Постанова № 8647744, 04.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року № 37477/09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання Куземському В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» Величко Сергія Олеговича на постанову господарського суду Волинської області від 11 червня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гафротари» до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, з якого вбачається, що 19 серпня 2008 року Нововолинською обєднаною ДПІ оформлено акт за № 832/42/2301/33211353, який було складено в результаті проведеної додаткової невиїзної перевірки. На підставі згаданого акту прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2008 року № 853/2301/0 та № 854/2301/0, в яких не чітко вказано, в чому саме полягає суть порушення і яким чином підприємство порушило норми Закону. Позивач зазначає, що згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків. Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Податкова накладна №1/1-09 від 01.09.2005 року видана продавцем ПП «Таїр» відповідає вимогам, що викладені у зазначеному вище Законі і тому, вважає позивач, сума ПДВ у розмірі 250000, 00 гривень включена до суми податкового кредиту у січні місяці 2008 року. Відповідно до підпункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання, що і було зроблено позивачем. Останній вважає, що сума податкової накладної №1/1-09 від 01.09.2005 року, яка видана ПП «Таїр» на суму ПДВ 250000, 00 гривень на законних підставах включена до податкового кредиту січня місяця 2008 року.

Крім того, позивачем у жовтні місяці 2007 року придбано в контрагента ТзОВ «Ювстар» картон, що підтверджується податковими накладними №67 від 12.10.2007 року; № 68 від 15.10.2007 року; № 69 від 22.10.2007 року та відповідно сплачено ПДВ у сумі 31678,29 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 520 і 521 від 11.10.2007 року; № 557 від 15.10.2007 року; № 574 від 17.10.2007 року; № 3886 від 22.10.2007 року; № 633 від 25.10.2007 року. Право позивача на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. Позивач вказує, що на податковий кредит платника податку не впливають неправомірні дії його контрагентів. Закон про ПДВ не передбачає відповідальності платника податків за діяння інших платників. Такою є і позиція судів України. Позивач зазначає, що в пункті 3 акту перевірки Нововолинської ОДПІ від 19.08.2008 року №832/42/2301/33211353 описано, що згідно з даними декларації залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 219219 гривень. За даними перевірки - 201384 гривень. Цей період вже перевірявся Відповідачем, що засвідчується актом від 16.05.2008 року і сума в розмірі 17835 гривень вже узгоджена сторонами, тому не може враховуватись та описуватись в кожному наступному акті перевірки. Позивач пільгою по податку на додану вартість у січні місяці 2008 року не користувався і тому не здавав звіту за формою №1-ПП,але в акті перевірки ДПІ безпідставно зазначено протилежне - без посилань на документи, які б засвідчували факт користування пільгою по податку на додану вартість.

Позивач просив визнати нечинними вказані вище два податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2008 року.

Постановою господарського суду Волинської області від 11 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції, зокрема, вказав на те, що контрагенти позивача ПП «Таїр» та ТзОВ «Ювстар» не сплатили необхідні податки.

На згадане рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга ТзОВ «Волинська фабрика гофротари». Апелянт вважає, що постанова прийнята судом безпідставно та всупереч законодавству. Зокрема вказує на те, що при віднесенні ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» податку на додану вартість в сумі 250000грн. до податкового кредиту в січні 2008 року товариство керувалось чинним законодавством, а саме: п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.5.1., п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки господарська операція щодо придбання позивачем від ПП «Таір» лінії для виробництва картонних коробок з гофрокартону платіжними дорученнями про оплату цієї лінії на користь постачальника на загальну суму 1500000 грн., податковою накладною №1/1-09 від 01.09.2005 року, оформленою ПП «Таір» відповідно до вимог вищевказаного закону. Право на податковий кредит в сумі 31678, 29 грн. у ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» по господарській операції з ТзОВ «Ювстар» виникло також на підставі чинного законодавства, що підтверджено податковими накладними № 67 від 12.10.2007 року, № 68 від 15.10.2007 року, № 69 від 22.10.2007 року та платіжними дорученнями № 520, № 521, № 557, № 3886, № 633.Просить постанову господарського суду Волинської області скасувати та визнати нечинними згадані вище податкові повідомлення рішення.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про підставність апеляційної скарги та незаконність рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків та не є обмеженою в часі. Тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім щодо звітного періоду. Податкова накладна №1/1-9 від 01.09.2005 року, видана ПП «Таїр» включена в податковий кредит січня місяця 2008 року. Відповідно, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-який попередній податковий період.

