Постанова № 864725, 10.08.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2007 р. справа №43/399

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Величко Н.Л.

суддів

Алєєвої І.В. , М'ясищева А.М.

за участю представників сторін:

від позивача:

Ботман О.О. – за дов. № 047-83 від 23.04.07р., Казанцева О.Ф. – за дов. № 047-02 від 09.01.07р., ,

від відповідача:

представника Жовтневої МДПІ м. Маріуполь

Сиразиев М.М. - за дов. від 22.06.07р., Лоншакова С.І. - за дов. від 22.06.07р. ,

Волкової О.Г. - за дов. № 8 від 09.01.07рвід

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехніка" м.Маріуполь

на рішення господарського суду

Донецької області

від

06.06.2007 року

по справі

№43/399 (Зубченко І.В.)

за позовом

Маріупольської міської ради м.Маріуполь

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехніка" м.Маріуполь

про

стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 383439,42грн.

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

05.12.2006р. Маріупольська міська рада м. Маріуполь звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маштехніка” м. Маріуполь про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 383439,42 грн., в тому числі основного боргу в сумі 381208,09 грн. та річні відсотки в розмірі 2231,33 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2006 р. (суддя Зубченко І.В.) порушено провадження у справі.

Ухвалою від 05.02.2007р. за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжено до 05.03.2007 р. відповідно до ст..69 ГПК України

Ухвалою від 14.02.2007 р. зупинено провадження по справі до закінчення апеляційного розгляду справи № 43/12пд, пов'язаної з розглядом справи № 43/399.

Ухвалою від 20.03.2007 р. провадження по справі поновлено

З урахуванням продовження строку розгляду справи та зупинення провадження у справі, справа повинна була розглянута у строк до 3.04.07р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.04.2007р. справу № 43/399 передано на розгляд колегії суддів у складі Зубченко І.В. (головуючий), Плотніцького Б.Д., Сковородиної О.М.

Заявою від 21.05.2007р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив підстави позову та просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 299868,19 грн. та за порушення зобов’язання за неналежне виконання умов договору річні відсотки за ставкою 0,3% несплаченої суми за кожен наступний день 8996,04 грн. (т.2л.с.8-10)

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2007р. у справі № 43/399 (судді Зубченко І.В., Плотніцький Б.Д., Сковородина О.М.) позов Маріупольської міської ради м. Маріуполь задоволений.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маштехніка” на користь Маріупольської міської ради борг з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 299868 грн. 19 коп., пеню в розмірі 8996 грн. 04 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маштехніка” на користь державного бюджету України державне мито в сумі 383 грн. 74 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маштехніка” на користь державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Загальний строк розгляду справи 5 місяців 1 день.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення від 06.06.2007р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Маріупольській міській раді м. Маріуполь відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

Посилається на те, що рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 21.08.2002р. № 367/10 ТОВ "Маштехніка" була виділена земельна ділянка по вул. Краснофлотській, 200 та п.4 цього рішення було поставлено у обов’язки Управлінню земельних ресурсів (структура міськради) у 2-х місячний термін видати право установчі документи на право користування земельною ділянкою.

Зазначає, що документи не були видані, але листом № 0163/225 від 01.02.2002р. він встановив ТОВ "Маштехніка" плату за користування землею у вигляді податку на землю, що відповідає ст.2 Закону України "Про плату за землю".

Зазначає, що до укладення договору оренди платив податок на землю і у податкового органу та міськради ніяких претензій не було з 2002р. по 2006р.

Вважає, що судом не дана оцінка платежам за землю до укладення договору оренди не зважаючи на пропонований позивачем варіант компромісного рішення –це зменшення суми позову на суму здійснених платежів за землю у вигляді податку на землю та з єдиного податку у період 2002 -2003 роки.

На думку відповідача, оскільки правовідносини між сторонами встановлені з 21.08.2002р.та згідно ст.235 ЦК України перебіг строку позовної давності почався з цього часу, тобто позивачем за періоди 2002-2003 роки пропущений строк позовної давності.

Крім того, зазначає, що у рішенні суду є протиріччя по визначенню суми 89996грн.04коп., так як у одному місці суд вказує 0,3% - пеня, у іншому 0,3% річні. Однак якщо 0,3% пені, то сума буде 2546грн.24коп., а сума 8996грн.04коп. може бути віднесена тільки до 3% річних, а не 0,3% як вказано.

Вважає, що ним своєчасно здійснювались платежі та податок на землю до укладення договору, про що свідчить довідка податкового органу за періоди 2002-2004 роки та перший квартал 2005 року та ці платежі здійснювались законно на підставі листа Управління земельних ресурсів, так як договору оренду ще не було.

Позивач визнає суму боргу 112 тис.грн. за період 2004 року.

Посилається на те. що згідно зі ст. 27 Закону України «Про плату на землю» контроль за правильністю нарахування та внесення земельного податку та орендної плати покладено на органи державної податкової служби .

