Вирок № 86481288, 18.12.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 18.12.2019

ЄУ № 420/342/18

Провадження №1-кп/420/25/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

ускладі: головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретарів Колесник Г.О. Сіренко Г.В.

прокурора Ісмаілова Е.М., Рідченко К.І.

обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - Заїки В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016131580000024 від 09.03.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Березівка, Новопсковського району Луганської області, який має середню освіту, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

16.07.1994 року приблизно о 21-00 год., водій ОСОБА_1 , керуючи в стані алкогольного сп`яніння, технічно справним автобусом марки «Ікарус-256» державний номер НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі «Артемівськ-Розсош» Новопсковського району Луганської області, у напрямку з смт. Новопсков до смт. Білолуцьк, де в районі с.Рогове Новопсковського району Луганської області під час роз`їзду із зустрічним автомобілем проявив не уважність та недбалість до зміни дорожніх умов, не вибрав безпечної швидкості руху при даних умовах, в наслідок чого скоїв наїзд на велосипед під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку автобуса. Після чого водій автобуса ОСОБА_1 з місця події зник.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій велосипеду ОСОБА_2 та пасажир велосипеду ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, від яких неповнолітній ОСОБА_2 помер на місці ДТП, а неповнолітній ОСОБА_3 був госпіталізований до лікарні смт. Білолуцьк .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому злочині не визнав і пояснив суду, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини саме велосипедиста ОСОБА_2 , який грубо порушив правила дорожнього руху, керуючи велосипедом в умовах недостатньої видимості, оскільки ТЗ - велосипед «Україна» не був обладнаний світловідбивачами, тобто велосипедист не виділив себе на проїжджій частині дороги.

Також обвинувачений пояснив, що водій зустрічного автомобіля ЗІЛ-130 переключився з режиму дальнього освітлення на ближнє менше ніж за 250 м., як того вимагають ПДР. Зазначена обставина заважала безпечному руху автобуса, яким він керував при зближенні даних транспортних засобів та внаслідок раптового осліплення він на деякий час втратив повну видимість в напрямку руху .

Крім того, обвинувачений зазначив, що до моменту ДТП внд алкогольних напоїв не вживав. Зміст алкоголю в його крові 3.7 за результатами дослідження пов`язане з тим, що перед забором крові для визначення вмісту алкоголю, лаборантом було оброблено ділянку на його руці ватним тампоном змоченим сgиртом. Тобто обвинувачений вважає , що не доведена його вина у встановленому законом порядку.

Незважаючи на невизнання обвинуваченими своєї провини в інкримінованому йому злочині його вина була підтверджена в ході судового розгляду на підставі показань свідків та інших зібраних у встановленому порядку доказів, досліджених в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 , пояснив суду, що 16.07.1994 року приблизно о 17-00 год. до нього до дому за адресою: АДРЕСА_2 приїхав на велосипеді його друг ОСОБА_2 , з яким вони раніше домовилися поїхати на дискотеку в с.Рогове Новопсковського району. Сівши на велосипед в якості пасажира вони направилися до с.Рогове через комбікормовий завод по грунтовій дорозі. Далі, в с.Заайдарівка вони виїхали на автомобільну дорогу «Артемівськ-Розсош» та почали рух по правому узбіччю автодороги в напрямку с.Рогове Новопсковського району. На дорогу не виїжджали, рухалися зі швидкістю приблизно 5 км/год. Приблизно в районі повороту на с.Рогове Новопсковського району він почув позаду звук автомобіля який наростав, однак він не повернувся назад подивитися і раптом відчув удар та втратив свідомість. До тями прийшов лише в лікарні та дізнався, що в результаті ДТП загинув його товариш ОСОБА_4 . В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження , як наслідок переніс декілька операцій на ключиці.

Крім того, потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що того дня ні він, ні ОСОБА_2 алкогольні напої не вживали. Велосипед на якому вони рухалися був в справному стані та на задньому і передньому крилі велосипеда малися світловідбивачі.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 , пояснила, що вона дійсно є матір`ю ОСОБА_2 , який загинув 16.07.1994 в результаті ДТП. У вечері ІНФОРМАЦІЯ_2 року її син ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , на велосипеді поїхали в с.Рогове Новопсковського району до дівчат. Через де-який час їй стало відомо, що внаслідок ДТП загинув її син ОСОБА_4 , а ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження і знаходиться у лікарні. Згодом вона дізналася, що ДТП сталася внаслідок наїзду автобуса «Ікарус», яким керував ОСОБА_1 на велосипед, яким керував її син. Також потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що після поховання сина ОСОБА_1 приїздив до неї додому просив вибачення та сплатив 1 млн. крб.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що починаючи з 1992 по 2000 він працював на посаді слідчого Новопсковського РВD УМВC України в Луганській області. В 1996 році здійснював досудове розслідування даного кримінального провадження. Ним проводилися такі слідчі дії, як відтворення обстановки та обставин події, призначав додаткову судову медичну експертизу ОСОБА_3 , та проводив інші слідчі дії, саме які вже не пам`ятає, оскільки пройшло більше 20 років. Під час проведення слідчих дій, йому було відомо, що ОСОБА_1 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння автобусом «Ікарус» , рухаючись по автомобільній дорозі «Артемівськ-Розсош» здійснив наїзд на ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які рухалися на велосипеді в попутному напрямку. Від наїзду ОСОБА_10 загинув, а ОСОБА_11 були завдані тілесні ушкодження.

