Ухвала суду № 86476252, 17.12.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5659/17

6/295/369/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретаря Поліщук О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі заяву ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2018 у цивільній справі №295/5659/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теплий стан» про усунення перешкод у користуванні приватним житлом,-

встановив:

19.11.2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду.

Заява мотивована тим, що Богунським ВДВС м. Житомир здійснюється виконавче провадження ВП 57195310 на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/5659/17 про зобов`язання ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні та розпорядженні 1/2 квартири АДРЕСА_1 шляхом його вселення у вказану квартиру. Натомість у справі №295/9304/18 Богунським районним судом м. Житомира ухвалено рішення про визнання за ОСОБА_5 право власності на указану однокімнатну квартиру, припинено право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири зі сплатою з депозитного рахунку суду грошової компенсації вартості частки. Ухвалою Верховного Суду 12.09.2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 295/9304/18.

ОСОБА_5 зазначає, що ухвала Верховного Суду та рішення Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/9304/18 роблять неможливим виконання судового рішення у справі №295/5659/17, так як встановлені та наявні підстави за ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» для застосування відстрочки щодо виконання рішення у справі № 295/5659/17 у виконавчому провадженні ВП 57195310.

З огляду на викладене у заяві ОСОБА_5 просить суд відстрочити виконання рішення у справі № 295/5659/17 у виконавчому провадженні ВП 57195310 до розгляду по суті справи № 295/9304/18 Верховним Судом.

В судове засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , представник ОСББ «Теплий стан» та державний виконавець Васіна С.В. не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У письмових заявах на адресу суду ОСОБА_6 та ОСОБА_8 просили суд розглянути заяву ОСОБА_5 без їх участі, заяву про відстрочку виконання рішення суду задовольнити. Головний державний виконавець Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області Васіна С.В. у поданому на адресу суду відзиві просила проводити розгляд справи у відсутність представника відділу та відмовити ОСОБА_5 у задоволенні її заяви за безпідставністю.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги заяви про відстрочку виконання рішення суду, просив їх задовольнити з підстав, викладених у заяві ОСОБА_5 Окремо подав відповідне письмове клопотання від 17.12.2019.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_5 , надав відповідне письмове уточнене клопотання від 17.12.2019. У даному клопотанні додатково просив постановити ухвалу якою визнати дії заявника ОСОБА_5 систематичним зловживанням процесуальними правами та стягнути з неї штраф на користь держави.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та представника ОСОБА_4 , вивчивши й дослідивши матеріали справи вважає, що заява не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби міста Житомира перебуває виконавче провадження № 57195310 з виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2018 року у справі №295/5659/17, яким зобов`язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні та розпорядженні 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 шляхом його вселення у квартиру та знесення (демонтажу) за власний рахунок перегородки (тамбура), що розташований між сходовим майданчиком та квартирою, і стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/9304/18 від 03.04.2019 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 За ОСОБА_5 визнано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , припинено право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку даної квартири зі сплатою на користь останнього із депозитного рахунку суду грошової компенсації частини квартири.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15.07.2019 року рішення суду першої інстанції у справі №295/9304/18 скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2019 року відкрито касаційне провадження у справі №295/9304/18 та витребувано із Богунського районного суду м. Житомира матеріали зазначеної справи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення суду є завершальною стадією цивільного процесу і здійснюється у певній процесуальній формі.

За вимогами ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, порядок виконання рішення – це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Тобто, при набранні рішенням законної сили воно є обов`язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов`язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення ЦПК України визнав обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435).

Згідно із ч. 4 зазначеної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, зокрема враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи – тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим актом.

Згідно із ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, закон пов`язує можливість відстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

З огляду на викладене, зміст ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що наявність скасованого рішення Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/9304/18 від 03.04.2019 року та ухвали Верховного Суду від 12.09.2019 року про відкриття касаційного провадження у справі не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відтак вимоги заяви ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення суду є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Дії, що суперечать завданню цивільного судочинства та можуть визнаватися зловживанням процесуальними правами, наведені у частині другій статті 44 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Види заходів процесуального примусу наведені у статті 144 ЦПК України, одним із яких є штраф.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином статтею 148 ЦПК України наведений вичерпний перелік випадків, у яких суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу.

Як вбачається зі змісту уточненого клопотання представника ОСОБА_4 від 17.12.2019 представник стягувача у ВП № 57195310 та позивач у справі №295/5659/17 пов`язує необхідність вжиття судом заходів процесуального примусу в першу чергу у зв`язку із невиконання боржником ОСОБА_5 рішення суду у справі №295/5659/17.

На неодноразове ігнорування боржником ОСОБА_5 вимог державного виконавця у ВП № 57195310 щодо виконання рішення суду у справі №295/5659/17 посилався і головний державний виконавець Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області Васіна С.В. у поданому на адресу суду відзиві.

На переконання суду, у даному випадку свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню,може бути підставою для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України, проте не є підставою для вжиття судом заходів процесуального примусу згідно з положеннями ЦПК України.

Таким чином вимоги клопотання про вжиття судом заходу процесуального примусу у вигляді штрафу до ОСОБА_5 також задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 44, 144, 148, 260, 435 ЦПК України,-

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення суду – відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про застосування заходів процесуального примусу – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту ухвали - 20.12.2019

Суддя