Рішення № 86469754, 17.12.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1453/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача ПАТ НАСК «Оранта» про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих в наслідок дорожньо – транспортної пригоди -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих в наслідок дорожньо – транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача залучено ПАТ НАСК «Оранта».

Позовна заява мотивована тим, що 23.12.2016 року о 16 год. 25 хв. На автодорозі сполученням м. Погребище – с. Дзюньків, Погребищенського району Вінницької області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2107» номерний знак НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті, перед зміною напрямку руху не переконався, що то буде безпечно, виконуючи маневр повороту ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2115» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача, де той рухався по належній смузі руху у зустрічному напрямку, в результаті чого позивач отримав тілесні ушкодження, а його автомобіль отримав механічні ушкодження.

Вказані пошкодження унеможливлюють подальше безпечне використання єдиного транспортного засобу позивача.

ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , про що свідчить вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 19.06.20217 року та висновок судово – медичного експерта №330 від 27.03.2017 року про отримання позивачем тілесних ушкоджень в результаті вказаної ДТП.

Згідно висновку експерта №53 від 27.03.2017 року вартість ремонтно - відновлювальних робіт автомобіля «ВАЗ 2115» державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час ДТП складає 103578 грн. 18 коп., страхове відшкодування складає 27889 грн. 40 коп., яке не покриває повністю витрати позивача на ремонт автомобіля, чим йому заподіяно значну матеріальну шкоду на зазначену суму.

Починаючи з 23.12.2016 року по даний час позивач періодично проходить медичні обстеження, пов`язані з травмами в зв`язку з ДТП.

У зв`язку із завданням відповідачем тілесних ушкоджень, позивач зазнав значної моральної шкоди, яка виразилася у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях. В зв`язку з нестерпними болями після отриманих травм позивач позбавлений можливості звичного способу життя та можливості зустрічатися із знайомим, друзями, нормально працювати. Внаслідок втрати соціальних зв`язків позивачу заподіяно психологічну травму, яка проявляється також у втраті довіри до оточуючих людей. Особливо боляче для позивача є те, що відповідач ніяким чином не прагне допомогти компенсувати моральні страждання, позивач змушений постійно працювати та оплачувати своє лікування, медичні обстеження.

Тілесні ушкодження, спричинені позивачу дають про себе постійно знати й зараз, проявляючись часто у значному болю в області отриманих травм, внаслідок чого він переносить глибокі страждання, які полягають у нервовому стресі від самого факту ДТП. Позивач тривалий час, більше року, боїться сісти за кермо автомобіля; йому було вкрай неприємно тривалий термін дивитися на його автомобіль; прийшлося немало нервувати через те, що він не мав грошей, необхідних на лікування та ремонт автомобіля, які йому прийшлося позичати у знайомих, що є принизливою процедурою, а при цьому відповідач, як винуватець, не вжив жодних заходів для того, щоб у добровільному порядку відшкодувати збитки.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 10000 гривень.

За наведених обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 75 688 грн. 78 коп. завданих матеріальних збитків на ремонтно – відновлювальні роботи автомобіля; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн., сплачений судовий збір та витрати за надання професійної правничої допомоги.

В ході судового розгляду позивачем уточнено позовні вимоги, згідно яких він просив стягнути з відповідача на свою користь 75 688 грн. 78 коп. завданих матеріальних збитків на ремонтно – відновлювальні роботи автомобіля, моральну шкоду в розмірі 25000 грн., витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн. та сплачений судовий збір.

25.06.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов визнає частково, а саме: в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 500 грн., в іншій частині просить відмовити з наступних підстав.

Так, позивач просить стягнути 75688,78 грн. завданих матеріальних збитків на ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля та 10000 грн. моральної шкоди, посилаючись на вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 19.06.2017 року, яким встановлено його винуватість. Також позивач в позові зазначив, що згідно висновку експерта №53 від 27.03.2017 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля ВАЗ-2115 д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, складає 103578,18 грн., страхове відшкодування складає 27889,40 грн., яке повністю не покриває витрати позивача на ремонт його автомобіля.

Однак, з даними твердженнями позивача відповідач не погоджується, виходячи з наступного.

12.03.2016 року між ним та ПАТ НАСК «ОРАНТА» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі страхового полісу № АЕ/75 84643 автомобіля «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_1 .

15.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування готівкою в сумі 27889,40 грн.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно- правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9,22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому, в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України. Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 вказаної Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

До таких правових висновків прийшов Верховний Суд України у постанові від 31 травня 2017 року (справа № 6-2969цс16).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, за змістом цієї норми у взаємозв`язку із нормами ст. ст. 1166, 1187 ЦК України у разі, якщо потерпіла внаслідок ДТП особа відновила своє порушене право самостійно, зокрема шляхом відновлення власного автомобіля, то відшкодуванню підлягають реально понесені на таке відновлення витрати.

Позивачем у даній справі не надано жодних доказів в підтвердження понесених витрат на ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля позивача.

Потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування.

Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його.

Потерпілий не відмовився від страхового відшкодування, а навпаки, на свій власний вибір та розсуд скористався правом одержати страхове відшкодування та отримав його погодившись на суму страхового відшкодування в розмірі 27889 грн. 40 коп., при тому, що згідно страхового полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить - 100000 грн.

Крім того, обгрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач в позовній заяві посилається на те, що завдана йому моральна шкода виразилася в фізичному болю, емоційних стражданнях, що позивач позбавлений можливості звичного способу життя та можливості зустрічатися із знайомими, друзями та нормально працювати. Внаслідок втрати соціальних зв`язків із знайомими, позивачу заподіяно психологічну травму. Також позивач посилається на те, що він втратив довіру до людей.

Однак, відповідач вважає, що розмір моральної шкоди, заявленої позивачем, є необгрунтованим та завищеним, оскільки підстави обґрунтування моральної шкоди є необгрунтованими, надуманими, такими, що не відповідають дійсності, та такими, що не заслуговують на увагу.

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової

репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 згаданої Постанови вказано, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 постанови Пленуму Верховного суду України за № 4 від 31.03.1995 року).

Так, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Тому, відповідач вважає, що сума моральної шкоди є надуманою та необгрунтованою, і він визнає позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 500 грн.

Крім того, позивач до жодного разу не звертався до нього з вимогою про сплату матеріальних збитків, так як вони домовилися про те, що він отримає страхове відшкодування від страхової компанії.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальних збитків не підлягають до задоволення, а в частині стягнення моральної шкоди підлягають до задоволення частково, на суму 500 грн.

В судове засідання 17.12.2019 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шибінський О.В. не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, уточнені позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити в повному обсязі.

В судове засідання 17.12.2019 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Білозор О.Л. не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, при постановленні рішення врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У своїй Постанові від 04.07.2018 року суд прийшов до висновків, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Натомість, згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

З огляду на це відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (п.72 Постанови).

Враховуючи зазначене, а також те, що ліміт виплати страховика по полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7584643 становить 100 000 грн., представник просить в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальних збитків відмовити повністю; позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди визнає в розмірі 500 грн., тому не заперечую щодо задоволення позовних вимог по моральній шкоді частково в розмірі 500 грн., в стягненні решти суми моральної шкоди просить відмовити, так як заявлена моральна шкода є необгрунтованою та не підтверджена позивачем жодними належними доказами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача ПАТ НАСК «Оранта» - Дзюба ОСОБА_3 . в судове засідання 17.12.2019 року не з`явилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність, при вирішенні спору врахувати раніше поданий відзив від 18.02.2019 року на позовну заяву позивача, згідно якого заперечує щодо задоволення позову, оскільки страховик виконав перед позивачем усі зобов`язання; ні позивач, ні власник транспортного засобу «ВАЗ 21150» державний номерний знак не звертався з оскарженням суми страхового відшкодування до ПАТ «НАСК «Оранта»» після її сплати; страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкодження транспортного засобу на момент ДТП, а саме: з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей. Оскільки страховик виконав перед позивачем усі зобов`язання, представник просить відмовити в позові.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Такого висновку суду дійшов з наступного.

Як встановлено по справі, згідно вироку Погребищенського районного суду Вінницької області від 19.06.2017 року ОСОБА_2 , 23.12.2016 року, близько 16 год. 25 хв., керуючи власним технічно справним автомобілем «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням м. Погребище - с. Дзюньків, Погребищенського району, на нерегульованому перехресті з автодорогою на с. Саражинці, Погребищенського району, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод для руху або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав перевагу у русі, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2115», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по належній смузі руху у зустрічному напрямку.

Внаслідок ДТП пасажирка автомобіля «ВАЗ 2107» ОСОБА_4 від отриманих травм загинула на місці пригоди, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Погребищенської ЦРЛ.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 195 від 24.01.2017 року ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми - переломів скроневих та основної кісток, закритої тупої травми грудної клітки - перелому грудин, переломів 2-6 ребер справа, 4-6 ребер зліва, розриву дуги аорти, крововиливу у плевральну порожнину об`ємом 1700 мл., забитих ран на верхньому повіці правого ока та в ділянці правого передпліччя, саден на обличчі, синців на передній поверхні грудної клітини, на передній черевній стінці, в ділянці лівого стегна, в ділянці правого променево-зап`ястного суглобу, які за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 262 від 20.03.2017 року ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки і живота - забою грудної клітини, переломів 4,5,6,7 ребер правої половини грудної клітки, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи № 1012а від 23.02.2017 року, зіткнення автомобілів «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 та «ВАЗ 2115», державний знак НОМЕР_2 сталося в межах перехрестя автодороги м. Погребище - с. Дзюньків та автодороги на с. Саражинці на смузі руху в напрямку м. Погребище.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 133а від 09.03.2017 року дії водія автомобіля «ВАЗ 2107», державний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 регламентувалися виконанням вимог п.п. 10.1, 16.13 ПДР України. В його діях вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 16.13 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 16.13 - «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч».

Вказаним вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами; на підставі ст. 75 КК України ухвалено про звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, якщо протягом 3 (трьох) років іспитового строку він не скоїть нового кримінального правопорушення; відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь держави 4135 грн. 32 к. витрат на залучення експертів під час досудового розслідування кримінального провадження; речові докази: автомобілі «ВАЗ 2107», д. н. НОМЕР_1 , та «ВАЗ 2115», д. н. НОМЕР_2 , повернуто відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як законним власникам (а.с. 7 - 8).

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 30, яка була розпочата 20.03.2017 року та закінчена 27.03.2017 року, у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у виді забійної рани, гематом та саден обличчя, саден на тильній поверхні лівої кисті, в ділянках правого та лівого колінного суглобів. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк за обставин ДТП, вказаних у постанові про призначення експертизи – 23.12.2016 року (а.с. 9).

Згідно висновку експерта №53 від 27.03.2017 року за результатами проведеної автотоварознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 12016020000000421, вартість ремонтно - відновлювальних робіт автомобіля «ВАЗ 2115» державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час ДТП складає 103578 грн. 18 коп. (а.с. 4 - 6).

На момент скоєння ДТП цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта»» (а.с. 27).

На підставі повідомлення про ДТП, заяви про страхове відшкодування, протоколу (акту) огляду транспортного засобу, зведеної таблиці даних попереднього розрахунку розміру матеріального збитку від 03.02.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу, становить 27889 грн. 40 коп. (а.с. 78 – 87).

Вказана сума, згідно заяви на видачу готівки №4 від 15.05.2018 року, була виплачена ОСОБА_1 (а.с. 10).

Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини, що виникли із недоговірних зобов`язань з підстав по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, які регулюються Цивільним кодексом України, актами цивільного законодавства України, які не суперечать положенням ЦК України та які регулюють встановлені судом відносини сторін.

Дані правовідносини регулюються:

-відповідно до ч.1 п.2 ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків;

-відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового права; ч.2 п.п.8, 9 вказаної статті способами захисту цивільних прав можуть бути відшкодування майнової та моральної шкоди;

-відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування;

-відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав;

-відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

-відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи яка її завдала, якщо шкоди завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

-згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку;

-відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

Оскільки вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 19.06.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, то дана обставина, у відповідності до вимог ст. 62 ЦПК України / вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою/, доказуванню не підлягає.

Визначаючись щодо правової оцінки особи відповідача, на якого суд повинен покласти обов`язок відшкодувати збиток, суд враховує, що за ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу, становить 27889 грн. 40 коп., вказана сума була виплачена ОСОБА_1 .

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування ( зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону ), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У той же час Верховним Судом у постанові від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц підтриманий висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості відшкодування майнової шкоди її заподіювачем.

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги те, що майнової шкоди позивачу завдано з вини ОСОБА_2 , вартість ремонтно - відновлювальних робіт автомобіля «ВАЗ 2115» державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час ДТП складає 103578 грн. 18 коп., а 27889 грн. 40 коп. позивачу було сплачено ПАТ НАСК «Оранта», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вартість ремонтно – відновлювальних робіт автомобіля в розмірі 75 688 грн. 78 коп.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що за ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи яка її завдала, якщо шкоди завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як підставу для визнання права позивача ОСОБА_1 на отримання компенсації за спричинену моральну шкоду, суд враховує характер діяння винного, негативні наслідки в здоров`ї та житті позивача, тривалість його моральних страждань, і виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 15000 грн. моральної шкоди, при чому на думку суду саме такий розмір відповідатиме обставинам справи.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесено витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп.

Враховуючи часткове задоволення позову, той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі вказаного позову до суду, суд вважає за необхідне стягнути зі ОСОБА_7 на користь позивача судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3790 грн. 00 коп.; судові витрати, які складаються із суми судового збору, яку позивач мав би сплатити при зверненні до суду з даним позовом – 907 грн. 00 коп. – стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 11, 16, 22, 1166, 1187 ЦК України, 4, 10, 76, 133, 141, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задоволити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки на ремонтно – відновлювальні роботи автомобіля «ВАЗ - 2115», державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 75 688 грн. 78 коп. та компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 15000 грн. 00 коп., а всього: 90688 грн. 78 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3790 грн. 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в розмірі 907 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.І. Бондаренко