Рішення № 86479528, 05.12.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5254/17

Провадження № 2-а/344/76/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Пастернак І.А.,

секретаря Кріцак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника з 01.12.2015 року в розмірі 4 021,11 грн. неправомірними, зобов"язання призначити пенсію по втраті годувальника з 01.12.2015 року в розмірі 4 021,11 грн., стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника з 01.12.2015 року в розмірі 4 021,11 грн. неправомірними, зобов"язання призначити пенсію по втраті годувальника з 01.12.2015 року в розмірі 4 021,11 грн., стягнення судових витрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку Управління ПФУ в м. Івано- Франківську з 2006 року та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1610,83 грн. У ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 з яким позивачка перебувала у шлюбі і який з 11 січня 2014 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 8042,33 грн. 08 грудня 2015 року позивач звернулася до УПФУ в м. Івано-Франківську із заявою про переведення її із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Однак, УПФУ в м. Івано-Франківську відмовив їй в задоволенні її заяви. 02 лютого 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача УПФУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.07.2016 р. у справі № 344/1280/16-а за позовом ОСОБА_1 до ПФУ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Івано- Франківську Івано-Франківської області щодо відмови у переведені та призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника та зобов`язано відповідача призначити пенсію по втраті годувальника з 01.12 2015 року. Однак, УПФУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області всупереч вимогам Закону, виконуючи постанову суду першої інстанції щодо призначення позивачці пенсії по втраті годувальника, по своєму, невірно та помилково трактуючи вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, норми ст. ст..36,37 вищезгаданого Закону призначив позивачці пенсію по втраті годувальника, не як передбачено законом: 8042,23/100*50%=4021,11 грн., а здійснив перерахунок пенсії по віку та призначив пенсію по втраті годувальника з 01.12.2015 р. в розмірі 1434,83 грн. Вважає такі дії відповідача неправомірними. Просить суд постановити рішення, яким визнати неправомірними дії УПФ в м. Івано-Франківську щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 з 01.12.2015 року пенсії по втраті годувальника в розмірі 4021,11 грн. Зобов`язати УПФ в м. Івано-Франківську призначити ОСОБА_1 з 01.12.2015 року пенсію по втраті годувальника в розмірі 4021,11 грн. стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.

05.12.2019 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог. У даній заяві представник позивача просить постановити рішення, яким визнати неправомірними дії ГУПФ в Івано-Франківській області щодо неправомірно нарахованої ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Зобов`язати ГУПФ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2015 року.

Представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задоволити.

Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити з мотивів викладених у запереченні на позовну заяву (а.с.14-15).

За змістом ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що позивач перебуває на обліку УПФ в м. Івано-Франківську з 2006 року та отримувала пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1610,83 грн.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.07.2016 року позов ОСОБА_1 до УПФ в м. Івано-Франківську про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо відмови у переведені та призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника та зобов`язано Управління пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 01.12 2015 року (а.с.8-9).

02.02.2017 року ОСОБА_1 отримала листа УПФ в м. Івано-Франківську з якого вбачається, що на виконання постанови суду від 21.07.2016 року позивачці призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 1434,83 грн. Пенсія за віком в розмірі 1610,83 грн. виплачено по 31.01.2017 року, тому виникла переплата пенсії з 01.12.2015 року по 31.01.2017 року в сумі 1536,64 грн. (а.с.4).

Не погоджуючись з незаконністю дій працівників УПФ позивачкою 17.02.2017 року на адресу УПФ в м. Івано-Франківську було направлено листа в якому говорилося проте, що згідно листа УПФ від 20.11.2015 р. № 376/Д-15 який було направлено на її адресу «Станом на час смерті (ІНФОРМАЦІЯ_3.) чоловік позивачки - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримував пенсію за віком у відповідності до закону України «Про державну службу» в розмірі 8042,23 грн.», а тому сума належної їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника повинна складати 8042,23/100*50 % = 4021,11 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а оскільки пенсію чоловікові призначено довічно до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ положення якого розповсюджуються виключно на призначення пенсій після набрання ним чинності, а не на раніше призначені довічні, то заниження належної їй суми пенсії є грубим порушенням законодавства України (а.с.6).

У відповідь на звернення позивачки 28.02.2017 року УПФ в м. Івано-Франківську була дана відповідь про те, що згідно постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.07.2016 року позивачці проведений перевід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2015 року (а.с.7).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другі статті 32 цього Закону,- незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно приписів статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року.

Статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи зі змісту наведених норм права, отримання пенсії у звязку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа. Визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника проводиться від розміру пенсії, яку отримувала померла особа (годувальник) за життя, тобто з фактичного її розміру. Перерахунок пенсії за віком з моменту дії інших законів чинним законодавством не передбачено.

Конституція України проголошує, що Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй.

Ст. 22, ч. 1 ст. 92 Конституції України визначені права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються Законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Вищезгадану правову позицію дотримано і в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 09.08.2019 року в справі № 741/1603/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Однією з позовних вимог позивача є визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірними дії щодо неправомірно нарахованої ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Разом з тим, діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

В даному випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а відмовою викладеною у формі листа №103/Д-15 від 28.02.2017 року, тобто рішенням суб`єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій відповідача без задоволення.

Враховуючи викладене, а також належність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 викладену в листі №103/Д-15 від 28.02.2017 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач в позові також просить зобов`язати ГУПФ України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2015 року.

Враховуючи висновок суду про протиправність відмови відповідача в призначенні пенсії по втраті годувальника позивачу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2015 року підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 650,00 гривень.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 5-6, 9, 77-78, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дії ГУПФ в Івано-Франківській області щодо неправомірно нарахованої ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника; зобов`язати ГУПФ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2015 року - задоволити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо неправомірно нарахованої пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника.

Зобов`язати ГУПФ України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2015 року.

У задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, код ЄРДПОУ 205850895 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індетифікаційний номер - НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 650 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 20.12.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.