Також сідок пояснив, що йому запам`яталося те, що водій ОСОБА_1 пояснював , що він святкував день народження своєї дружини, після чого вирішив поїхати до смт.Білолуцьк на службовому транспорті - автобусі «Ікарус» та під час руху в с. Рогове здійснив наїзд на велосипедиста. Під час розслідування даної дорожньої пригоди ОСОБА_1 добровільно надавав покази, ніякого тиску на останнього не було. Покази надавав за участю свого захисника Ковальова В. Версія обвинуваченого стосовно того, що його засліпив інший автомобіль є неспроможною, оскільки слідчий експеримент проводився декілька разів і засліплення не відбувалося. Засліплення можливе лише вночі , а ДТП сталося влітку о 21-00 год. та на вулиці було ще видно.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він в 1994 році працював на посаді першого заступника начальника Новопсковського РВ УМВС . Оскільки пройшло дуже багато часу він не пам`ятає обставини вчинення ДТП ОСОБА_1 . Також він зазначив, що був допитаний в судовому засіданні в якості свідка під час розгляду кримінального провадженні в суді в 1995 році. На той час давав такі покази, які йому тоді були відомі.

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст лікар- нарколог ОСОБА_13 пояснив, що порядок відібрання крові на вміст алкоголю передбачений відповідною Інструкцією. Виключається той факт, що на результат визначення вмісту алкоголю в крові впливає тампон змочений спиртом, яким обробляється рука (місце) де здійснюється забір крові. Також ОСОБА_13 пояснив, що наявність в крові алкоголю вмістом 3,7 проміле- це дуже тяжкий стан алкогольного сп`яніння.

Вина обвинуваченого у вчиненні злочину підтверджується письмовими доказами - матеріалами кримінального провадження:

- протоколом огляду місця події від 16.07.1994 року та схемою до нього, згідно якого місцем події є ділянка автошляху «Артемівськ-Россошь» с.Рогове Новопсковського району Луганської області. На правій частині узбіччя по ходу руху в бік смт.Білолуцьк в 2,4 м. від правого краю проїжджої частини дороги лежить велосипед. На краю проїжджої частин дороги знаходиться труп;

- протоколом медичного обстеження для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 73 від 16.07.1994 року, згідно висновку якого у ОСОБА_1 встановлено факт алкогольного сп`яніння.

-протоколом огляду та перевірки технічного стану велосипеда «Україна» від 17.07.1994 року, згідно якого оглядом виявлено, що передня частина рами зогнута, середня частина рами велосипеда деформована ;

- протоколом огляду та перевірки технічного стану автобуса «Ікарус» державний номер НОМЕР_1 від 17.07.1994 року, згідно якого оглядом виявлено, що деформована права сторона переднього капоту, розбито скло правого переднього повороту, розбито скло передньої правої фари, деформована права сторона передньої решітки На передньому бампері маються нашарування білої фарби;

-висновком судово медичної експертизи № 156 від 17.07.1994 року, згідно якого експертизою трупа гр. ОСОБА_2 встановлені наступні тілесні ушкодження: садна волосяної частини голови та обличчя, закритий перелом кісток зводу та основи черепу , крововиливи під оболонку та речовини головного мозку, садна передньої, бокової та задньої частин поверхні грудної клітини, правого та лівого плеча, ліктьових суглобів, правої та лівої кісті, крововиливи та садна лівого стегна, правого колінного суглобу та правої гомілки, закритого перелому лівого стегна. Смерть гр. ОСОБА_2 настала в наслідок закритого перелому кісток зводу черепа, який супроводжувався крововиливом під оболонки та речовини головного мозку. Дані тілесні ушкодження могли бути завдані випуклими частинами транспортних засобів при зіткненні;

- висновком судово медичної експертизи № 287 від 01.12.1994 року, згідно якого у гр. ОСОБА_3 встановлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку, множинні рвані рани волосяної частини голови, закритий перелом ключці зі зміщенням, закритий перелом лівого плеча зліва без зміщення, забій попереково крижового відділу хребта, травматичний шок 2-3 ст. Дані тілесні ушкодження утворилися від взаємодії з випуклими частинами автобусу з наступним падінням та ударом об дорожне покриття . За ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

-висновком автотехнічної експертизи№ 18/16 від 30.01.1995 року, згідно висновків якого в даній дорожній ситуації був здійснений наїзд на велосипед, який рухався по краю узбіччя та водій ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п.п. 1.4,10,1.12.1,12.2 Правил дорожнього руху (в ред.1994 року). Дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідали вимогам ПДР та були умовами здійснення аварійної обстановки та знаходилися в причинному зв`язку з настанням ДТП;

- висновком судово-медичної експертизи № 156 від 17.07.1994 року, згідно якого смерть неповнолітнього ОСОБА_2 наступила від закритого перелому кісток склепіння та основи черепа, який супроводжувався крововиливами під оболонки і речовини головного мозку. На момент смерті ОСОБА_2 був тверезий.

