Рішення № 86474034, 12.12.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4138/18

№ 2/207/301/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретареві Куцевол Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи , яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житловим фондом», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2018 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла вищезазначена позовна заява про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 01 липня 2018 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу. Вважає, що залиття квартири відбулося внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, який мешкає над її квартирою та просить суд стягнути з нього матеріальну шкоду в розмірі 28095,81 грн., моральну шкоду в сумі 27000,00 грн., та судові витрати.

28 листопада 2018 року відкрито провадження по справі та було призначено підготовче засідання на 28 грудня 2018 року. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із неявкою сторін, третьої особи, поданням доказів та заяв по суті справи.

Сторони та інші учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи та доказів. Позивач предмет або підставу позову не змінював, позовні вимоги теж не змінював.

Позивач до суду з`явився, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач до суду з`явився, проти задоволення позову заперечував шляхом невизнання заподіяння матеріальної і моральної шкоди, вказував на відсутність належних та допустимих доказів заподіяння такої шкоди та її розміру.

Представник третьої особи до суду не з`явився, судом було вирішено питання про розгляд справи за відсутності третьої особи на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, керуючись завданнями цивільного судочинства, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, в нічний час 01 липня 2018 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 04 травня 2016 року (а. с. 11 - 13). Вказане підтверджується актом обстеження квартири від 02 липня 2018 року за № 603 (а. с. 47), а також запитом представника позивача від 11 липня 2018 року за вих. № 890/4 та листом третьої особи від 19 липня 2018 року за вих. № 1423/4.

Згідно висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 891/08-18, складеного судовим експертом Харченко Вадимом Володимировичем 10 листопада 2018 року (а. с. 20 - 57), розмір завданої шкоди вищевказаному майну позивачу, складає 16681,00 грн. Також, позивач понесла додаткові витрати у зв`язку із купівлею кухонних шаф на суму 9200,00 грн., що підтверджується накладною 27 вересня 2018 року (а. с. 70).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитками (шкодою), зокрема: є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Суд відкидає доводи сторони відповідача щодо невідповідності акта обстеження квартири позивача від 02 липня 2018 року за № 603 (а. с. 47) вимогам законодавста в частині ознайомлення позивача із цим актом, а також запиту представника позивача від 11 липня 2018 року за вих. № 890/4 та листа третьої особи від 19 липня 2018 року за вих. № 1423/4 обставинам справи, адже сам позивач не порушує питання про те, що із вказаними документами його не було ознайомлено або ці документи не стосуються позивача, чи їх зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Навпаки, позивач обґрунтовує свої вимоги вказаними документами, які у своїй сукупності суд вважає достатніми доказами по справі. Згідно цих документів, встановлено, що причиною затоплення був прорив квартирної розводки у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу.

Також, суд погоджується із позивачем в частині стягнення з відповідача витрат на придбання кухонних шаф в розмірі 9200,00 грн., адже такі витрати відносяться до реальних збитків в розумінні ст. 22 ЦК Україні, а саме: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Таким чином, відповідач не надав докази щодо своєї невинуватості або про спростування обставин справи, а його заперечення зводяться лише до незгоди із відшкодуванням шкоди, тому з огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди в повному обсязі.

Однак, суд не погоджується із доводами позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 27000,00 грн., виходячи із наступного.

Положеннями ст. 1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд погоджується з тим, що відповідач своїми протиправними діями завдав матеріальну шкоду, у зв`язку із чим позивач поніс моральні страждання, адже такі страждання пов`язані із подальшим відновленням пошкодженого майна та понесенням інших витрат. Однак, суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а достатнім буде стягнення моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Також, суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витраті у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати пов`язані із наданням правничої допомоги, а саме: в сумі 1200,00 грн.

Також, з відповідача підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., витрати сплачені за експертизу у розмірі 2860,00 грн., витрати за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у суммі 528 грн..60 коп.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 ЦПК, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житловим фондом», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , проживає: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса проживання: АДРЕСА_5 ) в порядку відшкодування матеріальної шкоди 28095 (двадцять вісім тисяч дев`яносто п`ять) грн. 81 коп., та в порядку відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на кгористь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн., витрати сплачені за експертизу у розмірі 2860(дві тисячі вісімсот шістдесят) грн.., витрати за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у суммі 528 (п`ятсот двадцять вісім) грн..60 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо Дніпровському апеляційному суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Г. Тюлюнова