливістю виготовлення копій документів.

Так, матеріали вказаного зведеного виконавчого провадження містять постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2012 року винесену державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми стягнення 697552,06 грн., та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 . На підставі вказаної постанови були внесені відомості до державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 10.05.2012 року.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.08.2012 року винесеною державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ, накладено арешт на автомобіль TOYOTA LAND CRUSER PRADO, 2006 року випуску, днз НОМЕР_1 , р.в. НОМЕР_3 ,що належить ОСОБА_3 , в межах суми стягнення 697552,06 грн. На підставі вказаної постанови були внесені відомості до державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.08.2012 року.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.08.2013 року винесеною державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ, накладено арешт на автомобіль TOYOTA LAND CRUSER PRADO, днз НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 .

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.12.2015 року винесеною державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ, накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 .

29.02.2016 року постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ було оголошено розшук майна автомобілю TOYOTA LAND CRUSER PRADO, днз НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 .

- 29 липня 2015 року начальником Ленінського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_4 .А. особисто вручено під підпис ОСОБА_1 вимогу № 15136 про необхідність надати транспортний засіб, а саме, автомобіль марки ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 для проведення виконавчих дій 11.08.2015р. о 09.00-11.00 за адресою: м. Харків вул. Полтавський Шлях 46.

- 21 лютого 2016 року старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС ХМУЮ Бакицькою О.П ОСОБА_22 направлено за місцем мешкання ОСОБА_1 вимогу про необхідність надати транспортний засіб, а саме, автомобіль марки «ТОУОТА LAND CRUISER PRADO» д.р.н. НОМЕР_1 для проведення виконавчих дій 01.03.2016р. о 09.00-11.00 за адресою:м.Харків, вул.Полтавський Шлях 46.

- з листа начальника Ленінського ВДВС ХМУЮ № 3615/20-30 направленого заступнику начальника головного територіального управління юстиції вбачається, що про 01.03.2016 року ОСОБА_1 було повідомлено, що 03.12.2013 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір зберігання та за актом прийому-передачі передано останньому на зберігання автомобіль ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 .

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 03.07.2017 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді ленінського районного суду м. Харкова від 17.06.2017 року отримано доступ з можливістю копіювання до виконавчого провадження № 51278007 за зверненням ОСОБА_1 про витребування автомобілю у ОСОБА_6 .

Так постановою від 01.06.2016 року старшим державним виконавцем Харківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження про зобов`язання ОСОБА_6 повернути ОСОБА_1 автомобіль ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 , переданий йому на підставі договору зберігання.

-Згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи № 12526 середня ринкова вартість автомобіля ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 станом на 01.03.2013 року складає 200 551,30 грн. Середня ринкова вартість автомобіля ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 станом на 03.12.2013 року складає 201 292,90 грн. Середня ринкова вартість автомобіля ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 станом на 02.02.2016 року складає 423 312,03 грн.

-На запит слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області головний державний виконавець Московського ВДВС м Харкова ГТУЮ у Харківській області листом від 30.06.2017 року № 14.6-35/24897 повідомив в тому числі, що відділом не надавався дозвіл ОСОБА_1 на передачу автотранспортного засобу ТОУОТА LAND CRUISER PRADO, 2006 р.в., д.р.н. НОМЕР_1 на зберігання іншій особі (в тому числі ОСОБА_6 ). також повідомлено, що державним виконавцем відділу не виносилась постанова про зміну відповідального зберігача з ОСОБА_1 на будь-яку іншу особу. Акт опису та арешту майна від 01.03.2013 року який був складений державним виконавцем ОСОБА_18 не скасувався. В тому числі повідомлено, що 27.05.2013 до відділу надійшла заява ОСОБА_1 щодо неможливості зберігати автотранспортний засіб ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 , який був переданий йому на відповідальне зберігання. Також надано копію вказаної заяви ОСОБА_1

-29.05.2013 року ОСОБА_1 було направлено лист № 10-30/32153679/дв-7 на адресу зазначену ним у заяві, щодо надання переданого йому автомобіля ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 для вирішення питання, щодо зміни відповідального зберігача.

Протоколом огляду предметів від 25.10.2017 року слідчим СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області було проведено огляд копій документів долучених до матеріалів кримінального провадження, в тому числі наданих ОСОБА_6 , та постановою про визнання речових доказів від 25.10.2017 року визнано речовими доказами:

-Договір про надання послуг № 32 від 14.11.2014 року укладений між ОСОБА_6 та СПДФО ОСОБА_20

-Акт виконаних робіт до договору про надання послуг № 32 від 14.11.2014 року укладений між ОСОБА_6 та СПДФО ОСОБА_20

- Квитанція № 682018;

- Договір-доручення № 32 від 14 листопада 2014 року , укладений між

ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ;

- Квитанція № 682021;

- Квитанція № 041546;

- Акт опису і арешту майна від 1 березня 2013 року ;

- Договір застави автотранспортного засобу № PCL 702U32Y2006;

- Договір про відступлення права вимоги від 7 червня 2010 року ;