З акту № 832/42/2301/33211353 від 19 серпня 2008 року Нововолинської ОДПІ вбачається, що проводилась додаткова невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок за лютий місяць 2008 року.

Колегія суддів зазначає, що з акту перевірки (а.с.17-18) випливає, що серед постачальників товару було і ПП «Таїр», в якого придбано лінію для виробництва картонних коробок на суму 1500000, в тому числі ПДВ- 250000 гривень. Підприємство, на думку перевіряючих, неправомірно включило до податкового кредиту податкову накладну №1/1-09 від 01 вересня 2005 року на суму 1500000 гривень, (ПДВ- 250000 грн. за придбання лінії для виробництва картонних коробок).По результатах отриманих відповідей на направлені запити на ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» та до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, (місце перебування на податковому обліку ПП «Таїр»), неможливо встановити фактичного постачальника реалізованої лінії. Згідно висновків ДПІ ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ, яке заявлене на розрахунковий рахунок за січень 2008 року в сумі 162447 гривень, за лютий 2008 року в сумі 90942 гривень. Крім того, занижено ПДВ за січень 2008 року в сумі 165762 гривень; за лютий 2008 року в сумі 53577 гривень.

Разом з тим, колегія суддів констатує той факт, що Нововолинська ОДПІ у поясненні до суду 29 вересня 2008 року зазначає, що податковою міліцією проводилась перевірка придбання основних засобів Позивача від ПП «Таїр», зокрема, на суму 3092898,96 гривень; ПДВ на суму 515483,16 гривень. Факт придбання основних засобів встановити неможливо.

Також було встановлено, що виконавцем послуг з ведення бухгалтерського обліку для ПП «Таїр» є ПП «Оріон». Згідно довідки від 13.08.2008 року Кіровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області 30 квітня 2008 року було прийнято заяву від керівника ПП «Оріон» Заєць В.В. про викрадення з офісу підприємства оргтехніки та зіпсуття документів бухгалтерського обліку. По даному факту 05.05.2008 року Кіровським РВ ДГУ було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (ОМ № 1629).(а.с. 67). Факт придбання картону у ТзОВ «Ювстар» підтвердити також неможливо (а.с.68).

Колегія суддів констатує, що Закон про ПДВ не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і цей факт не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Верховний Суд України орієнтує суди на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (ЛІГА-Закон; Постанова Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року-Справа за позовом ТзОВ «Добриня і К»).

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Колегія суддів приймає до уваги довідку головного бухгалтера ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» від 05.09.2008 року, адресовану Начальнику Нововолинської ОДПІ про те, що ПП «Таір» і «Таір ТзОВ ЛТД» є різними підприємствами (а.с.85).

Колегія суддів погоджується з позицією Вищого Адміністративного Суду України, викладеній у довідці про те, що факт надмірної фактичної сплати податку, за результатами звітного податкового періоду, платником податку, який звернувся до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості, підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, з яким Закон повязує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених ним випадках.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги висновки в АКТІ ДПІ від 16 травня 2008 року (а.с.133) про те,що неможливо підтвердити ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» суму бюджетного відшкодування по ПДВ, яке заявлене на розрахунковий рахунок за січень 2008 року в сумі 162447 гривень, в сумі 90942 гривень - за лютий 2008 року через неотримання відповідей, а також відсутність чітких відповідей на ці ж питання під час додаткової перевірки 19.08.2008 року, колегія суддів вважає неможливим з власної ініціативи витребувати будь-які докази по даній справі, як цього вимагають ст.ст. 4,5,11 КАС України. При цьому враховується факт проведення трьох перевірок по питаннях, вказаних у адміністративному позові.

Ст.69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів приймає до уваги і факт винесення ухвали господарським судом Волинської області від 27.11.2008 року про зупинення провадження у даній справі для проведення додаткової перевірки ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» з питань правильності визначення сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень, лютий 2008 року з врахуванням первинних документів. Ухвалено було також направити запити до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та ДПІ в Обухівському районі м.Києва.