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що рішення суду прийнято з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Зазначає, що відповідно до ст.27 Закону України "Про плату за землю" (у редакції Закону України від 25.03.2005р. № 2505) контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби, однак на думку позивача, орендна плата –це платіж, який сплачується стороні по договору –Маріупольській міській раді.

Посилається на те, що податкові органи здійснюють контроль за правильністю нарахування та справляння орендної плати за землю тільки з 25.03.2005р., а відповідно до договору від 19.04.2005р. позивач повинен сплачувати орендну плату за землю з моменту прийняття рішення Маріупольською міською радою від 21.08.2002р. № 367/10. Тому по даним податкового органу на обліковому рахунку ТОВ "Маштехніка" заборгованості по орендній платі за землю немає.

У судове засідання викликався представник Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м. Маріуполя, який пояснив, що ТОВ "Маштехніка" є платником податку на землю з 1999 року (земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 200). У зв'язку з оформленням правовстановлюючих документів на земельну ділянку (договір оренди земельної ділянки від 19.04.2005р.) підприємство надало до Жовтневої МДПІ розрахунки по платі за землекористування, а саме уточнюючи розрахунки земельного податку до зменшення за 2004рік від 23.04.2007р., за 2005рік від 20.04.2007р.; податкову декларацію з орендної плати за землю ділянки державної та комунальної власності за 2005 р. від 24.10.2005р.-до нарахування.

Також зазначив, що 19.04.2007р. ТОВ "Маштехніка" звернулось з проханням здійснити залік коштів, які сплачені на рахунок земельного податку в рахунок орендної плати за землю. Відділ обліку Жовтневої МДПІ на підставі висновку для фінансового управління даний залік проведено. Також представник пояснив, що у ТОВ "Маштехніка" немає заборгованості ні по платі за землю, ні по орендній платі за землю.

4.Судом першої інстанції встановлено:

19.04.2005р. між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехніка" на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.08.2002р. № 367/10, від 17.11.2004р. № 490/1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,9344 га по вул. Красно флотській, 200 в Приморському районі м. Маріуполя (т.1л.с.8-10). На земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна: виробничий цех, адміністративно-побутовий корпус, які належать відповідачу.

Строк дії договору –10 років, до 21.08.2012р.

За умовами вказаного договору (п.п.10-12) відповідач узяв на себе зобов’язання справляти орендну плату за землю щорічно у грошовій формі у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік). Орендна плата повинна вноситися за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки.

Судом встановлено, що на момент укладання договору оренди землі відповідач вже користувався земельною ділянкою, яка визначена в цьому договорі, оскільки об’єкти нерухомості належали йому у той час, тобто фактично орендні відносини виникли у сторін з дати рішення виконкому.

Такі обставини зумовили включення до тексту договору від 19.04.05р. посилання на рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.08.2002р. № 367/10 та п. 14 з метою отримання плати за користування відповідачем земельною ділянкою за попередній період, з часу прийняття рішення виконкому про виділення земельної ділянки до моменту укладення договору.

Правомірність включення таких умов до договору оренди від 19.04.2005р. підтверджено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2006р. у справі № 43/12пд, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 12.10.2006р. (т.1,л.с.83-84).

5.Мотиви, з яких апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови

Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України від 25.06.91р. № 1251-XII "Про систему оподаткування" із змінами і доповненнями, Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами і доповненнями, Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 02.10.2003 р. N 1211-IV

із змінами і доповненнями.

Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) викладено у такій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Тобто до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі" від 06.10.1998 р. N 161-XIV в редакції закону від 02.10.2003 р. N 1211-IV ( 1211-15 ) зі змінами та доповненнями встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону України "Про оренду землі" (далі - закон) від 06.10.1998 р. N 161-XIV ( 161-14 ) в редакції закону від 02.10.2003 р. N 1211-IV ( 1211-15 ) зі змінами та доповненнями встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 вищезазначеного Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 21 Закону "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"( 2535-12 ).

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII ) "Про плату за землю" із змінами та доповненнями .

Статтею 2 Закону України від 03.07.92 N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно із Законом N 2535 (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із статтею 14 Закону N 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Підставою для нарахування земельного податку, як визначено статтею 13 Закону "Про плату за землю" N 2535-XII , є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому власники землі та землекористувачі, як визначено статтею 15 Закону N 2535-XII , сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Аналіз законодавства, яким врегульовані орендні відносини дає підстави зробити висновок, що з 1.04.2005р. орендна плата визнана державним обов’язковим платежем, строки та сплата якого здійснюється в порядку передбаченому податковим законодавством на підставі декларації, платником орендної плати за землю до бюджету є орендар земель державної або комунальної власності на підставі укладеного з відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади договором оренди землі і який набирає чинності після його державної реєстрації. Річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12 ), та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлено більший розмір орендної плати.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III зі змінами та доповненнями.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126, 124 Земельного кодексу ( 2768-14 ).

Контроль за справлянням орендної плати до бюджету покладено на податкові органи.