- Довідка № 202М115 від 12.07.2006 року ;

- технічний паспорт на автомобіль Toyota Prado, реєстраційнийномер НОМЕР_1 ; ,

- договір зберігання від 3 грудня 2013 року;

- акт приймання-передачі майна за договором зберігання від З грудня 2013 року;

- заява ОСОБА_1 від 27.05.2013 року;

- лист державного виконавця на заяву ОСОБА_1 від 29.05.2013 року № 10-30\32153679\дв-7;

- лист начальника Ленінського відділу ДВС від 29.06.2017 року № .8452 ;

- Договір купівлі продажу № 5\07-06 від 13.07.06 року;

- Поста нова про приєднання виконавчого провадження до зведеного - виконавчого провадження від 23.02.2016 року;

- Постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 15.08.2012 року;

- Постанова про розшук майни боржника від 15.08.2012 року ;

- Постанова про відкриття виконавчого провадження № 46873486 від 17 березня 2015 року;

- Постанова про розшук майна боржника від 29.02.2016 року;

-Вимога державного виконавця на адресу ОСОБА_1 ;

-Вимога державного виконавця вих. 15136 від 29.07.2015 року на адресу ОСОБА_1

-Копія виконавчого провадження ВП 51278007.

Крім того до матеріалів справи долучено судові рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про розірвання договору зберігання та витребування автомобіля, у яких встановлено, що 03 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали договір зберігання та склали акт прийому-передачі майна до договору зберігання, згідно з якими ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_6 прийняв на відповідальне зберігання автомобіль TOYOTA, марки LAND CRUSER PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору, днз НОМЕР_1 , р.в. 2006, вартістю 140 130, 00 грн. Пунктом 3.1.1 договору сторони передбачили, що зберігач зобов`язаний повернути передане на зберігання майно на першу вимогу поклажедавця або його уповноваженої особи в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання.

Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 не визнаючи свою вину, стверджував, що він не мав наміру приховувати автомобіль, який був переданий йому на відповідальне зберігання, а лише передав на зберігання іншій особі відповідно до договору зберігання. У подальшому не мав можливості повернути автомобіль на вимогу державного виконавця оскільки ОСОБА_6 відмовлявся повертати автомобіль на його вимогу.

Однак, суд критично ставиться до показів обвинуваченого щодо заперечення свої провини в пред”явленому обвинуваченні, оскільки його позиція є хибною.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

За частиною 1 ст. 388 КК предметом злочину є: а) майно, на яке накладено арешт; б) заставлене майно; в) майно, яке описано.

Із змісту ст. 388 КК випливає, що предметом злочину є майно, яке має особливий правовий статус, бо за ч. 1 ст. 388 КК власник або інший законний володілець цього майна внаслідок його опису, застави або накладення на нього арешту може бути обмежений або позбавлений права володіти, користуватися чи розпоряджатися ним, а за

ч. 2 ст. 388 КК - повністю втрачає право власності на майно, оскільки з набуттям законної сили рішення суду про конфіскацію майна воно переходить у власність держави.

Опис майна передбачає внесення його до відповідного акта опису, який містить перелік описаних предметів із зазначенням точної назви кожного з них, їх кількості, ціни та індивідуально-визначених ознак (вага, марка, розмір, форма, колір, товарний знак, дата випуску, ступінь зносу тощо). Арешт майна полягає у тимчасовому позбавленні власника або законного володільця майна можливості відчужувати певне їх майно. Арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, або іншої особи, у володінні якої перебуває це майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його (ч. 1 ст. 170 КПК). Заарештоване майно може залишатися у володінні особи, якій воно належить, а може бути вилучено і передано на зберігання іншим особам.

Об`єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою особи і може полягати в учиненні хоча б однієї з декількох, альтернативно зазначених у диспозиції ст. 388 КК, дій стосовно майна, а саме: 1) розтрата; 2) відчуження; 3) приховування; 4) підміна; 5) пошкодження; 6) знищення; 7) порушення обмеження (обтяження) права користування майном; 8) здійснення банківських операцій з коштами, на які накладено арешт; 9) інші незаконні дії з майном, яке описане, заставлене, заарештоване чи конфісковане.

Приховування майна - це різні форми (способи) його утаювання від уповноважених органів чи осіб (переміщення майна з місця належного його зберігання, неповідомлення про місце розташування, передача для збереження іншим, не уповноваженим особам тощо).

Суб`єктивна сторона злочину - лише прямий умисел. Мотиви можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб`єкт злочину - спеціальний, особа, якій майно ввірено на збереження після його опису чи арешту.

Таким чином, ОСОБА_1 , як особа якій було передано арештоване майно на відповідальне зберігання, без відома виконавчої служби, передав для збереження описаний та арештований автомобіль іншій, не уповноваженій особі, та не повідомив уповноважений орган – виконавчу службу про місце розташування автомобіля та про передачу для збереження іншій особі, тим самим приховав ввірене йому майно.

