Ухвала суду № 86460410, 25.11.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 668/13936/13-ц

н/п 2-др/766/25/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді Прохоренко В.В.,

секретар Башинська Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позового провадженя заяву ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_2 , про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2019 від відповідача ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_2 , надійшла заява про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій міститься прохання стягнути з позивача ПАТ КБ «Приватбанк», витрати на правову допомогу 13 500 грн., витрати на проведення експертизи 3 376,80 грн., витрати за судовим збором під час звернення з апеляційною скаргою до Херсонського апеляційного суду на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2018 року у справі №668/13936/13-ц у розмірі 1807,29 грн.

Свою заяву відповідач обґрунтовує слідуючим.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 109015, 92 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 60,20 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності \ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1090,16 грн., тобто по 545, 08 грн. з кожного.

Непогоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 08.04.2019 року провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою АТ КБ «Приватбанк» від позову.

Вважає, що за весь час розгляду справи в суді, були наявні необгрунтовані дії з боку позивача, а саме подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору, оскільки заборгованості за кредитним договором не уснувало. У зв`язку з подачею необґрунтованого позову вона змушена була захищати свої права та інтереси в судовому порядку, у зв`язку з чим понесла витрати на правову допомогу, які згідно розрахунку, становлять 13 500 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 3 376,80 грн. та витрати за судовим збором під час звернення з апеляційною скаргою до Херсонського апеляційного суду на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2018 року у справі №668/13936/13-ц у розмірі 1807,29 грн.

Суд розглянувши заяву, встановив наступне.

17.10.2013 року ПАТ КБ «Приватбанк», яке змінило своє найменування на АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HEH3GI0000004858 від 07.03.2018 року в розмірі 109 015,92 грн. звернути стягнення на квартиру загальною площею 60,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № HEH3G10000004858 від 07.03.2008 року) ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_2 , стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 17.07.2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено в повному обсязі.

21.07.2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 17.07.2014 року.

24.11.2015 року ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона заочне рішення від 17.07.2014 року скасовано, справу призначено до розгляду.

01.03.2017 року справа надійшла в провадження судді Прохоренко В.В. та була прийнята до розгляду.

12.01.2018 року від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 109015, 92 грн. звернути стягнення на квартиру загальною площею 60,20 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2018 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено в повному обсязі.

Непогоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

За подачу апеляційної скарги остання сплатила судовий збір у розмірі 1 807,29 грн., що підтверджується квитанцією від 27.12.2018 року (а.с.297).

Крім того під час розгляду справи в судді апеляційної інстанції Марківською Г.І. було понесено витрат, за проведення експертизи у розмірі 3 376,80 грн., що підтверджується квитанцією від 19.02.2019 року (а.с.356).

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 08.04.2019 року провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою АТ КБ «Приватбанк» від позову.

Крім того, в період розгляду справи №668/13936/13-ц представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювала адвокат Доготер О.Г. на підставі договору про надання юридичних послуг адвоката від 24.10.2012 року.

ОСОБА_1 було сплачено гонорар адвокату у розмірі 13 500 грн., що підтверджується квитанцією № 17 від 26.07.2019 року. В обгрунтування зазначеного розміру гонорару до суду надано остаточний детальний опис робіт від 06.06.2019 року.

Згідно ч.ч.5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частина 9 статті 141 ЦПК України визначає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Згідно п. 41 даної Постанови, якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду №308/15007/15-ц від 15.05.2019 суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Належними доказами, які підтверджують та обґрунтовують реальний розмір витрат на правничу допомогу, є докази, які доводять відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, у Книзі обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення». Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду справа №283/2065/14-ц від 13.03.2019.

Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрійта стату ссуддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом не встановлено та відповідачем ОСОБА_1 недоведено, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції нею заявлялися клопотання про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, проведення експертизи та сплати судового збору та їх компенсації.

Ухвала Херсонського апеляційного суду у справі була винесена 08.04.2019 року, проте при розгляді справи відповідач не робила жодних заяв щодо понесених нею судових витрат, які підлягають відшкодуванню, крім того докази на підтвердження понесених витрат у зв`язку з розглядом справи, ОСОБА_1 надала суду разом з заявою про компенсацію судових витрат через 3 місяці після ухвалення рішення суду, що є порушення вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.

Більше того, при зверненні із заявою про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, ОСОБА_1 не ставить питання про поновлення строку на подання такої заяви, та обґрунтування причин його пропуску.

Згідно ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх имог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1,2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щод опредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином оскільки ОСОБА_1 не виконано вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України, то відповідно не може бути задоволена її заява про компенсацію понесених витрат у зв`язку з розглядом справи.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 78, 81, 43, 44, 49, 58, 60, 62,133,137, 141, 142, 182, 246, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_2 , про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення залишти без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: В.В.Прохоренко