Постанова № 8646528, 19.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-4329/09 Головуючий у І інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В .

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«19» лютого 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Зайця В.С. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника відповідача Мороза С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним рішення №0000332350/0 від 10.04.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій , -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2008 року позов задоволено частково, визнано недійсним рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №0000332350/0 від 10.04.2008 р. про застосування штрафних (Фірсових) санкцій в частині 340,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач та відповідач в апеляційних скаргах просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що не відповідає обставинам справи та постановлена з порушенням норм матеріального права та просять ухвалити нове рішення: позивач про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а відповідач про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва - задовольнити, а постанова суду - скасувати з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. З, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з порушенням строків їх застосування.

З таким висновком не можливо погодитись в повній мірі, враховуючи наступне.

Актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 31.07.2007 р. № 3554/23-503-30579869 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна»дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р.

Актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 03.04.2008 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України по контракту №17/07-2006 NOR від 17.07.2006 р. встановлено:

актом попередньої перевірки від 19.07.2007 р. № 3629/22-30579869 по імпортному контракту від 17.07.2006 р. № 17/07-2006 N011, укладеному з фірмою „Coast Seafood AS" (Норвегія), встановлено прострочену дебіторську заборгованість в сумі 141054,77 дол. США. Граничний термін надходження коштів - 01.11.2006 р.

15.12.2006 р. позивач у справі подав позов до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відносно стягнення 141054.77 дол.США (неотриманий товар на суму 141054,77 дол.США) з фірми Coast Seafood AS" (Норвегія). Справу за його позовом прийнято до провадження в Арбітражному суді за № 306 н/2006.

Підприємству нарахована пеня за період з 02.11.2006 р. по 15.12.2006 р.

В ході перевірки встановлено, що Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України від 11.05.2007 р. прийнято рішення про задоволення позову ТОВ «Аскоп-У країна».

10.07.2007 р. на валютний рахунок позивача від нерезидента надійшли кошти у розмірі 141054,77 дол. США (712326,59 грн.). Таким чином, дебіторська заборгованість по імпортному контракту від 17.07.2006 р. № 17/07-2006 № N011, погашена в повному обсязі.

При перевірці своєчасності та достовірності декларування валютних цінностей, доходів та майна, що находиться за межами України, встановлено, що позивач декларацію "Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами" станом на 01.01.2007 р., 01.04.2007 р., 01.07.2007 р., в якій має бути вказано дебіторську заборгованість в сумі 141054,77 дол. США у II розділі "Фінансові вкладення" п. 13 "Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів»до Національного банку України не подавало.

На підставі встановлених акті перевірки порушень, контролюючим органом прийнято рішенням № 0000332350/0 від 10.04.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі акта перевірки № 1066/22-30579869 від 03.04.2008 р. до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Перевіряючи правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (у редакції, що діяла на момент сплати виконання зобов'язання) Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15-93 установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до статті 9 з Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Положеннями статті 16 Декрету № 15-93 визначено, що незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Указом Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»від 27 червня 1999 року № 734/99 з метою врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України постановлено, що санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Тобто питання про застосування штрафних санкцій при порушенні валютного законодавства урегульовано Указом Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 у звязку з чим, податковий орган застосував його норми відповідно до своїх повноважень та нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, а доводи позивача в апеляційній скарзі про неможливість застосування приписів Указу Президента України від 27 червня 1999 року, оскільки він не носить форму закону є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу порушення податковим органом строків застосування штрафних санкцій, враховуючи наступне.

10.07.2007 р. на валютний рахунок ТОВ „Аскоп-Україна" від нерезидента надійшли кошти у розмірі 141054,77 дол. СІЛА (712326,59 грн.) по контракту № 17/07-2006 МОК від 17.07.2006 р.

Відповідно до Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства № 542 невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Штрафні санкції застосовуються в кожному виявленому випадку порушення.

Органи державної податкової служби застосовують штрафні санкції, визначені в цьому Порядку, до резидентів і нерезидентів за винятком банків та інших фінансово-кредитних установ.

Відповідно до Положення про валютний контроль, затверджено постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. N 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність за порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18 червня 1994 року № 319/94 встановлено: суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» 2181-III (далі Закону 2181) податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Законом 2181 визначений порядок сплати податків, зборів, податкового боргу, штрафних санкцій та пені за порушення податкового зобовязання, зокрема, штрафних санкцій за порушення строків подання податкової декларації.

Відповідно до п.1.3 ст. 1 вказаного Закону, податковий борг(недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Таким чином, штрафні санкції за несвоєчасну подачу податкової декларації є податковим зобовязанням, так як є відповідною сумою коштів, порядок та строки сплати яких визначені Законом №2181.

Відповідно до п. 15.1.1. ст. 15 Закону 2181 визначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстацнії до спірних правовідносин строків визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2008 року в частині задоволення позову не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги ДПІ у Дніпровському районі м. Києва спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, а доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, тому є підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позову з постановленням нової постанови.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2008 року скасувати в частині задоволення позову.

Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя В.С. Заяць

Суддя Г.В. Земляна

Повний текст ухвали виготовлений 24 лютого 2010 року.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-4329/09 Головуючий у І інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В .

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

«19» лютого 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Зайця В.С. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника відповідача Мороза С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним рішення №0000332350/0 від 10.04.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2008 року скасувати в частині задоволення позову.

Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя В.С. Заяць

Суддя Г.В. Земляна