З листа ДПІ в Обухівському районі Київської області вбачається, що господарським судом Київської області постановою від 07.08.2008 року по справі №Б 18/470-08 визнано ТОВ «Ювстар» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Свідоцтво платника податку на додану вартість не анульовано. Податкові зобовязання по податку на додану вартість за жовтень 2007 року складають 64897 гривень (а.с.169).

Наведений вище лист підтверджує факт існування товариства «Ювстар» і є незрозумілою позиція Нововолинської ОДПІ щодо неможливості встановлення місця знаходження Товариства і розшуку посадових осіб ТзОВ «Ювстар».

Крім того, ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська надала інформацію відносно включення Приватним підприємством «Таїр» до податкових зобовязань з податку на додану вартість податкової накладної від 01.09.2005 року №1/1-09 на суму 1500 000 гривень, в тому числі ПДВ 250000 гривень (а.с.172).

Згідно листа директора «Таїр» на запит від 18.12.2008 року приватне підприємство підтвердило факт крадіжки з офісу оргтехніки та пошкодження бухгалтерських документів (а.с.173).

З листа начальника Кіровського РВ ДПУ в Дніпропетровській області вбачається, що Заяц В.В. зверталась до міліції з приводу проникнення в офіс ПП «Оріон» невідомих і крадіжку оргтехніки та пошкодження бухгалтерської документації (а.с.179).

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, де платником є ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» , а одержувачем ПП «Таїр» за лінію для виробництва картонних коробок із гофрокартону (а. с. 174-178).

Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних на аркуші 181 знаходиться посилання на те, що 01 вересня 2005 року за №1/1-09 видана податкова накладна (платник податку покупець Волинська фабрика гофротари. Загальна сума 1500000 гривень; сума ПДВ 250000 гривень.

На виконання ухвали суду в акті від 31.03.2009 року № 290/25/2301/33211353 зазначено, що відповіді від ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська на поставлені запитання не отримано. В матеріалах справи міститься посилання на крадіжку оргтехніки з офісу ПП «Оріон», яке виконувало бухгалтерські послуги для ПП «Таїр», та пошкодження бухгалтерських документів (а.с. 191).

Колегія суддів дає критичну оцінку висновкам, вказаним у даному акті, оскільки вони не стверджують і не спростовують позицію кожної з сторін. Сумніви, що були після першої податкової перевірки, залишились після другої податкової перевірки, а також не спростовані в ході невиїзної додаткової позапланової документальної перевірки ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» від 31.03.2009 року, проведеної згідно ухвали Господарського суду Волинської області від 27.11.2008 року № 02/149-2А.

Суд першої інстанції не врахував того, що при віднесенні ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» податку на додану вартість в сумі 250000 гривень до податкового кредиту в січні 2008 року не порушило чинного законодавства, оскільки господарська операція щодо придбання Позивачем від ПП «Таїр» лінії для виробництва картонних коробок з гофрокартону підтверджується платіжними дорученнями про оплату цієї лінії на користь постачальника на загальну суму 1500000 гривень, в тому числі ПДВ- 250000 гривень податковою накладною № 1/1-09 від 01.09.2005 року, оформленою ПП «Таїр» та використання отриманої лінії Товариством у виробничій діяльності, що не заперечується Відповідачем.

Крім того, право на податковий кредит в сумі 31678,29 гривень у ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» по господарській операції з ТзОВ «Ювстар» виникло також на підставі чинного законодавства, оскільки підтверджено податковими накладними №67 від 12.10.2007 року; № 68 від 68 від 15.10.2007 року; № 69 від 22.10.2007 року, оформленими ТзОВ «Ювстар» платіжними дорученнями №№ 520,521,557,574, 3886,633 про оплату гофротари на користь постачальника та використання позивачем цієї гофротари у виробничій діяльності.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене без дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно зясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 п.1 ч.1, 205 ч.2; 207, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» задовольнити, постанову господарського суду Волинської області від 11 червня 2009 року скасувати і прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» задовольнити, податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 26 серпня 2008 року за № 853/2301/0 та № 854/2301/0 скасувати.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.О.Яворський

Судді І.М. Обрізко

Я.С. Попко

Повний текст

виготовлено та підписано

09.03.2010р.