-висновком комісійної судово-медичної експертизи № 48 від 31.12.1996 року згідно якого неповнолітній ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді ГЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням, закритий перелом хірургічної шийки плеча зліва без зміщення, забій хребта, множинні садни голови, обличчя та кінцівок, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я. Висновки первинної судово медичної експертизи (висновок експерта № 287 від 01.12.1994 року) про те, що ОСОБА_3 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, змінені, так як діагноз « травматичний шок 2-3 ст» встановлений лікарями не підтверджений об`єктивними даними;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10.07.1998 року;

-довідкою лікаря Новопсковського РТМО від 13.07.1998 року, згідно якої в крові громадянина ОСОБА_1 виявлено зміст алкоголю 3,7 проміле;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 16.04.1999 року;

-висновком автотехнічної експертизи № 1240/18 від 31.05.1999 року, згідно якого в даній дорожній обстановці водій автобуса Ікарус державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, шляхом виконання вимог п.п.12.2,19.2 ч.3 Правил дорожнього руху України.

В умовах даної події, дії водія автобуса Ікарус державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , невідповідні вимогам п.п.12.2,19.2 ч.3 Правил дорожнього руху України, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і наслідками.

Пункт 12.2. ПДР (у редакції 1994 року) у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

У разі засліплення водій повинен увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зменшити швидкість або зупинитися.2.8. Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

2.9. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають відношення до пригоди;

г) вжити можливих заходів для подання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

д) у разі неможливості виконати дії, викладені в пункті 2.9 "г" відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який засвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

е) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган міліції, записати прізвища і адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

є) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

ж) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до складу офіційно затвердженої аптечки).

Досліджені докази у своїй сукупності є логічними, послідовними,

узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість.

Невизнання обвинуваченим своєї вини суд вважає способом захисту, та способом ухилення від покарання, або пом`якшення його, так як вина його підтверджується дослідженими вище доказами.

Під час виступу в судових дебатах захисником обвинуваченого- адвокатом Заїкою В.К., було заявлено клопотання про визнання окремих доказів недопустимими. Так, захисник посилався на недопустимість таких доказів, як висновок автотехнічної експертизи № 18/16 від 30.01.1995 року, протоколу медичного обстеження для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 73 від 16.07.1994 року.

Розглянувши дане клопотання в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст. 89 КПК України суд прийшов до таких висновків.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Оцінюючи в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення докази, які були досліджені в судовому засіданні, суд не знайшов підстав для визнання недопустимими та неналежними докази, на які посилається захисник. Також судом не встановлено, що дані докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Посилання захисника стосовно того, що під час медичного огляду ОСОБА_1 на встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння був порушений існуючий порядок, передбачений наказом № 694 МЗ СССР від 08.09.1988 року, так як при обстеженні не було відібрано біологічні зразки крові, є безпідставними та спростовуються доказами - довідкою Новопсковського РТМО від 13.07.1998 року, згідно якої 19.07.1994 року в лабораторії проводилося визначення змісту алкоголю в крові громадянина ОСОБА_1 та виявлено зміст алкоголю 3,7 проміле.

Стосовно посилання захисника обвинуваченого на визнання недопустимим протокол допиту свідка ОСОБА_14 суд зазначає таке.

Згідно ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.1 ст.95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Згідно ч.3 ст.95 КПК України свідок зобов`язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду, а експерт - слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Зі змісту ч 4. ст.95 КПК України вбачається, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Враховуючи, що свідок ОСОБА_14 не був безпосередньо допитаний в судовому засіданні під час розгляду даного кримінального провадження, то суд вважає протокол допиту свідка ОСОБА_14 недопустимим доказом та не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками дій, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть неповнолітнього ОСОБА_2 , та середньої тяжкості тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_3 .

При призначенні покарання суд не вбачає обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином ; дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації; за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимого, його відношення до скоєного; обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання; висновок досудової доповіді органу пробації, згідно якого перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Згідно ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набранням вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Згідно ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затриманням У цьому разі особа звільняється ід кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Оскільки ОСОБА_1 даний злочин вчинив у 1994 році, переховувався від слідства, про що свідчать постанови органу досудового розслідування від 28.05.2000 року, 12.04.2006 року , нового злочину не вчинив, з дня вчинення злочину минуло більше п`ятнадцяти років, тому на підставі ч.2 ст. 49 КК України його слід звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Речові докази та процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відстуні. Цивільний позов не заявлено.

Обраний 29.02.1996 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд із зареєстрованого місця проживання скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: