Рішення № 86475643, 16.12.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5611/19

Провадження № 2-о/206/818/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Шоста Дніпровська державна нотаріально контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцями,-

І. Стислий виклад позиції заявника, представника заявника та заінтересованої особи.

З урахуванням уточнених вимог, заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , бабуся заявника, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишився спадок, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав їй на праві власності. У бабусі було три сини: батько заявника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Ще за життя, 27.12.2011 ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла усе їй належне рухоме та нерухоме майно своєму сину ОСОБА_6 , своєму онуку ОСОБА_8 , який є двоюрідним братом заявника та онуку ОСОБА_1 . На час смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 мешкали ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Вони протягом строку у 6 місяців з заявою про відмову від спадщини не звернулись, відтак вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 як особи, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 15.02.2017 заявник звернувся до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті бабусі, проте постановою державного нотаріуса Гомозову М.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку домоволодіння, у зв`язку з тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду. У жовтні 2018 заявник звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування, судом було винесено рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, проте в мотивувальній частині рішення було зазначено що правильним способом захисту є доведення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Факт мешкання заявника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час розгляду цивільної справи № 202/6843/18 у Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська про визнання права власності в порядку спадкування. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, заявник є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 немає. В зв`язку із чим заявник звернувся до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, але йому було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що у нього відсутній факт прийняття спадщини. В зв`язку із чим заявник просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцями: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити.

Заінтересована особа у судовому засіданні просила задовольнити заяву.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

04.10.2019 заявником подано дану заяву.

09.10.2019 ухвалою судді заяву залишено без руху.

15.10.2019 заявником подано уточнену заяву.

28.10.2019 у даній справі відкрито провадження, залучено заінтересованою особою Шосту Дніпровську державну нотаріальну контору та витребувано з неї копії спадкових справ.

01.11.2019 заявником подано уточнену заяву.

Під час розгляду справи судом заслухано доводи, представника заявника, допитано у якості свідків заявника ОСОБА_1 та заінтересовану особу ОСОБА_3 , допитано свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

16.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст правовідносин.

Як вбачається із копії другого екземпляра договору купівлі-продажу від 05.09.1975, ОСОБА_11 продала, а ОСОБА_4 купила житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35, 83-84).

ОСОБА_4 була власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 007860 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.04.2018 (а.с. 89-92).

Згідно копії заповіту від 27.12.2011, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 29234903 від 27.12.2011 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 31146162 від 24.07.2012, ОСОБА_4 заповіла все її рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 5, 15, 67, 71).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 21.02.2012 була похована, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 27.02.2012 Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області та копією свідоцтва про поховання серії НОМЕР_1 (а.с. 6, 7).

Спадкову справу № 546/2012 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 почато та зареєстровано 24.07.2012 у Шостій дніпропетровській державній нотаріальній конторі (а.с. 65-92).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 31146148 від 24.07.2012, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавались (а.с. 70).

Згідно копії паспорту виданого 21.04.1981 відділом внутрішніх справ Індустріального райвиконкому м. Дніпропетровська серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 21.12.2016 Індустріальним районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, копією дозволу Дніпропетровської місцевої прокуратура № 1 Дніпропетровської області на видання ОСОБА_6 для поховання та копією довідки про причину смерті № 2397 від 17.12.2016 (а.с. 7, 48, 49).

Спадкову справу № 539/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 почато та зареєстровано 22.08.2018 у Шостій дніпропетровській державній нотаріальній конторі (а.с. 93-99).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 53066208 від 23.08.2018, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 не видавались (а.с. 98).

В той же час, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 та копією довідки, яка надійшла на адресу суду 24.10.2019, з відділу адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області (а.с. 11, 36, 77, 96).

Згідно копії заяви ОСОБА_1 , останній звертався до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 (а.с. 76).

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.02.2017, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини (а.с. 12).

Згідно копії заяви ОСОБА_1 , останній звертався до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 (а.с. 94-95).

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.08.2018, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його дядька ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини (а.с. 13).

Згідно акту від 28.08.2018 складеного сусідами: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , останні підтвердили, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав його племінник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час проживання вони вели спільне господарство, ОСОБА_1 піклувався за хворим дядьком ОСОБА_6 , сплачував лікування, закупав продукти, займався ремонтом вдома (а.с. 14).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2019 по цивільній справі № 202/6843/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, в задоволенні позовних вимог відмовлено. В той же час, мотивувальна частина рішення містить роз`яснення щодо правильного способу захисту прав, який полягає у доведенні факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 16-21).

Згідно заяви № 1302 від 17.08.2012, ОСОБА_5 звертався до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори щодо прийняття їм спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 73).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 31.03.2017 Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, серії НОМЕР_4 , актовий запис № 416 (а.с. 78).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , актовий запис № 575 (а.с. 79).

Згідно заяви № 1111 від 24.07.2012, ОСОБА_8 звертався до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори щодо прийняття їм спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 66).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 13.10.2014 Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, серії НОМЕР_6 , актовий запис № 1724 (а.с. 80).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 у розмірі 7/18 частки та ОСОБА_1 у розмірі 2/9 частки (а.с. 31-34).

У судовому засіданні свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , показали суду, що заявник з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 постійно допомагав бабусі та дядькові. На день смерті заявник постійно проживав з ними та займався їх похованням.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав зі своєю бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , постійно допомагав їй, після її смерті займався її похованням, тобто проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 її онук ОСОБА_1 продовжив постійно проживати за адресою: АДРЕСА_1 з його дядьком ОСОБА_6 , даний факт підтверджено показами свідків, долученим заявником актом складеним сусідами: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , щодо його постійного проживання з ОСОБА_6 за вищезазначеною адресою, а також іншими доказами в їх сукупності.

В той же час, судом встановлено, що на сьогоднішній день заявник ОСОБА_1 єдиний спадкоємець, проте він не може реалізувати право на оформлення спадкових прав після смерті його дядька ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_4 , через відсутність документа, який би підтверджував факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцями.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, що респондується з відповідним роз`ясненням Верховного Суду України, викладеним у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

В той же час, у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною третьою статті 1268 ЦК визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З огляду на викладене, заявник вимушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Проте, для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В даному випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

В той же час, стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» наголошує на тому, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією.Відсутність реєстрації місця проживання відповідача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

З огляду на положення наведеної норми Закону, Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Анологічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.01.2019 по справі № 484/747/17.

Як зазначено у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час його смерті без місця реєстрації має право у судовому порядку встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 21.02.2018 року по цивільній справі № 317/2329/15-ц та від 28.02.2018 року по цивільній справі № 633/344/16-ц.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог частин першої та шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що надані заявником докази відповідно до вимог ст. 76, 78-80 ЦПК України є допустимими, достовірним та достатніми. Оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність факту постійного проживання зі спадкодавцями.

Враховуючи встановлені та наведені вище обставини, дослідивши подані заявником докази, вислухавши заявника, представника заявника та заінтересовану особу, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного його проживання зі спадкодавцями підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 29, 1220, 1268, 1270 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 19, 81, 82, 141, 206, 247, 263-265, 273, 293, 315-316, 352, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ), заінтересована особа ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцями задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) зі спадкодавцями: ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) та ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.12.2019.

Головуючий суддя К.С. Маштак