Рішення № 86473569, 19.12.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18925/19

Провадження № 2-а/161/605/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Кирилюк В.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Сержанта Олександра Михайловича, Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а також відсутність у відповідачів доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Просить суд визнати незаконною та скасувати постанову відповідачів від 06 листопада 2019 року LC-008809.

У письмовому відзиві представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, а також не заперечується сторонами, що 06 листопада 2019 року старшим інспектором (інспектором з паркування) Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Сержантом Олександром Михайловичем винесена постанова LC-008809, в якій встановлено, що автомобіль Fiat Doblo, АС5546ВІ, 05 листопада 2019 року о 09 год. 20 хв у м. Луцьку по вул. Конякіна, 39а, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупиника заборонена», чим порушив п.3.34 додатку 1 розділу 33 ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП. Цією ж постановою на фізичну особу, якій належить автомобіль - ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд зазначає наступне.

В першу чергу суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позову до старшого інспектора Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Сержанта Олександра Михайловича, оскільки він не є належним відповідачем у цій справі, а за змістом ч.1 ст.219 КУпАП належним відповідачем у даному спорі є виконавчий орган місцевої ради, тобто другий відповідач - Департамент муніципальної варти Луцької міської ради від імені якого і винесена оскаржувана постанова.

Щодо позовних вимог до належного відповідача - Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказане кореспондується з приписами пункту 1 частини четвертої статті 162 КАС України, у якому передбачено, що до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

На думку суду, відповідач повністю виконав покладений на нього обов`язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення.

З матеріалів справи слідує, що правопорушення, яке кваліфікувалося відповідачем позивачу, стосується порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

В свою чергу у примітці до ст.14-2 КУпАП передбачено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Отже, належними доказами вчинення порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), є здійснення не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Як слідує з наданих фотоматеріалів, дійсно автомобіль Fiat Doblo, АС5546ВІ, 05 листопада 2019 року о 09 год. 20 хв у м. Луцьку по вул. Конякіна, 39а, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупиника заборонена».

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що зона дія знаку 3.34 «Зупинка заборонена» закінчилася після повороту направо до території автобусної станції м. Луцька №1, і це він вважає перехрестям, оскільки відповідно до п.1.10 ПДР:

перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території;

прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Для суду є загальновідомим факт, що територія АС №1 у м. Луцьку не призначена для наскрізного руху транспорту по ній, а є окремою відгородженою територією, яка призначена для посадки пасажирів та стоянки транспортних засобів. Наявність на цій території окремого виїзду та в`їзду, при цьому на одну і туж саму вул. Конякіна, не робить цю територію призначеною для наскрізного руху транспортних засобів.

Отже, виїзд з АС№1 не можливо вважати перехрестям, в розумінні ПДР України, а тому дія знаку 3.34 «Зупинка заборонена» продовжується і на ділянку проїзної частини, де здійснив зупинку автомобіль позивача.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що відповідачем був доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тобто і правомірності свого рішення.

Щодо доводів позивача про порушення його процесуальних прав у зв`язку з непредставленням посадової особи, яка розглядала справу, не перебування її у форменому одязі та непред`явлення йому жетона інспектора з паркування, суд зазначає, що позивачем будь-яких доказів цього надано не було, зокрема не була надана відео- чи аудіо- фіксація цих діянь з боку посадової особи відповідача.

До того ж позивачем необґрунтовано, якою нормою чинного законодавства передбачено перебування особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, у форменому одязі чи з відповідним жетоном.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Отже, справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), не розглядаються відкрито, тобто без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та без необхідності дотримання інших вимог, що випливають з відкритого розгляду справи, зокрема необхідності представлення особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, виконав свій процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, суд дійшов висновку, що слід залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтею 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до старшого інспектора Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Сержанта Олександра Михайловича, Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення, а постанову Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради від 06 листопада 2019 року LC-008809 - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачами у справі є:

1) Старший інспектор Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Сержант Олександр Михайлович, адреса робочого місця м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17;

2) Департамент муніципальної варти Луцької міської ради, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 39985748.

Повне судове рішення складено та підписано 19 грудня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк