Рішення № 86486437, 15.11.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8586/19

Провадження № 2/638/3600/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року Дзержинський районній суд м. Харків в складі:

головуючого - судді Грищенко І.О.

за участю секретаря судового засідання Подосокорської А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Харкові цивільну справу за позовомпредставника позивача ОСОБА_1 адвоката Шевцова Олександра Анатолійовича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страховання» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП ,

Установив:

07.06.2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шевцов О.А. звернувся до Дзержинського районного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 116 969,77 грн., а також 50 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 090,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 28.01.2019 року о 20-20 годині відповідачка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки PORSHE MACAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №105 по вул. Салтівське Шосе в м . Харкові , не врахувала дорожню обстановку, недотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем SKODA SUPER В, державний номерний знакНОМЕР_5, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, їй призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в сумі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль ОСОБА_1 отримав пошкодження. Згідно даних висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 2557 від 18.02.2019 року, сума матеріальної шкоди, яка була спричинена як власнику автомобіля маркиSKODASUPER В, державний номерний знакНОМЕР_5, 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_2 ,внаслідок ДТП складає 116 969,77 грн. Крім того, діями відповідачки ОСОБА_2 позивачу спричинено моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, проти розгляду справи на підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України не заперечував.

Належно повідомлений відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула,причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

Приймаючи до уваги, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглянув справу на підставі ст.ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов наступного висновку .

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль маркиSKODASUPER В, державний номерний знакНОМЕР_5, 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , зареєстрований на ім?я ОСОБА_1 .

Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року по справі №643/1924/19, ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та призначено їй покарання у виді штрафу в дохід держави в сумі 340,00 грн. В описовій частині цієї постанови зазначено, що згідно даних протоколу серії ОБ № 18922, 28.01.2019 року о 20-20 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки PORSHEMACAN, державний номерний знак, р НОМЕР_4 , біля будинку №105 по вул. Салтівське Шосе в м . Харкові , не врахувала дорожню обстановку, недотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем SKODASUPER В, державний номерний знакНОМЕР_5, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , автомобілі отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_2 завдала матеріальні збитки та порушила п.16.11 ПДР України, скоїла правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 6 ст. 82 вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно даних висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 2557 від 18.02.2019 року , сума матеріальної шкоди, яка була спричинена як власнику автомобіля маркиSKODASUPER В, державний номерний знакНОМЕР_5, 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_2 ,внаслідок ДТП складає 166969,77 грн.

Згідно зі ст. 22 ЦК України - особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.1.ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У пункті 2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» роз`яснено, що шкода заподіяна майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи. У п. 9 вказаної Постанови роз`яснено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особу обов`язок надати річ того ж роду та якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справ втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки, неправомірних дій заподіювача шкоди.

Відповідно до Постанови Судової палати Верховного Суду України у цивільних справах від 20 січня 2016 року по справі № 6-2808цс15, потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоду про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоду, застрахувала свою цивільну відповідальність , із вимогою про виплату страхового відшкодування. Як вбачається з правового висновку, що був зроблений Верховним Судом України право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування спорів, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особою, яка зобов?язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншими об?єктами, використання, зберігання або утримання, якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п.2.2 Правил дорожнього руху України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов?язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов?язку відшкодовувати шкоду за участю, якщо доведе , що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ( частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167ЦК України). Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов?язана відшкодовувати шкоду.

Пошкодження належного позивачу автомобіля та заподіяння йому шкоди сталася з вини відповідачки ОСОБА_2 , що підтверджується даними змісту постанови Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року , яка і має нести відповідальність.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 116 969,77 грн, в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди, законні , обгрунтована належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода у тому числі полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов?язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31.03.1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» п.3 роз?яснив, що:

під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв?язку з ушкодженням здоров?я у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачем, інших цивільних прав, у зв?язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Що ж стосується позовних вимог позивача у частині відшкодування моральної шкоди, то вони також знайшли своє підтвердження у судовому засіданні щодо завдання моральної шкоди та підлягають частковому задоволенню відповідно до вимог татті 1167 ЦК України з наступних підстав.

Звертаючись в суд з позовом, представник позивача просив відшкодувати завдану ОСОБА_1 моральну шкоду. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача на його користь 50 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди представником позивача зазначено, що з вини водія транспортного засобу -автомобіля PORSHE MACAN ержаний номерний знак НОМЕР_1ОСОБА_2 було пошкоджено належний на праві власності ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль SKODASUPERВ, державний номерний знак НОМЕР_5 , а сам факт пошкодження належного йому майна спричинило виникнення пригніченого стану, як наслідок і нервового відношення до всього, а також він та його родина були позбавлені можливості використовувати за призначенням належний позивачу автомобіль.

Зважаючи на те, що визначений представником позивачки розмір моральної шкоди з підстав завдання ОСОБА_1 емоційних переживань та позбавлення його та членів його родини можливості використовувати транспортний засіб за призначенням у розмірі 50 000, 00 грн., що не є співмірним із наслідками, що мали місце з підстав пошкодження транспортного засобу - автомобіляSKODASUPERВ, державний номерний знак НОМЕР_5 , а докази на підтвердження зазначених підстав в обгрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди суду не надано, відповідно суд приходить до висновку, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на те, що в обґрунтування позовних вимог представником позивача не надано суду доказів на підтвердження моральних страждань, що мали місце у зв`язку з емоційними переживаннями, то при визначені розміру моральної шкоди суд приймає до уваги тільки ту обставину, що сам факт пошкодження майна, що було власністю та використовувалося за призначенням свідчить про завдання йому моральної шкоди та необхідність вживання заходів для відшкодування завданої майнової шкоди, що призвело до змін у способі його життя.

Позивач просить стягнути на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 50 000,00 грн., з урахуванням зазначених обставин,виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, стягненню підлягає сума у розмірі 10 000, 00 грн. , що на думку суду є належним відшкодуванням у цьому випадку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

За ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування спорів, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 16, 23, 1167 1187, 1188 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,5,11,12,76,81,141,259,263-266, 280-282 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди грошовікошти в розмірі 116 969 ( сто шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 10 000,00 (десять тісяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 090 (три тисячі дев`яносто) грн. 71 копійка.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному поряду.

Суддя: І.О.Грищенко