Як встановлено у судовому засіданні апеляційної інстанції з пояснень представника податкового органу відповідач користувався земельною ділянкою з 1999р. з цього моменту і до 2005р. сплачував за користування земельною ділянкою земельний податок, у обліковій картці платника заборгованість з цього виду платежів відсутня, не рахується також заборгованості і по орендній платі нарахованій на підставі договору оренди.

Передача в оренду земельної ділянки відповідачу відбулася 25.04.05р. з моменту державної реєстрації договору оренди і з цього моменту у відповідача виникло право оренди землі.

Обов’язок відповідача сплатити орендну плату позивач обґрунтовував тим, що відповідно до п.14 договору оренди відповідач повинен сплатити орендну плату у розмірі передбаченому договором з моменту прийняття рішення про передання в оренду земельної ділянки, а саме з 21.02.2002р., однак ці обставини не можуть бути підставою для задоволення позову з наступних підстав:

Статтею 2 Закону України від 03.07.92 N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Тобто законодавчо встановлено ,що не можливо одночасно сплачувати з однієї і тієї ж земельної ділянки , яка знаходиться у користуванні, земельний податок та орендну плату, оскільки і земельний податок і орендна плата за своєю суттю є платою за землю, яка надається у користування за різними підставами ( постійне користування на підставі державного акту або на підставі договору оренди )

Відповідно до ст. 15 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII "Про плату за землю” у редакції Закону України від 25.03.2005р.№2505-1У власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

А як вбачається договір оренди земельної ділянки площею 2,9344 га по вул. Краснофлотській, 200 в Приморському районі м. Маріуполя між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехніка", на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.08.2002р. № 367/10, від 17.11.2004р. № 490/1, був укладений лише 19.04.2005р (т.1л.с.8-10).

Враховуючи те, що законодавством передбачено, що плата за землю справляється у вигляді або земельного податку, або орендної плати, судова колегія вважає, що позивач не довів, що у період з 21.08.2002р. до 19.04.2005р. відповідач не сплачував плату за землю.

Крім того, представником податкового органу зазначено та до матеріалів справи додана довідка (т.1,л.с.101) про те, що у ТОВ "Маштехніка" не має заборгованості по орендній платі за земельну ділянку з 19.04.2005р. по 05.12.2006р.

З 1 квітня 2005р. орендна плата визнана обов’язковим загально державним платежем до бюджету, яка нараховується та сплачується платником самостійно, шляхом подання податкової декларації до податкового органу в порядку передбаченому податковим законодавством. Контроль за надходженням до бюджету зазначених платежів покладено на податкові органи.

Крім того, суд першої інстанції вважав встановленою обставиною , що сторонами при укладенні договору оренди від 20.12.2004р. дотримано положення ст.ст. 638, 640 Цивільного кодексу України, тому такий договір є укладеним з покладанням певних зобов’язань на обидві сторони (стор. рішення 3), однак в матеріалах справи відсутні докази укладання такого договору.

Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що згідно п. 18 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, орендар сплачує пеню в розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, яка за наданим розрахунком позивача становить 8996,04 грн. (стор. рішення 4). У рішенні зазначено, що розрахунок суми санкцій перевірений судом, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, та прийнятий судом як доказ по справі.

Однак з договору (п.14) оренди земельної ділянки від 19.04.2004р. вбачається, що орендна плата за земельну ділянку з моменту прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду і до моменту укладення договору вноситься без нарахування пені.

Суд не звернув увагу на те, що згідно з уточненнями до позову від 21.05.2007р. Маріупольська міська рада змінила позовні вимоги та просила стягнути з ТОВ "Маштехніка" за порушення зобов'язань за неналежне виконання умов договору річні відсотки по ставці 0,3% несплаченої суми за кожний наступний день у сумі 8 996грн.04коп. (т.2л.с.8-11), а не пеню.

Суд першої інстанції у рішенні не розглянув вимог позивача щодо стягнення з відповідача річних відсотків.

Вимога про стягнення річних відсотків за невиконання грошових зобов’язань відповідно до ст.625 ЦК України та п.18 договору не підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи не доведено ,що відповідач не сплачував плату за землю у період з21.08.2002р. до 19.04.2005р , крім того з 1 04 2005 р. орендна плата визнана обов’язковим загальнодержавним платежем , строки сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст.. 21 Закону України «Про оренду землі»встановлюються Законом України "Про плату за землю" а не за згодою сторін договором оренди, санкції за несвоєчасну сплату податкових платежів встановлено спеціальним законом з питань оподаткування Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ.

За таких підстава, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, що привело до прийняття неправильного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.99,ст.101,п.2ст.103,п.1ч.1ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Маштехніка” м. Маріуполь задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2007р. по справі № 43/399 скасувати.

У позові Маріупольській міській раді до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маштехніка” про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 299868грн.19коп. та пені у сумі 8999грн.04коп. відмовити.

Стягнути з Маріупольської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маштехніка” м. Маріуполь (87500, м.Маріуполь, вул. Пушкіна, 74б, ЄДРПОУ 25102500) витрати по сплаті державного мита 1545грн. при поданні апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий Н.Л. Величко

Судді: І.В. Алєєва

А.М. М'ясищев

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС