Ухвала суду № 86467062, 18.12.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/17529/19

Провадження №2/523/5262/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання – Нестеренко Л.В.

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кобилянського Михайла Юрійовича про зустрічне забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Одеської області Шевченко Максим Олександрович, про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування позову, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до відомостей, наданих КУ «Територіальний центр соціального обслуговування», (надання соціальних послуг) Суворовського району м. Одеси», ОСОБА_2 перебувала на обслуговуванні в КУ «Територіальний центр соціального обслуговування Суворовського району м. Одеси», як одинока, самотньопроживаюча громадянка. Однак, відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2002 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не набув права власності на спірне майно, оскільки договір купівлі-продажу не відповідає вимогам законодавства, та позивач ставить під сумнів існування даного договору взагалі, а відтак позивач просить суд визнати спадщину відумерлою, визнати право власності та витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою.

Ухвалою судді від 18 листопада 2019 року задоволено заяву представника позивача Одеської міської ради Поповської І.П., про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

На адресу суду 12 грудня 2019 року надійшла заява представника відповідача адвоката Кобилянського М.Ю., про зустрічне забезпечення позову. В обґрунтування даної заяви адвокат відповідача зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, в тому числі, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Крім іншого, заява про забезпечення позову є безпідставною, з оглядну на те, що не існує жодного ризку відчуження майна власником, а сама ухвала про накладення арешту порушує права ОСОБА_1 , як законного власника нерухомого майна, та сам відповідач по справі не вчинив жодних протиправних дій, які б порушили права позивача, натомість як відповідач по справі може понести збитки, які мають бути компенсовані. У зв`язку з цим, просить суд вжити заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання Одеську міську раду внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 108 450 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заяву про зустрічне забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Як вбачається з клопотання про зустрічне забезпечення, представник відповідача посилається на те, що у випадку відмови у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову відповідачу можуть бути заподіяні збитки, які в сукупності відповідач оцінює у розмірі 108 450 грн.

Проте представник відповідача у клопотанні не навів будь-яких відомостей, яким чином у разі відмови судом позивачу у задоволенні позовних вимог, забезпечення позову спричинить заподіяння йому збитків у сумі 108 450 грн.

Крім того, у клопотанні не зазначено на відшкодування яких саме збитків, що можуть бути спричинені внаслідок забезпечення позову, слід застосувати зустрічне забезпечення.

З точки зору ч.1 ст.154 ЦПК України, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Тобто, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України, згідно з якою суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд, яка викладена в постанові у справі № 753/2380/18-цз від 19 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

При постановленні судом ухвали про забезпечення позову за зверненням позивача суд не знайшов підстав для застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду.

При вирішення питання щодо забезпечення позову судом було з`ясовано, що позивач є юридичною особою, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що фінансовий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішувалось.

Позивачем у даній справі є орган місцевого самоврядування – Одеська міська рада. Одеська міська рада є сталим визначеним Конституцією України органом. Одеська міська рада не має можливості на свій розсуд реорганізовуватись, ліквідовуватись або створюватись під новою назвою.

Таким чином, Одеська міська рада, як і система міських рад в Україні в цілому, є однією з найстабільніших інституційних одиниць у системі публічної влади, та з моменту прийняття Конституції України 1996 року та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 року функціонує постійно та безперервно.

Враховуючи предмет та підстави даного позову, відсутність доказів завдання відповідачу збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову відносно спірного нерухомого майна, а також те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про застосування заходів зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 8, 149, 151, 153, 353 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кобилянського Михайла Юрійовича про зустрічне забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала, окремо від рішення суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: