Ухвала суду № 86474923, 20.12.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7517/19

Провадження № 2/204/2178/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Мащук В.Ю., ознайомившись з матеріалами справи за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої Світлани Олександрівни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2019 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла для розгляду за підсудністю цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої Світлани Олександрівни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Цивільна справа передана судді 19 грудня 2019 року.

Відповідно до поданої позовної заяви позивач просив суд:

- відшкодувати, підставі статті 56 Конституції України, яка має норми прямої дії та її дія не може бути скасована згідно статті 22 Конституції України, за рахунок держави матеріальні збитки (упущена вигода) у розмірі 450 тис грн., які він зазнав та зазнає на даний час від протиправних дій судді ОСОБА_2 Світлани ОСОБА_3 , котра обмежила право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду, безпосередньо на підставі статті 8 Конституції України, задля захисту особистого немайнового права на життя і безпечне для життя і здоров`я довкілля від протиправних дій посадових осіб державних органів влади, у зв`язку з чим його життю та здоров`ю загрожує небезпека від голоду та холоду, так як він не може оплачувати комунальні послуги, нормально харчуватися, лікуватися, придбати одяг, взуття та ремонтувати будинок, та не має матеріальної можливості запровадити у виробництво інтелектуальний продукт (авторське право на твір № 39705, патент № 91123), який має загальнодержавне та світове значення в галузі екології та ресурсозбереження та виключає викиди шкідливих речовин і парникових газів, які приводять до зміни клімату, а також знижує вартість виробництва енергії до експлуатаційних витрат, щоб виключило заборгованість позивача за газ та електроенергію, та забезпечило особисте немайнове право на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля;

- відшкодувати, підставі статті 8 Конституції України, яка має норми прямої дії, за рахунок держави моральну шкоду у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 13125 грн., яку позивач зазнав та зазнає на даний час від протиправних дій судді Конєвої Світлани Олександрівни, котра обмежила право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду, безпосередньо на підставі статті 8 Конституції України, задля захисту особистого немайнового права на життя і безпечне для життя і здоров`я довкілля від протиправних дій посадових осіб державних органів влади, у зв`язку з чим його життю та здоров`ю загрожує небезпека від голоду та холоду, так як він не може оплачувати комунальні послуги, нормально харчуватися, лікуватися, придбати одяг, взуття та ремонтувати будинок, та не має матеріальної можливості запровадити у виробництво інтелектуальний продукт (авторське право на твір № 39705, патент № 91123), який має загальнодержавне та світове значення в галузі екології та ресурсозбереження та виключає викиди шкідливих речовин і парникових газів, які приводять до зміни клімату, а також знижує вартість виробництва енергії до експлуатаційних витрат, щоб виключило заборгованість позивача за газ та електроенергію, та забезпечило особисте немайнове право на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, виявлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим необхідно відмовити у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.ст. 62,126,129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Зазначені спори не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У зв`язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законам порядках і їх виконання, нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.

Зазначене відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 20.03.2019 року у справі № 295/7631/17, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.01.2018 року у справі № 454/2843/15-ц.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з п. 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Peretyaka AndSheremetyev v. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність звернення ОСОБА_1 із даною позовною заявою, вимоги якої, по суті, зводяться до незгоди з діями судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої Світлани Олександрівни. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Зміст конкретних судових рішень контролюється за допомогою гарантованих державою процедур апеляційного та касаційного оскарження рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини – після використання національних засобів захисту своїх прав.

Таким чином, у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої Світлани Олександрівни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.4, 19, п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд, –

УХВАЛИВ :

У відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої Світлани Олександрівни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Ю. Мащук