При цьому судом не встановлено будь-яких перешкод для надання уповноваженому органу – виконавчій службі, переданого ОСОБА_1 автомобіля ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 для вирішення питання, щодо зміни відповідального зберігача. Та як ОСОБА_1 сам зазначав, щодо інших автомобілів,які знаходились на стоянці це питання було вирішено.

Оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 388 КК, а саме приховування майна, визнається закінченим з моменту вчинення відповідних дій, то у даному випадку злочин є закінченим з моменту передачі ОСОБА_1 арештованого майна ОСОБА_6 згідно договору від 03.12.2013 та акту приймання-передачі автомобіля ТОУОТА LAND CRUISER PRADO д.р.н. НОМЕР_1 від 03.12.2013 року.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 388 КК України , тобто приховування майна на яке накладено арешт, яке описано, здійснене особою, якій це майно ввірено.

Під час розгляду справи стороною захисту - обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником було заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 388 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , яке сторона захисту просила вирішити у разі встановлення винуватості ОСОБА_1 .

Прокурор проти задоволення заявленого клопотання не заперечував.

Вирішуючи питання звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд виходить з наступного.

Так, частиною 2 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається судом, зокрема, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно доч.3ст.288КПК України,суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно із ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема:

1)три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Санкцією ч.1 ст. 388 КК України, передбачено максимальне покарання у виді обмеження волі до двох років. У зв`язку з чим, відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин віднесено до злочинів невеликої тяжкості, отже строки давності притягнення до кримінальної відповідальності становлять три роки.

Аналізуючи вищенаведені норми процесуального та матеріального права, слід дійти до висновку, що нормами КПК України передбачено порядок розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка до такої відповідальності притягається.

Отже, системний аналіз зазначених норм закону дозволяє суду дійти до висновку про невідкладність розгляду клопотання захисника про звільнення її підзахисного від кримінальної відповідальності, незважаючи на те, на якій стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження.

Разом з тим, виходячи із змісту ч.3 ст. 288 КПК України, згадана норма передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Аналіз ст. 44, 49 КК України, дозволяє дійти висновку про те, що особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності не лише за формальними умовами, як то, санкція статті, сплив конкретного строку з дня вчинення злочину, відсутність ухилення від суду та слідства, відсутність переривання строку давності). Так у ст. 44 КК України застосовано таку мовну конструкцію як: «…особа, яка вчинила злочин, звільняється відкримінальної відповідальності…».В ст. 49 КК України застосовані такі конструкції, як «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки…», тобто саме цією застосованою мовною конструкцією законодавець чітко визначає обов`язок суду встановити наявність винності особи у вчиненні злочину.

При цьому, суд повторно звертає увагу на те, що ст. 288 КПК України передбачає лише порядок звільнення від кримінальної відповідальності, однак із застереженням на норми закону України про кримінальну відповідальність.

Суд звертає увагу на ту обставину, що Верховним Судом видається правильним, що при звільненні від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали повинен зазначити, що особа, щодо якої вирішувалося питання про звільнення від кримінальної відповідальності, вчинила інкримінований нею злочин, і ця обставина разом із іншими підставами звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченими ст. 49 КК України встановлена судом першої інстанції, також погоджується з тим, що в мотивувальній частині ухвали повинно бути сформульовано обвинувачення, інкриміноване особі. Водночас, не погоджується із думкою сторони обвинувачення щодо встановлення винності особи, що є логічним при викладенні резолютивної частини ухвали суду першої інстанції, за якою кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку зі спливом строків давності.

Сам по собі інститут звільнення від кримінальної відповідальності передбачає наявність діяння, кримінальна караність за яке передбачена чинним КК України, і наявність особи, причетної до вказаного діяння, адже за відсутності як першого так і другого особу неможливо звільнити від кримінальної відповідальності.

Зазначені вище нормативні положення спрямовані на реалізацію вимог закріпленої в ч. 6 ст. 22 КПК України засади змагальності сторін, згідно з якою суд, залишаючись об`єктивним і неупередженим, повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а також закріпленої в ч. 1 ст. 26 КПК України засади диспозитивності, за якою сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частині першій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є обов`язком суду.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 388 КК України, який вчинено у грудні 2013 року, та який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, за який передбачене максимальне покарання у виді обмеження волі до двох років. ОСОБА_1 з часу вчинення зазначеного злочину до часу звернення до суд із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст..49 КК України, від досудового слідства чи суду, не ухилявся, нових злочинів середнього ступеня тяжкості, тяжких або особливо тяжких злочинів не вчиняв.

За таких обставин, ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов потерпілого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з ОСОБА_1 суми матеріальної шкоди у розмірі 423 321,03 гривень, суд залишає без розгляду.

Керуючись ст. 284, 285, 288 КПК України, ст. 49 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, на підставі ст..49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220510000360 від 02.02.2016 року відносно ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України - закрити.

Цивільний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з ОСОБА_1 суми матеріальної шкоди у розмірі 423 321,03 гривень - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової авто товарознавчої експертизи № 12526 від 14.07.2017 у розмірі 1485 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Бородіна